Захарівка (Іванівська селищна громада)

Назва села походить від імен перших поселенців — Захара Якуня, Захара Черевка та Захара Остапенка.

Село Захарівка засноване в 1908 р. і є т. зв. «столипінським висілком».

З довоєнних часів (з 1929 р.? в 1931 ?) в Захарівці та сусідній Лермонтівці (висілок № 10) діяв місцевий колгосп «Спартак», членами якого були родини Куриленко, Левченко, Іграєвих, Грушко, Харченко, Дзюби, Мерзіна, Черевко, Репешко, Жеропа, Авдейко, Редько та Ковиза. За усними переказами, у селі діяла і комуна «Авангард». Встановити час її діяльності на разі не вдалося.

На початку осені 1941 р. Захарівка була захоплена гітлерівцями.

В роки гітлерівської окупації до Німеччини на примусові роботи було вивезено чоловік (). На фронтах війни воювало 52 захарівчан,10 з них загинули: Мерзін І. Т. 1915 р.н., Левченко М. Т. 1893 р.н., Яруш І. Ф. 1926 р.н., Федунов І. І. 1922 р.н., Грушко Л. Х. 1900 р.н[1]. Про діяльність місцевого окупаційного громадського господарства на разі даних не має.

Датою визволення Захарівки від німецько-нацистських загарбників вважається 29 жовтня 1943 року.

Після визволення в селі нараховувалося 48 дворів та проживало 286 мешканців (100 осіб чоловічої статі, 186 — жіночої статі); з них — 121 дитина віком до 18 років.

Відновив діяльність місцевий колгосп «Спартак», який очолила Антоніна Булищенко 1908 р.н., місцева Захарівська семирічка, у якій навчалося на початок 1945 р. 53 учнів (вчителі Кочерга Дмитро, Басараб Уляна та Шамрай Марія). В повоєнному колгоспі працювали переважно жінки та підлітки; було лише 4 трактористи (Репешко Ф. С., Куриленко Г. С., Онищенко А. І., Лук′янець П. Д.)[2].

В 1951 р., в умовах сталінського укрупнення колгоспів, колгосп «Спартак» був об'єднаний з колгоспами «Жовтень» (Новодмитрівка Перша) та «Спайка» (зникле село Павлівка) в єдиний колгосп ім. С.Будьонного.

Після створення в 1957 р. великого радгоспу-гіганта «Мирний», Захарівка стає його відділенням. Через два роки радгосп-гігант знову був розукрупнений на три менші радгоспи з центрами в Новодмитрівці Другій, Агайманах та Трохимівці.

З 1959 року Захарівка стає відділком № 3 радгоспу «Мирний».

В селі на той час проживало 195 мешканців, з яких 78 — діти дошкільного та шкільного віку. В ньому існувала МТФ, тракторна бригада, а згодом, значно пізніше, вівчарня. Першим керуючим відділку був Гордієнко Михайло, бригадирами — Башмаков Іван (СТФ), Левченко Федір та Репешко Федір. Після утворення Трохимівської восьмирічної школи, Захарівська семирічка була реорганізована у початкову школу[2].

В селі діяла початкова школа, клуб та сільська бібліотека (завідувачка Пасько Ольга). В селі працював магазин (завідувач Тищенко Олексій).

В 2-й половині 60-х рр., під час кампанії з ліквідації т. зв. «не перспективних сіл», населення Захарівки збільшилося за рахунок мешканців з сіл Лермонтівки (10), Федорівки (2) та Вознесенівки (8).

В 70-х рр. в селі проводилося активне житлове будівництво: будувались нові житлові будинки на місці колишніх саманних землянок. Кількість населення Захарівки зростала: з 1970 р.- від 295 осіб, до в 1976 р. — 327 осіб. Але далі, населення почало зменшуватися: з 266 в 1980 р. до 184 чоловік в 1985 р.[1]. В Захарівці діють два потужні земельні орендавці. На рубежі ХХ-ХХІ ст. село почала масово залишати молодь, шукаючи роботу.

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 186 осіб, з яких 85 чоловіків та 101 жінка[3].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 123 особи[4].

Вода з артезіанської свердловини Захарівки — найкраща за показниками питної води в межах сучасної Трохимівської сільради.

• Архів Трохимівської сільради. Дмитрівська сільрада: погосподарська книга № 13 (1944—1946): к-сп «Спартак»
• Перепросова Н. Звичаї та традиції с. Захарівки: дослідження.- Трохимівка, 2012 р.

• Погода в селі Захарівка