Застирець Йосип Якович
| Застирець Йосип Якович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народився |
15 серпня 1873 с. Конюшків | |||
| Помер |
15 січня 1943 (69 років) Львів, Українська РСР, СРСР | |||
| Поховання | ||||
| Країна |
 ЗУНР Українська Держава.svg.png.webp){kind=small} Австро-Угорщина.svg.png.webp){kind=small} Польська Республіка | |||
| Діяльність | священик, письменник, філософ, освітній та громадський діяч | |||
| Alma mater | Львівська духовна семінарія Святого Духа і Львівський національний університет імені Івана Франка | |||
|
| ||||
 Застирець Йосип Якович у Вікісховищі | ||||
Йо́сип Я́кович Засти́рець (15 серпня 1873, с. Конюшків — 15 січня 1943) — священик УГКЦ, письменник, філософ, громадський та освітній діяч на теренах Галичини. Доктор філософії (1914).
Життєпис
Народився на хуторі Романца поблизу[2] с. Конюшків на Бродівщині.
Навчався у Бродівській гімназії, Львівській духовній семінарії. Рукоположений священиком у 1898 році.
Душпастир у Бережанах, катехит місцевої народної школи, викладач гімназії. У 1902 році почав працювати у Львівській академічній, звідки перейшов до 4-ї польської гімназії. Від 1904 року працював у Бучачі. В 1907—1914 роках — катехит Тернопільської української гімназії.
В 1908 році Йосипа Застиреця було призначено головою Інституту жіночого імені княгині Ярославни, професором гімназії[3].
На початку першої світової заарештований російськими окупантами. В 1915—1917 — організатор та керівник української учительської семінарії. Після повернення до Львова у 1917 почав викладати у Львівській академічній гімназії, в якій працював до виходу на пенсію: голова читальні товариства «Просвіта», осередку товариства «Рідна школа».
Підготував друге видання «Русалки Дністрової», надруковане 1910 в Тернополі. Це було перше видання цєї збірки, здійснене на території Україні. Друге видання «Русалки Дністрової» з дарчим автографом Й. Застирця з датою 10 березня 1910 р. зберігається сьогодні у Львівській науковій бібліотеці ім. В. Стефаника АН УРСР.
У листопаді 1915 року віденський професор, доктор філософії Йосип Застирець представив І. Франка на здобуття Нобелівської премії[4].
Й. Застирець був, як він підписався під поданням на премію А. Нобеля, гімназійним професором, доктором філософії, керівником учительського закладу.[5]
Похований на Личаківському цвинтарі у Львові.
Примітки
- Личаківський некрополь — С. 101.
- Мельничук Б., Уніят В. Іван Франко і Тернопільщина… — С. 15.
- Народний ілюстрований календар ”Просвіти” на звичайний 1909 рік. Річник 32 (українською). Львів: Товариство ”Просвіта”. 1909. с. 59.
- Нобелівська премія тікає від України. Архів оригіналу за 9 листопада 2012. Процитовано 4 жовтня 2012.
- Абліцов В. Премія Нобеля — виноград, якого так хотілося лисиці. Секрети «українського списку» лауреатів найпрестижнішої нагороди у світі / День. — 2006. — № 191 (4 лист).
Джерела
- Комариця М. П. Застирець Йосип Якович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2020. — ISBN 944-02-3354-X.
- Мазурак Я., Пиндус Б. Застирець Йосип // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 626. — ISBN 966-528-197-6.
- Малик Я. Застирець Йосип Якович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 285. — 672 с. : іл. — ISBN 966-00-0610-1.
- Мельничук Б., Уніят В. Іван Франко і Тернопільщина. — Тернопіль : Тернограф, 2012. — С. 15. — ISBN 978-966-457-087-6.