Зеньківський Василь Васильович
Васи́ль Васи́льович Зенькі́вський (нар. 4 (16) липня 1881, Проскурів — 5 серпня 1962, Париж) — український філософ, психолог, публіцист та церковний і державний діяч.
Зеньківський Василь Васильович | |
![]() Зеньківський Василь Васильович | |
Народження: |
4 (16) липня 1881 Проскурів, Подільська губернія, Російська імперія |
---|---|
Смерть: |
5 серпня 1962 (81 рік) Париж, Іль-де-Франс |
Поховання: | |
Країна: | Російська імперія |
Освіта: | Імператорський університет Святого Володимира і КНУ імені Тараса Шевченка |
Життєпис
Василь Васильович Зеньківський народився 4(16) липня 1881 року в місті Проскурові у родині священика. Вищу освіту він здобув на історико-філологічному факультеті Київського університету, де був одним з безпосередніх учнів Георгія Челпанова. Доцент, а після стажування за кордоном, закінчення якого збіглося з початком Першої світової війни, та захисту докторської дисертації з 1915 року — професор кафедри філософії університету. Читав курс психології та логіки. Активно цікавився релігією. З 1908-го року Василь Зеньківський став головою Київського товариства з вивчення релігії та філософії, активно приєднався до церковного руху в Україні.
У 1918 році Василь Зеньківський увійшов до складу уряду Скоропадського, обійнявши в ньому посаду міністра віросповідань. Перебуваючи на цій посаді, Зеньківський порушував питання українізації богослужіння, зокрема перекладу Біблії та богослужбових книг на українську мову.
У 1919 року виїхав за кордон, спочатку до Югославії, де викладав філософію у Белградському університеті, а з 1926 працював у Парижі на посаді професора філософії Богословського православного інституту. В 1942 році прийняв сан священика. Помер 5 серпня 1962 року.
Педагогічна та наукова діяльність
З 1910 року починає читати курс загальної психології в Київському університеті. Особливістю розробленого ним лекційного курсу став тісний зв'язок психології з «історією педагогічних учень» та загальна релігійна спрямованість. В. В. Зеньківський намагався виховати у студентів інтерес до психології, привернути їх увагу до нових досліджень у цій галузі, заохотити до наукової роботи. З цією метою він почав відновлювати роботу психологічної лабораторії, яка, після від'їзду з Києва Г. І. Челпанова, не працювала.
У лекціях та науковій роботі В. В. Зеньківський намагався поєднати релігійні погляди на сутність і природу психіки з дослідними даними, особливо високу оцінку надавав емоційним елементам психіки. Його магістерська дисертація «Проблема психической причинности» (1914) стала своєрідною спробою показати особливості психічних явищ та їх закономірностей порівняно з явищами матеріального світу. Серед основних його наукових праць: «Про соціальне виховання» (1920), «Психологія дитинства» (1924), «Проблема виховання у світлі християнської антропології» (1934).
Вшанування пам'яті
У мікрорайоні Книжківці міста Хмельницького на честь Василя Зеньківського у 2007 році перейменовано вулицю, яка до того носила назву Косіора[1], одного з організаторів Голодомору в Україні 1932—1933 років[2].
Твори
- Современное состояние психофизической проблемы. — К., 1905;
- Проблема психической причинности. — К., 1914;
- Психология детства. — Берлин, 1923, 279 с; (Перевидання: сербською і польською мовою — 1955; російською: — М.: Школа-Пресс, 1995. 334 с.)
- Вопросы пола. — Париж, 1926. 71 с.
- Дар свободы. — Париж, [б/д]. 23 с.
- О чуде. — Париж, 1929.
- На пороге зрелости. — Париж, 1929 (2-е видання — 1953).
- История русской философии: В 2 томах. Париж — Т. 1. 1945. 469 с.; Т. 2. 1950. 477 с.
- Проблема воспитания в свете христианской антропологии. — Париж, 1934
- Das Bild des Menschen in der Ostlichen Kirche. — Stuttgart, 1953
- Grundlagen der Orthodoxen Anthropologie. — Stuttgart, 1953
- Русские мыслители и Европа. — Париж, 1955;
- Наша эпоха. — Париж, 1955. 47 с
- О мнимом материализме русской науки и философии. — Мюнхен, 1956. 72 с.
- Апологетика. — Париж, 1957. 260 с. (2-е видання — М.: Братство Всемилостивого Спаса, [б/г]).
- Русская педагогика XX века. — Париж, I960.
- Н. В. Гоголь. — Париж, 1961 (перевидання: — М.: Слово, 1997. 224 с.)
- Основы христианской философии. — Париж, 1961—1964. — Т. 1—2.
- Педагогика. — Париж; Москва, 1996. 153 с.
- Христианское учение о познании. — М.: Грааль, 2001. 140 с.
- Пять месяцев у власти. — М.: Крутицкое подворье, 1995. 237 с. (2-е видання — Пять месяцев у власти [Воспоминания] / Под ред. М. А. Колерова. — М.: Издательский дом REGNUM, 2011. 648 с. Серия «Исследования по истории русской мысли». Том 15). ISBN 987-5-91887-013-6
Джерела та література
- Т. С. Осташко. Зеньківський Василь Васильович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 353. — 672 с. : іл. — ISBN 966-00-0610-1.
- Зеньківський, Василь Васильович // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
- Русские писатели эмиграции: Биографические сведения и библиография их книг по богословию, религиозной философии, церковной истории и православной культуре: 1921—1972 / Составитель Н. М. Зернов.- Boston: G. K. Hall & Co., 1973. (рос.)
- За рубежом: Белград — Париж — Оксфорд: (Хроника семьи Зерновых) (1921—1972) / Под ред. Н. М. и М. В. Зерновых. — Париж: YMCA-Press, 1973. — С. 98. (рос.)
- Зеньковский В. В. [Рец. на кн.]: Wilfred Monod. Du protestantisme. — (Cерія «Les religions». Felix Alcan, 1928) // Путь [Париж]. — 1928. — № 15. — Февр. — С.135–137.
Примітки
Посилання
- Мікрорайон Книжківці: історія та сьогодення: Інформаційна довідка / підготувала В. В. Бугаєва. — Хмельницький, 2011.
- Тут можна взнати більше про його філософські погляди[недоступне посилання з липня 2019]
- Життя о. Василя Зеньковського на сайті «Релігійні діячі російського закордону»(рос.)