Заїченці
Заї́ченці — село в Україні, в Опішнянській селищній громаді Полтавського району Полтавської області. Населення становить 382 особи.
| село Заїченці | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Полтавська область |
| Район/міськрада | Полтавський район |
| Громада | Опішнянська селищна громада |
| Рада | Опішнянська селищна рада |
| Код КАТОТТГ | UA53080350150037123 |
| Основні дані | |
| Населення | 382 |
| Площа | 2,666 км² |
| Густота населення | 143,29 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 38162 |
| Телефонний код | +380 5353 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°59′19″ пн. ш. 34°33′25″ сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
185 м |
| Місцева влада | |
| Карта | |
  Заїченці | |
 Заїченці | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Географія
Село розташоване за 1 км від сіл Малі Будища, Попівка та Устименки.
Ґрунти — темно-сірі підзолисті та чорноземи опідзолені. Середня річна кількість опадів — понад 550 мм. Середня температура липня становить + 20 °C, у січні температура опускається в середньому до −7 °C
На території села знаходяться два ставки.
 |
Ставок у селі Заїченці |
Історія
За даними на 1859 рік у власницькому та козацькому селі Зіньківського повіту Полтавської губернії, мешкало 1452 особи (702 чоловічої статі та 750 — жіночої), налічувалось 288 дворових господарств, існували православна церква та завод[1].
17 липня 1899 року в селі була відкрита бібліотека-читальня. На той час у фондах закладу було 125 книг. Завідувач — священик Федір Честнійший.[2]
1900 року село стало центром Заїченської волості.[3]
У 1865 році в Заїченцях у невеликому церковному будинку організована перша школа. У ній навчалося до тридцяти дітей. У 1875 році збудували земську школу. Навчання було 4-річне, навчалося до сімдесяти дітей. У 1917 році під школу передано приміщення колишньої волості.
Жертвою голодомору 1932—1933 років стало 45 осіб. 1933 року в Заїченцях відкрита 7-річна школа.
Соціальна сфера
- Заїченська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів[4]
- Будинок культури
Економіка
- свино-товарна ферма
Архітектура
культові споруди:
- Михайлівська церква — нині неіснуюча. Перша згадка − 1722 рік.[5]
пам'ятники:
- на братській могилі радянських воїнів-визволителів.
Відомі люди
- Жарко Панас Михайлович — народний комісар шляхів сполучення Тимчасового робітничо-селянського уряду України, революціонер, управлінець, господарник.
- Павлов Петро Петрович — депутат другої Державної Думи.
Примітки
- ИнфоРост, Н. П. ГПИБ | [Вып.] 33 : Полтавская губерния. — 1862.. elib.shpl.ru. Процитовано 9 серпня 2021.
- рос. дореф. Адресъ-календарь. Справочная книжка Полтавской губерніи на 1904. Полтава. Типо-литографія Губернскаго Правленія. 1904
- рос. дореф. Адресъ-календарь. Справочная книжка Полтавской губерніи на 1900. Составлен Д. А. Иваненко, Секретарем Полтавского Губернскаго Статистического Комитета. Полтава. Типо-литографія Губернскаго Правленія. 1900
- Сайт Заїченської ЗОШ[недоступне посилання з липня 2019]
- Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України). Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів (украинский).
Джерела
- Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні. Полтавська область/ Упорядн. О. А. Білоусько, Ю. М. Варченко та ін. — Полтава: Оріяна, 2008. — С.203. ISBN 978-966-8250-50-7
- Полтавіка — Полтавська енциклопедія. Том 12: Релігія і Церква.- Полтава: «Полтавський літератор», 2009. — С.229.
- Полтавська область: Географічний атлас: Моя мала Батьківщина / Під ред. Т. В. Погурельської (редактор). — К. : Мапа, 2004. — 20 с.