Здравко Павлич

Понад 10 років грав у складі футбольного клубу «Славія» (Сараєво), що виступав у вищому дивізіоні чемпіонату Югославії. Постійним партнером Павлича у лінії захисту клубу був Славко Загорац.

В 1936 році став срібним призером першості. Того року команди були поділені на п'ять груп, переможці яких виходили у фінальний турнір, де мало виступати 8 команд. «Славія» попередньо не вийшла у фінальний турнір, посівши третє місце у групі[4]. Через суперечності між клубами фінальний турнір не був проведений. Ряд сильних команд відмовились грати. Організатори вирішили розіграти титул чемпіона між клубами, що залишились за кубковою системою. У підсумку «Славія» дісталась фіналу, де поступилась команді БСК — 0:0, 0:1[4]. На рахунку Павлича 8 матчів у кубковому турнірі[5].

Фіналіст Зимового кубка 1939 року — передвісника кубка Югославії. Турнір проводився взимку 1938—1939 років. «Славія» перемогла загребські ХАШК (0:1, 3:0) і «Конкордію» (2:2, 2:0), а також пройшла в півфіналі «Граджянські» завдяки технічній перемозі[6]. Фінальні матчі проти «Югославії» були зіграні через рік у січні 1940 року і принесли перемогу команді з Белграду — (1:5, 0:0). Павлич зіграв у всіх шести матчах турніру[6].

Ще раз став призером чемпіонату Югославії у сезоні 1939–1940. 20 найсильніших команд були поділені на дві групи — сербську і хорватсько-словенську. «Славія» стала третьою у сербській лізі, а потім також посіла третє місце і у фінальному турнірі для шести команд[7]. На рахунку Здравко усі 10 матчів у фінальному турнірі[8].

Завдяки третьому місцю у чемпіонаті, «Славія» отримала можливість виступити у престижному центральноєвропейському Кубку Мітропи 1940, у якому того року брали участь лише клуби з Угорщини, Югославії і Румунії, через початок Другої світової війни. У чвертьфіналі «Славія» зустрічалась з сильним угорським «Ференцварошем». В домашньому матчі команда з Сараєво сенсаційно перемогла з рахунком 3:0, завдяки двом голам найбільш відомого футболіста клубу Милана Райлича і голу Бранко Шаліпура[9]. У матчі-відповіді лідер «Ференцвароша» Дьордь Шароші, який не грав у першій грі, забив 4 голи, а його команда перемогла з рахунком 11:1 і вийшла у півфінал[10].

Пізніше виступав у команді «Желєзнічар» (Сараєво). У сезоні 1945/46 був граючим тренером клубу, з яким став переможцем регіональної ліги і завоював путівку у найвищий дивізіон[11].

Знову повернувся на тренерський місток «Желєзнічара» у сезоні 1952-53[11].

• Срібний призер чемпіонату Югославії: 1936
• Бронзовий призер чемпіонату Югославії: 1940
• Фіналіст Зимового кубка Югославії: 1939

• Профіль (угор.). magyarfutball.hu. Процитовано 9 січня 2020.
• Статистика виступів у чемпіонаті Югославії (серб.)