Загребська жупанія (1201—1924)

Загребська жупанія, як і інші жупанії, розвинулася з ранньосередньовічної жупи, яка за правління Арпадовичів (1102—1011) переросла у королівську жупанію. Після Золотої булли Андраша II (1222) королівські жупанії перетворилися на автономні органи шляхетського самоврядування. У той проміжок часу Загребська жупанія простягалася між річками Крапина та Лоня, або до річки Купа. Протягом ХІІІ сторіччя процес структурування управління жупаній завершився, а потім територія Загребської жупанії побільшала за рахунок сусідніх менших жупаній (в XIV ст. в неї влилася Горська жупанія). Жупанія простиралася від Загір'я до Крижевців, Сісака, Карловаця та через Горський Котар аж до моря. У добу османської навали Загребська жупанія мала спільну управу з Крижевецькою. Як самостійна одиниця поновилася 1756 року у зв'язку з кінцем воєн з Османською імперією, а 17 липня 1759 року було офіційно затверджено цю назву (Comitatus Zagrabiensis): того дня імператриця і королева Марія Терезія подарували їй герб і печатку.[1] Наприкінці XVIII століття територія Загребської жупанії розширилася на північну частину Северинської жупанії, яка існувала з 1777 по 1786 рік із центром у Карловаці. В часи реформ Йосифа II Загребську жупанію разом із рештою жупаній майбутнього хорватсько-славонського королівства (за винятком Вировитицької та Сремської) було включено до Загребського округу (хорв. Zagrebačko okružje), який існував у 1785—1790 рр.

1845 року жупанію відновлено, а після хорватсько-угорської угоди вона опинилася у складі новоствореного хорватсько-славонського королівства. У той час вона межувала з австрійськими Штирією і Крайною, австрійсько-угорською Боснією і Герцеговиною та хорватсько-славонськими Вараждинською, Бєловарсько-Крижевецькою, Пожезькою і Модруш-Рієцькою жупаніями. Так тривало до 1918, коли хорватський парламент розірвав державно-правові відносини з Австрією та Угорщиною. Опинившись у Королівстві СХС, вона разом із Вараждинською жупанією (без Меджимур'я) у 1922 році увійшла до складу новоствореної Загребської області.[2]

Жупанія у першій половині ХІХ ст. поділялася на шість котарів (районів): Загребський, Светоіванський, Посавський, Покупський, Прекупський та Горський. На початку ХХ ст. жупанію було поділено на такі котари:

1910 року жупанія налічувала 594 052 жителі, які поділялися на такі мовні спільноти:[3]

• хорватська: 445.870 (75,1%)
• сербська: 122.558 (20,6%)
• німецька: 6.016 (1,0%)
• угорська: 6.068 (1,0%)
• словацька: 235 (0,0%)
• румунська: 30 (0,0%)
• руська: 61 (0,0%)
• Інші чи невідомі: 13.214 (2,2%)

Згідно з переписом населення 1910 р., жупанія включала такі релігійні громади:[4]

• римокатолики: 456.423 (76,8%)
• православні серби: 122 861 (20,7%)
• грекокатолики: 7.458 (1,3%)
• юдеї: 5680 (1,0%)
• лютерани: 785 (0,1%)
• кальвіністи: 742 (0,1%)
• унітаріани: 4 (0,0%)
• інше чи невідомі: 99 (0,0%)

• ARHINET - Zagrebačka županija (хор.)