Нагороди Третього Рейху

Діюча в Третьому Рейху система нагород ґрунтувалася на багатих традиціях Німецької імперії, гармонійно використовуючи символіку нацистів та традиційні відзнаки. Існували нагороди державні, партійні, відомчі, громадських організацій тощо[1].

Нагороди Третього Рейху
Дата створення / заснування	1933
Держава	Німеччина

З приходом до влади націонал-соціалістів була розроблена нова система нагород, в якій старі відзнаки зазнали деяких змін відповідно до вимог нового часу. Також були розроблені нові відзнаки для родів військ, що з'явилися або подій, що сталися в міжвоєнний, після Першої світової війни час. Для прикладу — «Знак Парашутиста», «Іспанський хрест» або «Хрест Слави Легіону „Кондор“» чи медаль «Повернення Мемеля» — нагороди пов'язані з новим родом військ, з конкретним локальним конфліктом та геополітичною подією. Всі отримані нагородні знаки носилися тільки при парадній і вихідний формах одягу. В інших випадках носилися виключно вищі нагороди, почесні і бойові знаки, стрічки та планки. Нарукавні знаки, щити і стрічки носилися на польовій формі — мундирах та шинелях.

Важливим засобом морального стимулювання військовослужбовців Вермахту та військ СС були різного роду знаки відмінності, які вручалися за тривалу службу, успіхи в бойовій підготовці, а потім і за участь у бойових діях. Будь-яка особа в формі, навіть і не при «повній парадній», була «відкритою книгою». Один погляд розповідав про неї все — чи брав цей вояк участь у Першій світовій війні, де проходить службу зараз, якого рангу та звання, в яких міжнародних та внутрішніх подіях відзначився. Якщо це військовослужбовець, то було зрозуміло в якому роду військ він проходить службу, в яких військових операціях брав участь та в яких підрозділах: бойових чи ні, чи був він поранений, а якщо був то як важко.

Повний перелік заснованих в Німеччині 1933 — 1945 нагород і відзнак надзвичайно великий. До початку Другої світової війни Адольф Гітлер особисто призначав і вручав найвищі нагороди, потім це право було передано у війська командному складу різних рівнів. Такі нагороди, як Лицарський хрест, фюрер вручав особисто, або це робили вищі командири[2].

Виготовлялися нагороди приватними фірмами, а не державними установами. Німецькі нагороди існували у вигляді нагрудних або нашийних хрестів, орденських зірок, медалей, знаків, нарукавних щитів або стрічок[3]. Допускалося також, носіння хрестів та знаків, отриманих в Першу світову війну, у тому числі й іноземних. Нагороди вручалися у футлярах обтягнутих шкірою чи ледерином[Вин. 1], внутрішня поверхня оксамитова чи атласна або у конвертах з цупкого паперу, з зображеннями нагороди та/або її назви на кришці (лицьовій стороні конверта). До нагороди додавався нагородний документ (лист), як фабричного виготовлення так і друкованого за місцем служби, де зазначалися дані про одержувача відзнаки. В більшості випадків в документі не вказувалася причина нагородження. Дозволялося замовлення так званих «офіційних» копій нагород. Це, як правило, практикувалося військовослужбовцями бойових частин з метою уникнення втрати, або пошкодження нагороди. Також виготовлялися зменшені копії нагород для носіння на цивільному одязі — так звані мініатюри або фрачники.

Відповідно до «Закону про назви, ордени і медалі» від 26 липня 1957 (Закон про денацифікацію) носіння у Федеративній Республіці Німеччині нагород у вигляді, що існував за часи Третього Рейху, дозволяється тільки без нацистської символіки.