Замлинський Володимир Олександрович
Замли́нський Володи́мир Олекса́ндрович (нар. 24 червня 1930, Андрушівка — 23 грудня 1993, Київ) — історик, джерелознавець, архівіст; доктор історичних наук (з 1979 року), професор (з 1985 року).
| Володимир Олександрович Замлинський | |
|---|---|
| Народився |
24 червня 1930 Андрушівка |
| Помер |
23 грудня 1993 (63 роки) Київ |
| Поховання | Берковецьке кладовище |
| Діяльність | історик |
| Alma mater | Московський історико-архівний інститут |
| Галузь | історія України |
| Заклад | КНУ імені Тараса Шевченка |
| Звання | професор |
| Ступінь | доктор історичних наук |
Біографія
Народився 24 червня 1930 року в містечку Андрушівці Житомирської області. В 1949 році закінчив Бердичівське ремісниче училище. По закінченні працював слюсарем, майстром, начальником цеху, технологом. У 1952–1956 роках служив у ВМФ СРСР.
В 1964 році закінчив Московський історико-архівний інститут, працював учителем, директором Волинського обласного партійного архіву, старшим науковим співробітником Інституту історії партії при ЦК КПУ. В 1975–1981 роках — заступник головного редактора «Українського історичного журналу». Протягом багатьох років був членом редколегії журналів «Архіви України», «Пам'ятки України», «Київська старовина». В 1982–1993 роках — завідувач кафедри архіво- та джерелознавства історичного факультету Київського університету.
Помер 23 грудня 1993 року. Похований в Києві на Міському кладовищі «Берківці».
Наукова діяльність
Володимир Замлинський автор понад 300 наукових публікацій, серед яких 16 монографій. Це історико-публіцистичні праці, дослідження з історії розвитку архівознавства, історіографії та окремих джерелознавчих галузей знань, численні статті в періодиці з проблем розвитку комплексу спеціальних історичних дисциплін, серед яких — генеалогічні дослідження козацьких родів, родоводу гетьманів України, дослідження ролі та місця особи в історії, проблеми міської й родової геральдики, питань історичної географії та інше. Зокрема, це праці, що висвітлюють життя і діяльність гетьманів України: П. Конашевича-Сагайдачного, П. Дорошенка, П. Полуботка, П. Орлика та життєвий і творчий шлях відомих українських діячів й істориків (М. Максимовича, М. Костомарова). Значну увагу приділив постаті Богдана Хмельницького («Богдан Хмельницкий», М., 1989).
Він також автор тексту Шевченківського календаря на 1994 рік, керівник авторського колективу праці «Історія України в особах IX–XVIII ст.» (1993). За його участі до 160-річчя від дня заснування університету підготовлено видання «Київський університет імені Тараса Шевченка. Сторінки історії і сьогодення» (1994).
Твори
- Життя для людей. Львів, 1962;
- Астронавт. Львів, 1964;
- Волинський полк іде в революцію. Львів, 1967;
- Васюти. Львів, 1973;
- З вірою в перемогу. К., 1976;
- Несокрушимое единство. К., 1984;
- Перемогу кували єдиною сім'єю. К., 1985;
- Подвигом прославлены. К., 1985;
- Исторические дисциплины. Краткий библиографический справочник-указатель. К., 1990;
- Специальные исторические дисциплины. К., 1992.
Джерела
- І. Н. Войцехівська. Замлинський Володимир Олександрович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 245. — 672 с. : іл. — ISBN 966-00-0610-1.
- І. Н. Войцехівська. Замлинський Володимир Олександрович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2020. — ISBN 944-02-3354-X.
- Джеджула Ю., Войцехівська І. Думка, перервана на злеті. «Київська старовина», 1994, № 3;
- Лоханський Й. Слово про земляка. «Новини Андрушівщини», 1994, 24 груд.;
- Слідзюк П. Його Богдан був романтичним героєм. «Вільне слово», 1995, 16 черв.;
- Войцехівська І. Вшанування пам'яті вченого. «Пам'ять століть», 1996, № 2;
- Войцехівська І. Замлинський Володимир Олександрович. В кн.: Джерелознавство історії України: Довідник. К., 1998;
- Роде наш красний: Волинь у долях краян і людських документах, т. 3. Луцьк, 1999.