ЗАЗ-966

ЗАЗ-966 «Запорожець» (у народі — «вухань», «вухатий», «чебурашка») — радянський легковий автомобіль особливо малого класу. Випускався на автомобільному заводі в місті Запоріжжі з 1966 — 12 жовтня з конвеєра заводу «Комунар» зійшли перші моделі «ЗАЗ-966» — по 1974 рік з модифікаціями, причому перший рік випускалася лише «перехідна» модифікація 966В із застарілим 30-сильним двигуном — виробництво 1,2-літрового 40-сильного мотора МеМЗ-966 було готове лише на наступний рік.

ЗАЗ-966
ЗАЗ-966
Виробник Запорізький автомобілебудівний завод
Також називається Запорожець
Роки виробництва 1967—1971
Місце виробництва Запоріжжя, Україна
Попередник(и) ЗАЗ-965
Наступник(и) ЗАЗ-968
Клас Суперміні (Клас В)
Стиль кузова 2-дв. Купе
Компонування RR
Двигун(и) карбюраторні 0.9 л, 1.2 л
Коробка передач 4-швидкісна механічна
Колісна база 2320 мм
Довжина 3708 мм
Ширина 1554 мм
Висота 1410 мм
Кліренс 162 мм
Передня колія 1314 мм
Задня колія 1306 мм
Вага 675/720 кг
Найвища швидкість 120 км/год
Місткість бака 39 л
Споріднені ЗАЗ-968

Історія
Задня частина автомобіля

Розробка нової моделі автомобіля почалася в Запоріжжі практично одночасно з постановкою на конвеєр ЗАЗ-965 в 1960 році — навесні 1961.

У листопаді того ж року дослідний зразок був продемонстрований на ВДНГ.

Проте, брак досвіду у конструкторів заводу — попередню модель розробляв колектив МЗМА («Москвич») у співпраці з НАМІ, а також інші фактори затягли впровадження нової моделі у виробництво: перші серійні «Запорожці» другого покоління зійшли з конвеєра тільки в 1966 році, причому з лише злегка «оновленим» двигуном від попередньої моделі (ЗАЗ-966В з двигуном МеМЗ-966 — 887 куб.см, 30 к.с.).

Повномасштабне ж виробництво самого ЗАЗ-966 з власним силовим агрегатом (1198 куб.см, 40 к.с.) почалося ще пізніше, в 1967 році. Втім, 1,2-літрових моторів на всі автомобілі не вистачало, і частину машин навіть наступної, «968-ї», моделі забезпечували 30-сильним агрегатом, який веде свій родовід безпосередньо від мотора ЗАЗ-965 і навіть з тих часів не забезпечував необхідної динаміки.

На запланований обсяг випуску в 150 тис. машин цієї моделі в рік вийти так і не вдалося, більше того, лише до 1973 року завод зумів підійти до межі в 100 тис. автомобілів на рік. У такому гальмуванні розгортання серійного виробництва вирішальну роль зіграла концентрація всіх сил автомобілебудування СРСР на будівництві Волзького автозаводу[1].

Ранні прототипи автомобіля мали досить оригінальну зовнішність, проте кінцева версія демонструє чималу схожість дизайну з німецькою малолітражкою NSU Prinz IV (ФРН, 1961 р.), — остання, втім, сама, як і цілий ряд задньомоторних легкових автомобілів шістдесятих років, пластичним рішенням кузова з «оперізуючою» підвіконною лінією в цілому повторювала американський Chevrolet Corvair, представлений у кінці 1959 року.

Слід зауважити, що дизайн «Корвейра» був у ті роки одним із найбільш копійованих — список виконаних у близькому ключі автомобілів був досить широкий і включав такі моделі, як британський Sunbeam / Hillman Imp, німецька NSU Prinz, італійський FIAT 1300 / 1500, французькі Simca 1000 і Renault R8, японські Mazda 800 і Hino Contessa, та інші [2]. «Шевроле» був хронологічно першим, і, відповідно, вихідним прообразом всього стилю, а інші моделі — приблизно в рівній мірі наслідування.

Деякі джерела містять і припущення про наявність безпосередньо «північноамериканських» коренів у дизайні 966-го «Запорожця» — відомо, що зразок Chevrolet Corvair перебував у розпорядженні НАМИ, а пізніше був переданий на Запорізький автозавод (за іншою версією — на Мелітопольський моторний) з метою вивчення системи охолодження двигуна.

Що стосується конструкції автомобіля, то вона змінилася в порівнянні з попереднім поколінням досить мало.

Головним нововведенням було використання повністю переробленої задньої підвіски з досконалішою кінематичною схемою: замість діагональних важелів і хитних півосей з одним карданним шарніром на кожній, які йдуть ще з «Фіата 600», — поздовжні А-подібні важелі і по два шарніри на піввісь (зовнішні — карданні, внутрішні — типу «Дзвін»).

Це була вдала схема — для порівняння, дуже схожа задня підвіска довгий час використовувалася на автомобілях BMW 3-ї (E21 і E30) і 5-ї (E12) серій, а також на багатьох інших. Більш оптимальна кінематика тільки у складних задніх підвісок, що набули широкого поширення лише в останні десятиліття.

Двигун являв собою лише оновлену і форсовану по робочому об'єму версію попередньої моделі, а от коробка передач — була розроблена заново (і те, і інше стосується «чистого» ЗАЗ-966, а не «перехідної» моделі з 30-сильним двигуном). На прототипах використовувався привід перемикання передач з важелем, розташованим на панелі приладів, праворуч від щитка приладів, — як на деяких іноземних моделях («Трабант», деякі DKW та ряд французьких малолітражок), але в серії від нього відмовилися, як від непотрібного ускладнення конструкції.

Коробка передач, розроблена для 40-сильного двигуна МеМЗ, виявилася дуже вдалою і надійною — великий запас міцності дозволяв використовувати її в парі з набагато потужнішими у порівнянні зі штатним двигунами, наприклад, самодіяльними конструкторами на базі трансмісії «Запорожця» створювалися автомобілі з двигунами від «Жигулів», різних «Москвичів» і навіть «Волги» ГАЗ-21 (втім, це призводило до істотного зменшення ресурсу агрегату). Слабким же місцем конструкції виявилися півосі.

Оцінка моделі
Логотип, що використовувався у моделі 966

З точки зору дизайну і конструкції, автомобіль дійсно став досконалішим і сучаснішим, проте, не можна не відзначити «вислизання» від його розробників початкової концепції легкого, малогабаритного і недорогого автомобіля.

Новий ЗАЗ був помітно більшим (довжина — 3730 мм проти 3326 мм у ЗАЗ-965) та важчим за попередника, за габаритами і масою досить близько підійшов до моделей вищого класу — «Москвичам» і «Жигулів», при цьому за споживчими якостями відрізнявся від них істотно, і не в найкращий бік.

Незважаючи на відчутне збільшення зовнішніх габаритів, салон не став набагато просторішим (основний приріст довжини припадав на звіси кузова, а колісна база збільшилася лише на 13,7 см), причому за рахунок зменшення висоти кузова посадка водія і пасажирів стала менш вертикальною.

Застарілий силовий агрегат, незважаючи на збільшення робочого об'єму до 1,2 літрів (як у ВАЗ-2101; відповідно зросла і витрата палива), не дав істотного поліпшення динаміки, тим більше з огляду на підвищення вимоги до якості цього автомобіля в сімдесяті роки .

Таким чином, поява ЗАЗ-966 ознаменувала відхід від початкового, досить вдалого, співвідношення габаритів, маси, місткості, робочого об'єму двигуна автомобіля та інших характеристик, характерного для першого «Запорожця» ЗАЗ-965 і успадкованого від культового у себе на батьківщині Fiat 600.

Цікаво, що сама фірма Fiat при подальшому послідовному розвитку концепції Fiat 600 зберегла ці характеристики досить близькими до початкових, створивши не менш вдалу в порівнянні зі своїм попередником і свого часу широко копійовану модель Fiat 850 (1964–1973 рр..), а також її подальшу розробку — Fiat 133 (1974–1982 рр..).

Модернізація

Подальшим розвитком ЗАЗ-966 стала модель ЗАЗ-968, що випускалася з 1971 року і спочатку практично не відрізнялася від свого попередника за винятком незначно модернізованого двигуна МеМЗ-968 (тієї ж потужності) і встановлених на задній панелі кузова вогнів заднього ходу.

Модифікації автомобіля

Інвалідні модифікації автомобіля, що випускалися на базі малопотужного ЗАЗ-966В:

  • ЗАЗ-966ВР — автомобіль з ручним управлінням для людей з пошкодженими рукою і ногою;
  • ЗАЗ-966ВБ — автомобіль з ручним управлінням для людей з пошкодженими ногами;
  • ЗАЗ-966ВБ2 — автомобіль з ручним управлінням для людей з однією ушкодженою ногою.

Література
  1. Сайт Ігоря Денисовця. ЗАЗ-966. Архів оригіналу за 25 грудня 2012. Процитовано 25 грудня 2012.
  2. Микита Розанов, кандидат мистецтвознавства. «Міцні і м'язисті». Журнал «АВТОМОБІЛІ», 9-1998

Див. також
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.