Зекцер Йосип Абрамович

Йо́сип (Іосиф) Абра́мович Зе́кцер (* 23 червня 1867, Вінниця, Поділля — †1933, Київ, УРСР) — український інженер-технолог й архітектор єврейського походження, забудовник Києва в період з кінця 1890-х — до середини 1920-х років.

Йосип Зекцер (1891)
Зекцер Йосип Абрамович
Йосип Зекцер
Народження 23 червня 1867(1867-06-23)
Смерть 1933(1933)
Країна Російська імперія
 СРСР
Діяльність архітектор
Праця в містах Київ
Найважливіші споруди будинок Богрова (бульвар Шевченка, 4); будинок Леонтовича (вул. Михайла Грушевського, 16); будинок Гронфайна (вул. Саксаганського, 33-35); будинок Мороза (вул. Володимирська, 61/11) та інші

Біографія
Будинок Київського Товариства невідкладної допомоги, вул. Рейтарська, 22 (фото 1914)

Йосип Зекцер народився в 1867 році на Поділлі (Вінниччина) в єврейській релігійній родині.

Навчався у Вінницькій гімназії. Попри бажання батьків зробити з молодого Йосипа рабина, той вибрав освіту інженера-технолога, яка за тодішнім законодавством, надавала право проводити будівництво. У 1891 закінчив хімічне відділення Харківського практичного технологічного інституту із званням інженера–технолога[1]. Саме для покращення архітектурних навичок й отримання досвіду в містобудуванні, інженер Йосип Зекцер вирушає у навчальне стажування за кордон — він жив і працював у Парижі, Берліні та Відні.

Після повернення до Російської імперії Зекцер починає приватну будівничу практику у Вінниці. У 1897 році 30-річний Зекцер вже з 5-річним досвідом будівництва переїжджає до Києва, якому присвятив себе до кінця свого життя. У Києві він відкрив технічно-будівельне бюро і почав практику приватного архітектора. Найактивнішим періодом життя Й. Зекцера у творчому плані стали 1901—1914 роки, коли він звів більшість своїх будинків.

Жовтневий переворот 1917 року і подальші буремні події фактично припинили комерційне будівництво в Києві. Проте Йосип Зекцер не порвав з архітектурою, працюючи на різних посадах у різних містах, зокрема у Києві на посаді завідувача ремонтно-будівельного підвідділу комунальних установ міста.

1933 року життя Йосипа Зекцера трагічно перервалось — він потрапив під колеса трамваю. Архітектора відвезли у будинок Київського Товариства невідкладної допомоги (будівля, яку він сам проектував). За словами дочки Зекцера, останні слова перед операцією були: «Я багато будував, нехай будують інші». Він відмовився від маски з наркозом і невдовзі помер[2].

Творчість

Йосип Зекцер є одним із забудовників центральної (тепер) частини Києва на межі XIX — ХХ сторіч, в період, коли місто дуже активно розвивалося, фактично визначивши «обличчя» Києва. Чимало будівель по вулиці Саксаганського зведені саме за проектами Зекцера. Архітектурні стилі, в яких працював архітектор, — звичні для тогочасного Києва еклектизм і модернізм, а також деякі рідкісніші (наприклад, венеційська готика[3]).

Як і більшість колег, Йосип Зекцер спеціалізувався на комерційному будуванні, а саме будинки (часто прибуткові) значних підприємців міста (будинок Іллі Закса, сина цукрозаводчика, вул. Хрещатик, 6; прибутковий будинок чеського підприємця Карла Баксанта, вул. Пушкінська, 21; будинок Гронфайна, торгівця сільсько-господарською технікою, вул. Саксаганського, 33-35 тощо), представників інтелектуальної еліти, лікарів, правників, артистів (Будинок співака Каміонського, вул. Саксаганського, 58; Будинок лікаря Каміонського, вул. Саксаганського, 72; Будинок правника Богрова, бульв. Шевченка, 4); також виконував Зекцер замовлення від міста, зокрема, він спорудив комплекс будівель Київського Товариства невідкладної допомоги (вул. Рейтарська, 22).

Багато в чому Зекцер спромігся випередити своїх конкурентів. Він вільно володів цілим арсеналом художніх стилів, і застосовував їх в залежності від ситуації, доцільності і, звісно, побажань й уподобань замовників. Відмітною рисою Зекцера стало найраціональніше використання ділянки забудови і житлової площини, знання і навички про що він безперечно почерпнув, стажуючись в європейських столицях. Справжньою візитівкою архітектора стали вільні планування всередині будинків.

Проекти
Будинок правника Григорія Богрова
(1901)
  • Прибутковий будинок архіт. Я. Кривцова на вул. Десятинній № 13 (1890-і роки),
  • Прибутковий будинок Богрова на бульварі Тараса Шевченка № 4 (1901),
  • Прибутковий будинок І. Роговської на вул. Великій Житомирській № 8-б (1903—1904),
  • Прибутковий будинок лікаря О. Каміонського з флігелем на вул. Саксаганського № 72, № 72-б (1906—1914),
  • Прибутковий будинок на вул. Ярославів Вал № 4 (1907—1908),
  • Прибутковий будинок Леонтовича на вул. Михайла Грушевського № 16 (1908),
  • Прибуткові будинки К. Баксанта на вул. Пушкінській № 21, № 21-б (1909—1910),
  • Прибутковий будинок Б. Мороза на вул. Володимирській № 61/11 (1910—1912),
  • Прибутковий будинок Б. Гронфайна на вул. Саксаганського № 33-35/30 (1910—1911),
  • Торговий будинок І. Закса на вул. Хрещатику № 6 (1910—1913, співавтор Д. Торов),
  • Прибутковий будинок Ю. Цибульського на вул. Шота Руставелі № 23 (1911),
  • Будинок готелю «Palast-Hotel» на бульварі Тараса Шевченка № 7 (1911—1912),
  • Прибутковий будинок О. Каміонського на вул. Саксаганського № 58 (1913—1914),
  • Комплекс споруд Товариства швидкої медичної допомоги на вул. Рейтарській № 22 (1913—1915).

Примітки
  1. Зекцер Иосиф Абрамович (23 июня 1867–1933). НТУ "ХПІ". Процитовано 20 жовтня 2020.
  2. Кальницький Михайло. Київ, що збудував Зекцер (рос.)
  3. Садиба Товариства швидкої медичної допомоги, 2003, с. 1050.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.