Зелений Гай (Чортківський район)

Зеле́ний Гай — село в Україні, у Заліщицькій міській громаді Чортківського району Тернопільської області. Розташоване на річці Дністер, на півдні району. До 1950 — Жежава. До 2020 року адміністративний центр Зеленогайської сільської ради, якій було підпорядковане село Печорна.

село Зелений Гай
Країна  Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Чортківський район
Громада Заліщицька міська громада
Рада Зеленогайська сільська рада
Облікова картка Зелений Гай 
Основні дані
Засноване 1578
Населення 592
Територія 16.080 км²
Густота населення 36.82 осіб/км²
Поштовий індекс 48605
Телефонний код +380 3554
Географічні дані
Географічні координати 48°40′43″ пн. ш. 25°39′32″ сх. д.
Водойми Дністер
Відстань до
районного центру		 7 км
Найближча залізнична станція Дзвиняч-Жежава
Відстань до
залізничної станції		 5 км
Місцева влада
Адреса ради 48675, с.Зелений Гай
Карта
Зелений Гай
Зелений Гай
Мапа

 Зелений Гай у Вікісховищі

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Заліщицької міської громади  [1]

У зв'язку з переселенням жителів до Зеленого Гаю хутір Берег виключений із облікових даних.

Населення — 595 осіб (2003).

Історія

Археологічні дослідження

Поблизу Зеленого Гаю виявлені археологічні пам'ятки пізнього палеоліту, трипільської, комарівсько-тшинецької культур, ранньої залізної доби, культури Гава-Голігради, західно-подільської групи скіфського часу, липицької, празької та давньоруської культур.

Поселення липицької культури І – ІІ століть нашої ери в центрі села, на південному схилі плато лівого берега Дністра, на віддалі 1,5 кілометра від ріки. Досліджувалося в 1966 році В.Д.Бараном. Виявлено два житла та яму, знайдено ліпну та гончарну кераміку, уламок жорнового каменя, пряслиця. Давньослов’янське поселення розміщене в центрі села, на південному пологому березі високого плато (лівий берег ріки Дністер) на віддалі 1,5 кілометрів від ріки. Дослідження провів В.Д.Баран у 1966 – 1967 роках. Давньоруський курганний могильник у лісі, неподалік від підплитового могильника, що на березі Дністра. Складався із 45 курганів. Відкрив в 1909 році К.Гадачек, розкопав 4 кургани. В 1931 році Т.Сулімірський розкопав ще два кургани[2].

Виявлене поселення Празько-Корчакської археологічної культури датуться 5 століттям[3] і вважається одним із перших слов'янських поселень на Тернопільщині[4].

Період Речі Посполитої

Перша писемна згадка — 1578[5]. Є припущення, що на землях Зеленого Гаю існували поселення Пожарниця та Соколів, які 1241 знищили монголо-татари.

Населений пункт заснований на землях села Блашківці (відоме від 1414), яке припинило існування у II половині 18 століття.

Згадується село Блашківці (Blaszkowcze) 11 травня 1469 року в книгах галицького суду [6]. В реєстрі від 1530 р. (c. 165)[7] стосовно с. Блашківці (Blaskovcze), яке належало Червоногородському повіту Подільської землі, вказано: "fuger. ad Valachiam - Dni cap."[itanei] (перейшло від Волощини (Молдавії)). - Згідно карти Г.-Л. де Боплана (серед. 17 ст.), це село (Blakowce) розташовувалось над самим Дністром, нижче уступу його каньйону. Жежава (в Боплана - Gegewa) позначена вже вище крутого берега долини Дністра, на його сучасному місці. Таким чином, Блашківці і Жежева були окремими, поряд розташованими селами. Жежева на карті фон Міга (80-ті рр. 18 ст.) передана двома назвами: Zezeba i Zezaba (на північному і південному листах відповідно). На карті 2-го австрійського знімання (кін. 50-х рр. 19 ст.) вже значиться подібна до сучасної назва - Zezawa. Від Жежеви на захід до Дністра йде давній шлях (тепер - звичайна польова дорога), який вів до поромної переправи через Дністер до с. Городниця. Ця переправа функціонувала більше трьох століть, хоч конкретне її місцерозташування змінювалось. Біля переправи, з боку Жежави, в 19 ст. існував хутір Береговий.

Старенька церква Святої Параскеви (1784 р.) припливла Дністром під час повені [8]

Міжвоєнний період

Діяли товариства «Просвіта», «Січ», «Луг», «Сільський господар», «Союз українок», кооператива.

Пам'ятки

Є церкви святої Параскеви (1784; дерев'яна) та святого Димитрія (2003; кам'яна), каплиця (1877; реставрована).

  • Каплиця
  • Церква св. Параскеви 1784
  • Церква св. Димитрія 2003
  • Церква св. Параскеви 1784 (брама)
  • Церква св. Параскеви 1784
  • Церква св. Параскеви у 1915 р. малюнок Е. Майра

Пам'ятки природи

На території населеного пункту є пам'ятка природи Жежавський державний ботанічний заказник і пам'ятки природи й археології печери Татарка та Лисяча Нора.

Пам'ятники

Пам'ятники:

  • священикові І. Підгороцькому
  • оборонцеві села від вогню св. Флоріяну (1819; підлягає реставрації)
  • полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям (1967)
  • Т. Шевченку (скульптор обох — С. Бродовий).

Встановлено пам'ятні хрести:

  • про заснування цвинтаря (кінець 18 ст.)
  • на честь скасування панщини (друга половина 19 століття; реконструйовано 1976)
  • заснування Братства тверезості (кінець 19 ст.)
  • 2 придорожних хрести (20 століття)

Насипана символічна могила Борцям за волю України (1993).

Пам'ятник Т. Шевченку

щойновиявлена пам'ятка монументального мистецтва у селі Зеленому Гаю Тернопільської области України.

Встановлений 1990 р. Скульптор — С. Бродовий.

Скульптура — бетон. Скульптура — 1,5 м.[9][10]

Соціальна сфера

Діють загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, клуб, бібліотека, ФАП.

Відомі люди

Народилися
  • художник, скульптор С. Бродовий
  • Еміль Коритко[11]- фольклорист, один з перших досліджувачів етнографії словенського народу
  • музикознавець М. Мамалига
  • інженери-винахідники:
    • М. Монастирський
    • Я. Стасюк
  • заслужений працівник охорони здоров'я України Г. Олійник
  • Самчук Віра Григорівна (нар. 1947) — українська акторка.
  • інженер О. Росткович
  • правник, громадський діяч С. Росткович
  • релігійний діяч О. В. Руденський
  • доктор Т. Руденський
  • літератор М. Хом'як-Черничук
  • художник, громадський діяч у Канаді В. Човган
  • художник-різьбяр по дереву В. Шевчук.

Примітки
  1. Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua). Процитовано 22 жовтня 2021.
  2. admin. Археологія та стародавня історія Заліщицького району | Замки, відпочинок, оздоровлення, зцілення в Галичині (укр.). Процитовано 22 березня 2021.
  3. Баран В. Д. Пражская культура Поднестровья (по материалам поселений у с. Рашков) / В. Д. Баран. – Киев: Наук. думка, 1988. - с.56-57
  4. Олег Гаврилюк. Тернопільщина у період раннього середньовіччя (V–X ст.) // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 1 : А — Й. — С. 37. — ISBN 978-966-457-228-3.
  5. Сіреджук П. Першовитоки. — К., 1994
  6. Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.329, №3428 (лат.)
  7. Jabłonowski, Aleksander (1 січня 1889). Ziemie ruskie. Wołyń i Podole. Warszawa.
  8. Водні стихії на Тернопільщині - Газета Свобода. svoboda.te.ua. Процитовано 25 січня 2022.
  9. У камені, бронзі, граніті (ілюстрований альманах). — Тернопіль: ТзОВ «Терно-граф», 2014. — С. 50. : іл. — ISBN 978-966-457-202-3
  10. Наказ управління культури Тернопільської ОДА від 18 жовтня 2005 р. № 112.
  11. Ігор Мельник. Еміль Коритко — словенський етнограф із Галичини // Збруч, 06.09.2013

Література
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.