Залізничне сполучення Бучача

Історія
Перший двірець Бучача, вихід до міста
Залізничний міст у Бучачі, 2014

Міністерство торгівлі Австро-Угорщини своїм актом від 28 березня 1881 року сприяло енергійнішому розгляду питання про будівництво останньої частини трансверсальної залізниці (пропонували дві лінії: Тернопіль — Гусятин і Станиславів — Гусятин). На початку вересня 1881 року у вищих колах Відня і Львова почали активніше обговорювати проблему будівництва залізниці в Приністров'ї, зокрема, Станиславів — Гусятин.[джерело?]

Трасуванням колії і розробкою її проекту керував Юліус Лотт (1833—1883) — один з найкращих інженерів австрійських залізниць.[джерело?]

На відтинку залізниці Станиславів — Гусятин (одним з активних прихильників її прокладання був Роман Гостковський[1]) будова була встановлена на основі державного права з 28 грудня 1881 року. 25 липня 1882 р. будівництво було передане підприємству «Шварц» (відповідь від 28 квітня 1971 р. директора Австрійського державного архіву (Відень), доктора Пауля Мехтлера на лист Степана Шипилявого).[2]

Для руху від Бучача до Гусятина спорудили 260-метровий[2] тунель на території села Нагірянка (тепер у межах міста) та міст (зведений у 1882—1884 роках) через річку Стрипа. Міст і тунель будували італійські спеціалісти та місцеве населення, яке виконувало допоміжні роботи. Через величезне стратегічне значення міст і тунель під час обидвох світових воєн були кілька разів знищені.[3]

Восени 1883 року розпочалося, а до листопада 1884-го було завершено будівництво гілки залізниці — Cхідно-Галицької частини трансверсальної залізниці — від Станиславова до Гусятина (зокрема, через станції Хриплин, Палагичі, Нижнів, Чортків, Вигнанка, Копичинці[4]) протяжністю 144 км. Перший вантажний потяг на лінії Станиславів — Бучач поїхав 1 листопада 1884 р., перший пасажирський — 15 листопада 1884 р.; до Гусятина — 31 грудня 1884 р. (радше 1 лютого 1885 р.)[2] Регулярний рух почався з початком 1885 року. Надмірна ощадність та швидкі темпи будівництва призвели до того, що через 10 років після початку експлуатації залізниці виникла необхідність її реконструкції.

У перших роках потяг зі Станиславова ходив 1 раз: відправлення — 10.00, у Бучачі — 14.39; у 1914 р. було 3 потяги. На час відкриття руху ціна квитка 3-го класу Станиславів — Бучач була 1 ґульден 20 крейцерів. Проїзд поштовим диліжансом перед відкриттям залізниці вартував 4 ґульдени 76 крейцарів, час у дорозі — 8 годин.[2]

Відтинок залізниці Станиславів — Бучач повністю знищений під час відступу гітлерівців. Пізніше він не був відновлений через малу завантаженість протягом радянського періоду (як і відтинки Львів — Підгайці, Галич — Підвисоке).[5]

Старий вокзал

Будівля не збереглася.

Станція

Примітки
  1. Загородний Р. І економіка, і стратегія… — С. 4.
  2. Бучач і Бучаччина… — С. 63.
  3. Бобик І. Бучач і його міщанство // Бучач і Бучаччина… — С. 452.
  4. Томин Ю., Романишин Ю., Коритко Р., Паращак І.. Перша колія… — С. 158 (мапа-схема).
  5. Томін Ю., Романишин Ю., Коритко Р., Паращак І. Перша колія… — С. 52.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.