Зигін Олексій Іванович

Олексі́й Іва́нович Зи́гін (нар. 11 квітня 1896(18960411) — 27 вересня 1943) — радянський військовик часів Другої світової війни, генерал-лейтенант (1943).

Олексій Іванович Зигін
Народження 11 квітня 1896(1896-04-11)
Велика Мартинівка
Смерть 27 вересня 1943(1943-09-27) (47 років)
Глобинський район, Полтавська область, Українська РСР, СРСР
Поховання Полтава
Країна Російська імперія
 СРСР
Приналежність Російська імператорська армія
 Радянська армія
Вид збройних сил сухопутні війська
Рід військ піхота
Освіта Постріл
Роки служби 1915—1918, 1918—1938, 1939—1943
Партія КПРС
Звання  Прапорщик
 Генерал-лейтенант
Командування 39-а армія і 4-а гвардійська армія
Війни / битви Перша світова війна
Громадянська війна в Росії
Німецько-радянська війна
Нагороди
 Зигін Олексій Іванович у Вікісховищі

Біографія

Народився 11 квітня 1896 року в слободі Велика Мартинівка (нині — Ростовська область Росії). До російської імператорської армії призваний 1915 року. Учасник Першої світової війни, командував ротою на Кавказькому фронті, прапорщик.

До лав РСЧА вступив у 1918 році. Член ВКП(б) з 1919 року. Учасник громадянської війни в Росії. Брав участь у боях на Південно-Східному, Південному, Південно-Західному і Кавказькому фронтах командиром загону, полку, помічником інспектора піхоти 10-ї армії, начальником штабу і командиром бригади, помічником начальника штабу 1-го кінного корпусу й начальником відділу штабу 2-ї кінної армії.

1928 року закінчив КУКС «Постріл». У міжвоєнний період обіймав посади окружного військового комісара і коменданта міста Ростов-на-Дону, командира стрілецького полку, коменданта Благовіщенського укріпленого району, начальника Слуцьких піхотних курсів удосконалення командного складу. У 1938 році заарештований и звільний з лав РСЧА. Після звільнення у 1939 році відновлений в лавах РСЧА.

Початок німецько-радянської війни комбриг О. І. Зигін зустрів на посаді командира 174-ї стрілецької дивізії 22-ї армії Західного фронту. Дивізія відзначилась при обороні Полоцька (Білорусь). У липні 1941 року біля озера Ордово з успіхом прорвав оборону супротивника й вивів дивізію з оточення, за що був нагороджений орденом Леніна. Згодом командував 186-ю і 158-ю стрілецькими дивізіями, 58-ю, 39-ю та 4-ю гвардійською арміями.

Загинув, підірвавшись на міні, 27 вересня 1943 року біля села Кирияківка Глобинського району Полтавської області. Був похований у Петровському парку в Полтаві, у 1969 році останки перенесено до меморіального комплексу Солдатської Слави.

Пам'ятник в Полтаві

Нагороди

Був нагороджений орденом Леніна (31.08.1941), двома орденами Червоного Прапора, орденами Кутузова 1-го ступеня (09.04.1943), Вітчизняної війни 1-го ступеня (22.09.1943), Червоної Зірки, медалями.

Пам'ять

На місці загибелі споруджено обеліск. У Полтаві 1957 року встановлено пам'ятник О. І. Зигіну, одна з вулиць і площа міста названі його ім'ям[1]. Також ім'ям генерала Олексія Зигіна названо одну з вулиць Полоцька.

Див. також

Примітки
  1. Полтавщина: Енциклопедичний довідник

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.