Знак льотчика-планериста

Знак льотчика-планериста, також уживана назва — Знак пілота планера (нім. Segelflugzeugführerabzeichen) німецька військова нагорода заснована рейхсмаршалом Германом Герінгом 16 грудня 1940. Нагороджувалися пілоти десантних і транспортних планерів, що пройшли спеціальне навчання або прийняли бойове хрещення[1].

Знак льотчика-планериста
Segelflugzeugführerabzeichen
Країна Третій Рейх
Тип нагрудний знак
Вручається: військовослужбовці Люфтваффе
Статус не вручається
Нагородження
Параметри 57×53 мм
Засновано: 16 грудня 1940
Нагороджені:
Черговість

Історія, зовнішній вигляд нагороди та статут

Знак льотчика-планериста засновано Германом Герінгом 16 грудня 1940. Дизайн Знака був представлений берлінським художником-графіком Wilhelm Ernst Peekhaus[2] 8 червня 1940 та 16 грудня цього ж року його було затверджено. Офіційними виробниками цієї нагороди стали берлінська фірма C.E. Juncker, G.H.OSANG DRESDEN[3] та віденьська Gebruder Schweiger.

Класичні розміри немаркованого знака виготовленого берлінської фірмою C.E. Juncker: вінок 55,3×41,7 мм, свастика 11,4 мм, орел 15,1×52,6 мм[4], вага 22,17 гр. Спочатку орел виготовлявся з оксидованого срібла, а вінок з відполірованого срібла, потім використовувався сплав срібла з нікелем, алюміній, цинк, а пізніше з більш дешевих сплав — наприклад з томпаку. Складався з двох частин — чорнений орел та посріблений дубовий вінок, знизу якого свастика. Орел кріпився до вінка за допомогою двох заклепок[3]; зворотний бік знаку гладкий, можлива наявність клейма фірми-виробника, кріплення знака — тонка заколка.

Нагорода вручалася разом з посвідченням підписаним старшим офіцером або начальником атестаційної комісії, в простому футлярі темно-синього кольору з відповідним трафаретним надписом готичним шрифтом. Внутрішня сторона кришки покрита блакитним шовком, а нижня частина з синього оксамиту[5]. Знак носили в нижній частині лівої нагрудної кишені кітеля, мундира, або одностройвої сорочки під Залізним хрестом 1-го класу, якщо особа була ним нагороджена. Носіння знаку на цивільному одязі заборонялося. З 29 листопада 1943 знак можна було носити на партійних мундирах[6].

На додаток до металевого використовувався знак з тканини розшитий золотими або бавовняними нитками[3], проте, в подальшому, цю версію було скасовано, і з 8 травня 1942 варіант із тканини більше не видавався. Після війни існувала зменшена копія з кріпленням на шпильці для носіння на цивільному одязі, так званий «фрачник» та денацифікований варіант — без свастики.

Металевий знак коштував близько 5 рейхсмарок, машинного шиття 0,90 RM і ручного — 7,50 RM.

Див. також

Знак льотного складу

Посилання

    Примітки

    Джерела з Інтернету та література

    Зовнішні зображення
    Футляр від фірми C.E. Juncker
    Футляр від фірми Gebruder Schweiger
    Денацифікований варіант
    У футлярі
    Зворотній бік
    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.