Зейденберг Савелій Мойсейович

Народився 16 [28] квітня 1862(18620428) року в місті Бердичеві (тепер Житомирська область, Україна) в єврейській сім'ї. Наприкінці 1870-х — початку 1880-х років навчався у Київській рисувальній школі Миколи Мурашка. 1882 року поступив до Санкт-Петербурзького університету та записався вільним слухачем у Петербурзьку академію мистецтв. З 1885 року став дійсним студентом Академії, яку закінчив у 1891 році. Під час навчання у 1884 і 1886 роках отримав малі, а у 1886 і 1888 роках великі срібні медалі. У 1890 році за картину «Апостол Петро зцілює кульгавого» отримав золоту медаль, а 1891 року за картину «Прийняття християнства святою царицею Олександрою» отримав звання художника історичного живопису першого ступеня.

Жив у Санкт-Петербурзі. Відкрив власну Школу живопису та малюнку. У 1914—1917 роках викладав у студії по підготовці до вступу в Академію миистецтв. До 1940 року викладав у Вищому художньо-технічному інституті і в Інституті живопису, скульптури і архітектури. Серед учнів: Микола Акімов, Юрій Анненков, Олексій Грицай, Марк Шагал[1].

Помер у 1942 році під час перебування в евакуації у місті Ярославлі.

У 1890-х — 1910-х роках писав переважно історичні і жанрові картини. Серед них:

• «Ремонт залізничного шляху» (1897, полотно, олія; Одеський художній музей[3]);
• «Ушкуйники» («Новгородська вольниця», 1900);
• «Ярмарка в Малоросії» (1901);
• «Повалення єпископа астраханського» (1903);
• «Іван Грозний над трупом сина» (1904);
• «На ярмарку» (1907);
• «Розшуки поранених» (1914).

В цей період виконав низку

портретів

• художника Павла Щербова (1889);
• професора Миколи Кареєва (1897);
• режисера Євтихія Карпова (1901);
• художника Євгена Столиці (1902);
• художника Костянтина Крижицького (1903);
• співачки Анастасії В'яльцевої (1904);
• сина (1906);

пейзажів

• «Осіння повінь» (1900);
• «Ввечері» (1904);
• «Бабине літо» (1907);
• «Останній промінь» (1910);
• «У садибі» (Костромський обласний музей образотворчих мистецтв);
• «На смузі» (Бердянський художній музей).;

Малював для журналу «Нива».

Після Жовтневої революції писав картини присвячені радянському селу, Червоній армії і Червоному флоту. У 1918 році брав участь у оформлені вулиць і площ Петрограда до святкування 1-ї річниці Жовтневої революції. Серед післяреволюційних робіт:

• «Переведення декабристів а Олександрівську фортецю» (1924);
• «Червонофлотці на колгоспному ярмарку» (1933);
• «Зустріч Червоної гвардії в містечку» (1934);
• «С. М. Кіров в колгоспі» (1934);
• «Повернення колгоспників із сінокосу» (1935);
• «Виробнича нарада на "Червоному Виборжці"» (1937);
• «Читання Пушкіна в колгоспі» (1937).

Брав участь у виставках Академії мистецтв, Товариства російських акварелістів, Товариства імені А. І. Куїнджі, Товариства південноросійських художників з 1886 року. В радянський період учасник виставок:

• Асоціації художників революційної Росії (1924—1926);
• «Робітничо-Селянській Червоній армії п'ятнадцять років» (1933, Москва);
• «Робітничо-Селянській Червоній армії двадцять років» (1938, Москва);
• «Індустрія соціалізму», Москва (1939, Москва)[2].

Персональна виставка пройшла у Ленінграді в 1937 році.

• Художники народов СССР. Биобиблиографический словарь. Том 4, книга 1 — Москва: Искусство, 1983. — сторінка 280 (рос.).