Завгаєв Доку Гапурович

Народився в багатодітній чеченської селянській родині. Виходець із тайпа Гендергеной. Його мати належала до тайпа Беной.

23 лютого 1944 роки родина Завгаєва з усіма іншими чеченцями була депортована в Середню Азію і потрапила на поселення в селище Токарівка Тельманського району Карагандинської області Казахської РСР. У 1957 році повернувся до Чечено-Інгуської АРСР.

У 1958—1961 роках — вчитель початкових класів середньої школи в селі Бено-Юрт Надтеречного району.

З 1962 по 1965 рік працював слюсарем, механіком відділення, головним інженером радгоспу «Знаменський» Надтеречного району Чечено-Інгуської АРСР.

У 1965—1966 роках — керуючий Наурсько-Надтерського районного об'єднання «Сільгосптехніка» Чечено-Інгуської АРСР.

Член КПРС з 1966 року.

У 1966 році закінчив Горський сільськогосподарський інститут, за фахом інженер-механік сільськогосподарського виробництва.

У 1966—1971 роках — директор радгоспу «Знаменський» Надтеречного району Чечено-Інгуської АРСР.

У 1971—1972 роках — голова виконавчого комітету Надтеречної районної ради депутатів трудящих Чечено-Інгуської АРСР.

У 1972—1975 роках — начальник Чечено-Інгуського республіканського виробничого об'єднання радгоспів.

У 1975—1977 роках — міністр сільського господарства Чечено-Інгуської АРСР.

У 1977—1978 роках — завідувач сільськогосподарського відділу Чечено-Інгуського обласного комітету КПРС.

У 1978—1983 роках — секретар Чечено-Інгуського обласного комітету КПРС. У 1983—1989 роках — 2-й секретар Чечено-Інгуського обласного комітету КПРС.

У 1984 році закінчив заочно Академію суспільних наук при ЦК КПРС.

1 липня 1989 — 23 серпня 1991 року — 1-й секретар Чечено-Інгуського республіканського комітету КПРС.

Одночасно з березня 1990 по 6 вересня 1991 року — голова Верховної ради Чечено-Інгуської АРСР.

У 1991—1995 роках жив і працював у Москві, очолював підкомісію з проблем республік Північного Кавказу у Верховній Раді РРФСР, працював завідувачем відділу в Управлінні по роботі з територіями адміністрації президента Російської Федерації.

У березні 1995 року увійшов до складу «Комітету національної згоди Чечні». З 24 жовтня 1995 по березень 1996 року — голова «Уряду національного відродження Чечні». У листопаді 1995 року був затверджений колишньою Верховною радою скасованої Чечено-Інгушетії на посаді «глави Чечні». У грудні 1995 року був обраний на пост «глави Чеченської Республіки» (отримав 95 % голосів, переважно російськіх військових). У серпні 1996 року після захоплення чеченськими національними силами Грозного покинув Чечню. Після від'їзду з республіки і підписання Хасав'юртівських угод продовжував виконувати обов'язки т. зв. «глави Чечні» в складі Росії до 15 листопада 1996 року.

Був членом Ради Федерації від Чеченської Республіки з січня 1996 року по травень 1998 року. У Раді Федерації був членом комітету з міжнародних справ.

14 березня 1997 — 17 лютого 2004 року — Надзвичайний і повноважний посол Російської Федерації в Об'єднаній Республіці Танзанія.

У лютому 2004 року був призначений заступником міністра закордонних справ Російської Федерації, курирував адміністративно-господарські та фінансові питання. З серпня 2004 по 23 вересня 2009 року — Генеральний директор Міністерства закордонних справ Російської Федерації.

23 вересня 2009 — 18 листопада 2019 року — Надзвичайний і повноважний посол Російської Федерації в Республіці Словенії.

З 2019 року — професор Московського державного інституту міжнародних відносин.

• два ордени Трудового Червоного Прапора
• орден «Знак Пошани»
• орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ст. (Російська Федерація) (8.09.2015)
• орден Пошани (Російська Федерація) (21.12.2005)
• орден Дружби (Російська Федерація) (25.08.2008)
• медаль «За доблесну працю. В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» (1970)
• медалі
• Почесна грамота Президента Російської Федерації (23.12.2010)
• Надзвичайний і повноважний посол (27.06.1998)

• Завгаев Доку Гапурович (рос.)