Аннєнков Юрій Павлович

Аннєнков Юрій Павлович (рос. Анненков Юрий Павлович; 11 (23) липня 1889(18890723) 12 липня 1974) — російський та французький художник і графік, сценограф, художник кіно, літератор, мемуарист. Прихильник російського мистецького авангарду початку 20 ст. Емігрант.

Аннєнков Юрій Павлович
Анненков Юрий Павлович
Фото 1914 р. Осип Мандельштам, Корній Чуковський, Бенедикт Лившиц, Юрій Аннєнков - крайній праворуч
Народження 11 (23) липня 1889[1]
Петропавловськ, Акмолінська область, Степове генерал-губернаторство, Російська імперія[2]
Смерть 12 липня 1974(1974-07-12)[1][2][…] (84 роки) або 18 липня 1974(1974-07-18)[3] (84 роки)
  Париж, Франція[2]
Поховання Паризький цвинтар Баньєd
Національність росіянин
Країна  Франція
Жанр портрет, театрально-декораційне мистецтво, натюрморт, книжкова графіка
Діяльність художник, художник по костюмах, дизайнер
Напрямок авангард
Роки творчості 1912—1973
Твори малюнки, друкована графіка, книжкова ілюстрація, пейзажі, портрети, театральні декорації

 Аннєнков Юрій Павлович у Вікісховищі

Життєпис. Ранні роки

Син народовольця П. С. Аннєнкова, народився в Петропавловську-Камчатському під час заслання батька. Родина перебралася в Петербург 1894 року. Навчався в 12-й Петербурзькій казенній гімназії. Брав участь у випусках нелегального журналу гімназії, де малював політичні карікатури, визнані небезпечними. Після виключення з казенної гімназії навчався в приватній гімназії Столбцова.

  • 1907 р. — знайомство з художником Іллєю Рєпіним. Дача родини Аннєнковох була розташована поряд з садибою Рєпіна Пенати. Художник був мистецьким авторитетом для майбутнього митця, хоча він пішов власним шляхом.
Аннєнков Юрій Павлович. Автопортрет, 1910 р., пастель, Російський музей, Санкт-Петербург.
  • 1913 р. — художній дебют на виставці «Незалежних» картинами «Пейзаж» та «Вечір». Повернення в Петербург. Дебют як театрального художника у виставі Миколи Євреінова «Nomo sapiens» в театрі «Криве дзеркало».
  • 1917 р. — вступ в мистецьке товариство «Світ мистецтва», робота в ньому до 1924 р.

Період до 1917 р. Революційна лихоманка

Багато і плідно працює графіком у різних виданнях і портретистом.

  • 1918 р. — створив книжкову графіку до першого видання поеми «Дванадцять» Олександра Блока в модерновому стилі, що стала мистецьким явищем року.
  • 1920 р. — разом М В. Добужинським Мстиславом Валеріановичем и В. А. Щуко декорував як театральний художник містерію «Гимн освобождённому труду», на вірші Йосифа Гришашвілі, на площі перед фондовою Біржею в Петрограді (Петербурзі).
  • 1921 р. — як театральний художник і режисер створив театральне дійство «Взятие Зимнего дворца» на колишній Палацові площі в Петербурзі (тоді площа імені Урицького).

Еміграція у Францію

1924 р — відбув для участі у XIV Міждународній художній виставці у Венецію, після якої перебрався у Париж разом з дружиною, пані Гальпері, що була балериною та актрисою в театрі Н. Ф. Балієва «Летучая мышь». Вже у 1925 р. художник брав участь в Міжнародній виставці сучасних декоративних та промислових мистецтв у Парижі.

  • Після 1934 р. захопився кінематографом, створил декорації и костюми до більш ніж 50 кинострічок. У 1955 р. був номинантом на премію «Оскар» Американської академії кіномистецтва за костюми до фільму «Мадам де…» (реж. Макс Офюльс, 1953).

1945—1955 рр. — президент «Синдикату техніків французького кінематографу».

Помер в Парижі.

Сценографія

  • 1913 р. — декорації до вистави Євреінова «Nomo sapiens» в театрі «Криве дзеркало».
  • 1920 р. — разом з Добужинским Мстиславом Валеріановичем и В. А. Щуко декорував як театральний художник містерію «Гимн освобождённому труду», на вірші Йосифа Гришашвілі, на площі перед фондовою Биржею в Петрограді (Петербурзі).
  • 1921 р. — як театральний художник і режисер створив театральне дійство «Взятие Зимнего дворца» на колишній Палацові площі в Петербурзі (тоді площя імені Урицького) .
  • 19211924 рр. — створив декорації до вистав «Самое главное» та «В кулисах души» Євреінова, «Бунт машин» Олексія Толстого для БДТ та ін. Серед сценографічних і режисерських творів цього періоду вистава «Скверный анекдот» за твором письменника федора Достоєвського в Ермітажному театрі.
  • В еміграції з 1924 р. у Франції — виконав декорації до більш ніж шістдесяти французьких вистав, балетів та опер.

Портрети

Відомий портретист доби. Серед тих, кого портретував художник -

Друковані твори

  • Анненков Ю. П. Дневник моих встреч. Цикл трагедий. В 2-х тт. — New York: Inter-Language Literary Associates / Международное Литературное содружество, 1966.
  • Анненков Ю. П. Дневник моих встреч. Цикл трагедий. В 2-х томах. — Л.: Искусство, 1991. ISBN 5-210-02156-4. ISBN 5-210-02157-2.
  • Анненков Ю. Дневник моих встреч. — М.: Захаров, 2001. — 512 с. — ISBN 5-8159-0121-0
  • Анненков Ю. П. Дневник моих встреч: Цикл трагедий / Под общей ред. проф. Р. Герра. — М.: Вагриус, 2005. — 732 с. ISBN 5-9697-0115-7.

Джерела

Див. також

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.