Замок Гогенверфен

У 1077 році за наказом князя-архієпископа Гебхарда Зальцбургського, з метою захистити перевал, поблизу м. Верфен був збудований замок Хоенверфен[4].

Під час протиборства між папством та імператорами Священної Римської імперії за право призначати епіскопів, Гебхард Зальцбургський виступив на стороні Папи Римського Григорія VII. З метою захистити Зальцбург, були посилені 3 замки-фортеці: Хоенверфен, Хоензальцбург та Петерсберг (зараз знаходиться у руїнах). Але ці дії князю-архієпископу не допомогли, з церкви йому прийшлось бігти. Однак згодом він повернувся до замка Хоенверфен, де і помер у 1088 р.

Князівство Зальцзбург з початку Наполеонівських війн припинило своє існування. У 1810 р. місто було передано Баварії, а 1816 р. увійшло до складу Австрії. Замок захопив Наполеон, а усі гармати дісталися французькій армії. Після війни були пропозиції зруйнувати замок, але завдяки Францу II (останній імператор Священної Римської імперії та під ім'ям Франца I — перший імператор Австрії) фортеця була збережена[5].

Євген Фердинанд. Розпис кімнати.

У 1822 році усе майно замку було продано з аукціону. У 1876 році господарем замку Хоенверфен став граф Освальд фон Тун алс Ягдшлосс. У 1898 р. фортеця була продана ерцгерцогу Євгену Фердинанду, який зібрав у замку колекцію зброї й творів мистецтва.

У 1931 році будівлю замку пошкодила пожежа. Протягом року його відновлювали, а через 6 років він став власністю землі Зальцбург. До 1987 року територію фортеці використовувала місцева поліція під тренувальний табір. Пізніше середньовічний замок був перетворений у музей і відчинений для відвідувачів[6].

Внутрішній дворик Хоенверфен.

У 12 столітті під час правління архієпископа Конрада I, замок був розширений та укріплений.

У 15 ст. архієпископ Зальцбурга Ебхард III перебудував замок вже з урахуванням розвитку артилерії. Селянська війна в Німеччині (1524—1525 рр.) торкнулася земель Зальцбурга. Землевласникам та рудокопам з півдня у 1525—1526 рр. вдалося захопити замок Хоенверфен та його зруйнувати. В якості покарання за підтримку повстанців, князь-архієпископ Маттойс Ланг фон Велленберг, змусив місцевих селян перебудовувати та відновлювати замок. У 1535 році були перебудовані зовнішні стіни та з'явилися нові вежі в тому числі вежа Фальтурм, а внутрішній двір замку отримав сучасний вигляд.

У 1563 р. князь-архієпископ Йохан Куен-Белазі наказав збудувати арсенал (у якому в даний час знаходиться музей зброї), а навколо замка бастіонні укріплення, з метою захистити замок від ворожої артилерії. Три рівневі галереї бастіону напівкруглої форми прикривали південно-східний кут замка. З його стрільниць прострілювалась дорога. Зі східної сторони замок захищав бастіон з критою галереєю по верху стіни. Після реконструкцій замок Хоенверфен відповідав наявним на той час канонам фортифікації.

Під час Тридцятилітньої війни(1608—1638 рр.) у замку велись незначні реконструкції. У 1623 р. за наказом князя-архієпископа Париса Лодрона споруджена вежа, для артилерійської батареї, кілька інших веж та цистерна для води. Після цього, значних архітектурних змін замку не відбувалось.

Від бастіону до воріт другого форбурга веде галерея зі сходами, що проходить по південній стіні. Перед в'їздом до замку раніше був рів і два піднімні мости. Сучасні ворота з опускними ґратами були зведені у 16 столітті[7].

У 2000 році була випущена ювілейна монета з зображенням замка Хоенверфен.

Дзвін замка Хоенверфен.

На східній стороні двору розташований двоповерховий Палас. В його південному крилі, нижче рівня двору, знаходиться замкова капела. ЇЇ вежа, друга за висотою серед веж замку Хоенверфен. Каплиця Святого Сигізмунда — одна з найстаріших частин замка, її міцні дерев'яні конструкції з середньовіччя тримають на своїй вершині старовинний дзвін вагою 4 тонни, який і зараз дзвонить у святкові дні. Замкова капела була облицьована мармуром у 17 столітті. Після її перебудови у готичному стилі, все ж таки романські архітектурні фрагменти у кладці стін залишилися. Вівтар звели у 1650 році. У центрі знаходиться статуя «Святої Марії з немовлям», приблизно 1480 року[6]. Ця статуя — найстаріший артефакт замка і один з небагатьох елементів оздоблення, що не постраждав під час пожежі.

Хоенверфен. Годинникова вежа.

Форма замка близька до квадрата. Його симетрію порушує годинникова вежа[8], унікальний чинний часовий механізм який зберігся з давніх часів. Раніше це був бергфрид (у німецькому середньовічному замку — чотирикутна, кругла вежа, подібна французькому донжону), пошкоджений під час селянської війни й втративши близько 5 метрів висоти, був перебудований у другій половині 16 столітті.

У внутрішньому дворі з третього форбурга (випнута уперед частина фортеці), ведуть сходи. До північно-східного кута Паласу у 16 столітті була прибудована кругла вежа з потужними стінами — Фалльтурм, у якій була розташована в'язниця, яка не має прямого сполучення з замком. Входом у темницю служив отвір в підлозі верхнього поверху. Серед засуджених, що перебували у в'язниці були[9]:

Архієпископ Адальберт III (Adalbert III, 1198); Граф Альберт фон Фризах (Graf Albert von Friesach, 1253); Губернатор Штирії Зигмунд (Siegmund, 1525); Архієпископ Вольф Дітріх фон Ратенау (Wolf Dietrich von Raitenau, 1611), перебував під вартою в замку до самої своєї смерті. Вважається також, що саме йому належить напис в одній з камер «Lieb 'ist Leides Anfang», що можна перевести як «Любов є початком страждання».