Славко Загорац

Славко Загорац (босн. Slavko Zagorac, 30 квітня 1909, Гламоч  14 лютого 1988, Сараєво) югославський футболіст, що грав на позиції захисника. Відомий виступами за клуб «Славія» (Сараєво) і національну збірну Югославії. Один з кращих футболістів Боснії і Герцеговини[2].

Славко Загорац
Особисті дані
Народження 30 квітня 1909(1909-04-30)
  Гламоч, Королівство Сербія
Смерть 14 лютого 1988(1988-02-14) (78 років)
  Сараєво, СФРЮ
Громадянство  Боснія і Герцеговина
Позиція захисник
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
1924–1925 «Балкан» (Баня-Лука)?(?)
1926–1926 «Країшник» (Баня-Лука)?(?)
1926–1941 «Славія» (Сараєво) 110[1] (11)
Національна збірна
РокиЗбірнаІгри (голи)
1932–1938 Югославія7(0)
Тренерська діяльність**
РокиКомандаПосада
1947–1948 «Сараєво»
1951 «Желєзнічар» (Сараєво)
1952–1953 «Сараєво»
1953 «Сараєво»
1956 «Сараєво»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Клубна кар'єра

У юнацькі роки грав у клубах «Балкан» (Баня-Лука) і «Країшник» (Баня-Лука). 1926 року приєднався до складу футбольного клубу «Славія» (Сараєво). Виступав у молодіжній команді, а з 1927 по 1941 рік у основній. Багаторазовий чемпіон Сараєва. Мав атлетичну статуру, грав безстрашно і жорстко, добре обирав позицію і вдало діяв персонально, а також сильно грав головою[2]. Його постійним багаторічним партнером по лінії захисту клубу був Здравко Павлич.

В 1936 році став срібним призером першості Югославії. Того року команди були поділені на п'ять груп, переможці яких виходили у фінальний турнір, де мало виступати 8 команд. «Славія» попередньо не вийшла у фінальний турнір, посівши третє місце у групі[3]. Через суперечності між клубами фінальний турнір не був проведений. Ряд сильних команд відмовились грати. Організатори вирішили розіграти титул чемпіона між клубами, що залишились за кубковою системою. У підсумку «Славія» дісталась фіналу, де поступилась команді БСК — 0:0, 0:1[3]. На рахунку Загораца 8 матчів у кубковому турнірі[4].

Фіналіст Зимового кубка 1939 року — передвісника кубка Югославії. Турнір проводився взимку 1938—1939 років. «Славія» перемогла загребські ХАШК (0:1, 3:0) і «Конкордію» (2:2, 2:0), а також пройшла в півфіналі «Граджянські» завдяки технічній перемозі[5]. Здравко виступав у цих матчах, але не грав у фінальних поєдинках проти «Югославії» (1:5, 0:0), що були зіграні через рік у січні 1940 року[5].

Ще раз став призером чемпіонату Югославії у сезоні 1939-1940. 20 найсильніших команд були поділені на дві групи - сербську і хорватсько-словенську. «Славія» стала третьою у сербській лізі, а потім також посіла третє місце і у фінальному турнірі для шести команд[6]. На рахунку Славко участь в усіх 10 матчах у фінального турніру, у яких він забив 1 гол[7].

Завдяки третьому місцю у чемпіонаті, «Славія» отримала можливість виступити у престижному центральноєвропейському Кубку Мітропи 1940, у якому того року брали участь лише клуби з Угорщини, Югославії і Румунії, через початок Другої світової війни. У чвертьфіналі «Славія» зустрічалась з сильним угорським «Ференцварошем». В домашньому матчі команда з Сараєво сенсаційно перемогла з рахунком 3:0, завдяки двом голам найбільш відомого нападника клубу Милана Райлича і голу Бранко Шаліпура[8]. У матчі-відповіді лідер «Ференцвароша» Дьордь Шароші, який не грав у першій грі, забив 4 голи, а його команда перемогла з рахунком 11:1 і вийшла у півфінал[9].

Загалом у складі клубу «Славія» зіграв близько 500 матчів[2].

В 1945 році Загорац був тренером збірної республіки Боснія і Герцеговина у першому післявоєнному чемпіонаті Югославії. Боснія і Герцеговина з рахунком 1:6 програла Хорватії[10].

У 1951 році був тренером клубу «Желєзнічар» (Сараєво)[11]. Також неодноразово ставав на тренерський місток клубу «Сараєво»[12]

Проживав у Сараєво, де помер у 1988 році у віці 79 років.

Виступи за збірну

Був кандидатом у збірну, що відправлялась у 1930 році на перший чемпіонат світу у Монтевідео, але відмовився від цієї довготривалої поїздки через навчання[13]. Дебютував у національній команді в 1932 році в матчі проти Іспанії (1:2). В 1933 році був срібним призером Балканського кубка. Югославська збірна перемогла Грецію (5:3) і Болгарію (4:0), але поступилась Румунії (0:5)[14]. Останній сьомий матч у збірній зіграв у 1938 році проти Румунії.

Статистика виступів

 Статистика матчів і голів за збірну —  Югославія
Дата Місто Господарі Результат Гості Турнір Голи Примітки
24.04.1932Ов'єдоІспанія 2 – 1 Югославіятовариський матч-
03.05.1932ЛісабонПортугалія 3 – 2 Югославіятовариський матч-
05.06.1932БелградЮгославія 2 – 1 Франціятовариський матч-
03.06.1933БухарестГреція 3 – 5 ЮгославіяБалканський кубок-
07.06.1933БухарестБолгарія 0 – 4 ЮгославіяБалканський кубок-
11.06.1933БухарестРумунія 5 – 0 ЮгославіяБалканський кубок-
06.09.1938БелградЮгославія 1 – 1 РумуніяКубок Едуарда Бенеша-
Усього Матчів 7 Голів 0

Статистика виступів у кубку Мітропи

Розіграш Стадія Дата та місце
проведення
Команда 1 Рахунок Команда 2 Голи
1 1940 1/4 19.06.1940
Сараєво
Славія (Сараєво) 3:0 Ференцварош
2 1940 1/4 23.06.1940
Будапешт
Ференцварош 11:1 Славія (Сараєво)
Всього у кубку Мітропи20

Трофеї і досягнення

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.