Зайчук Володимир Гнатович

Володи́мир Гна́тович Зайчу́к (1 липня 1921, село Тростянець, тепер Ківерцівського району Волинської області 12 травня 1996, Київ) — український юрист і державний діяч. Член Ревізійної комісії КПУ в 1976—1981 р. Депутат Верховної Ради УРСР 6—11-го скликань.

Володимир Гнатович Зайчук
Володимир Гнатович Зайчук
5-й міністр юстиції УРСР
6 жовтня 1970  2 серпня 1990
Попередник Згурська Катерина Іванівна
Наступник Бойко Віталій Федорович
Народився 1 липня 1921(1921-07-01)
село Тростянець, тепер Ківерцівського району Волинська область
Помер 12 травня 1996(1996-05-12) (74 роки)
Київ
Відомий як суддя, державний діяч
Громадянство СРСР, Україна
Національність українець
Політична партія КПРС
Професія український юрист і державний діяч
Нагороди
Медаль «За визволення Варшави»
Медаль «За взяття Берліна»
Заслужений юрист України

Біографія

З 1940 року працював народним слідчим прокуратури міста Володимира-Волинського Волинської області.

Учасник Німецько-радянської війни. У 19411944 роках був слідчим прокуратури 393-ї, 337-ї та 172-ї дивізій. З вересня 1944 року виконував окремі доручення при військовій раді 69-ї армії, був першим помічником начальника штабу 961-го стрілецького полку 274-ї стрілецької дивізії. Учасник параду Перемоги союзних військ у м. Берліні. Член ВКП(б) з 1945 року.

Після закінчення війни працював контролером по промисловості в комендатурі союзних військ у місті Берліні, співробітником управління військового коменданта міста Берліна радянської військової адміністрації. Потім до 1948 року був начальником навчальної частини навчального центру з підготовки офіцерського складу Радянської Армії в Берліні.

У 19481950 роках — студент Львівської юридичної школи, яку закінчив у 1950 році. У 1950 році обраний народним суддею 3-ї дільниці Ленінського району міста Львова.

У 19501953 роках працював головою Ровенського обласного суду. У 1954 році закінчив юридичний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка. З 1953 по 1962 роках — перший заступник, заступник Міністра юстиції УРСР. З 1957 по 1964 роках — головний редактор журналу «Радянське право» (тепер — «Українське право»).

У 1962 році обраний заступником Голови, а в лютому 1963 Головою Верховного Суду УРСР.

З 6 жовтня 1970 року по 2 серпня 1990 року міністр юстиції УРСР.

Потім — на пенсії в Києві.

Публікації: «Новий Кримінальний кодекс УРСР» (1961), «Правове виховання трудящих» (1972), «Законність — основа діяльності органів правосуддя» (1973), «Народні засідателі» (1975) та інші.

Нагороди

9 медалей:

Джерела

  • Юридична енциклопедія: В 6 т. К.: «Укр.енцикл.».
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.