Зозів (Липовецький район)

Перше поселення у верхів'ях річки Соб археологи датують ще початком нашої ери, але близькість до зручного для кочівників Чорного шляху на вододілі басейнів Дніпра та Південного Бугу не давала змогу землеробам мирно обробляти тутешні чорноземи.

Перша письмова згадка про населений пункт з назвою Дчозів відноситься до 10 грудня 1518 р., коли С. Кошка купив це село в А. Бушминського. Про спустошливі татарські напади розповідають легенди, та й письмова згадка про Зозів 1552 року не випадково називає його «пустим селищем». Він фіксується як пристанище болохівців — попередників козацтва, яке в цей час формується у верхів'ях Собу.

Надалі козаки-болохівці потрапили в кабалу землевласників Кошчичів. У 1586 році вони спродали це «пусте селище» князю Янушу Острозькому, за якого управляли старости Ердан, Доманевський та інші. Новозаселений Зозів у 1622 році згадується як «наново фундований». Був він у ті часи вже містечком, яке нараховувало 240 домів і мало замок.

У період Визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького місцевість належала до Липовецької сотні Кальницького (Вінницького) полку. Серед її козаків були і зозівчани (наприклад, Гордій Жодзовський, себто Зозівський). Малочисельна сторожа замку не могла вберегти містечко як від кримського хана, так і від походу 1653 р. польського гетьмана Стефана Чарнецького. Вже наступного року «Чюзов» згадується у числі «пустих городов» Вінницького полку і майже століття занепадає.

У XVII—XVIII ст. поселення належало знатним польським магнатам Домініку Заславському, князям Сангушкам, Любомирським, судді Михайлу Грохольському.

У 1745 році була закладена церква Втілення Ісуса Христа (пізніше — Преображення Господнього), яка на всю округу славилася чудотворною іконою Діви Марії. У третій чверті століття, при великій кількості народу здійснювали службу Божу священослужителі Андрій Григорович, Василь Шумилевич, Іоанн Дятолович. З 1780 року при Зозівській церкві утворили духовний суд для всіх деканатів Брацлавської єпархії греко-католицької церкви, а з 1783 року офіціалом (главою митрополичого уряду) призначений зозівський парох Іван Любинський.

У селі працює загальноосвітня школа та Зозівський професійний аграрний ліцей (єдиний заклад середньої професійної освіти в Липовецькому районі).

• Братська могила воїнів загиблих у боях за с. Зозів.

На гербі села зображений дзвін, що вписаний в зображення зубчастої шестерні — символу села, що пишається своїм профтехучилищем. Дзвін — це пам'ять про події, коли дзвін бив на сполох про нашестя монголо-татар. Той тривожний «созив» з роками трансформувався у сучасне звучання назви села.[2]

Народились

• Гаврилюк-Вдовиченко Максим Іванович — український поет, учасник національно-визвольних змагань українського народу, воював у армії С.Петлюри.
• Клименко Сергій Васильович — Герой Радянського Союзу
• Омельченко Олександр Олександрович — міський голова Києва
• Рабенчук Володимир Семенович[3] — поет, прозаїк, кінодраматург
• Шеренговий Олекса Гнатович (1943—2008) — український поет, письменник, публіцист, лауреат Міжнародної літературної премії імені Олеся Гончара.

Поховані

• Мудров Михайло Іванович — гвардії капітан авіації, Герой Російської Федерації.

• 
  Меморіал воїнам Німецько-радянської війни
• 
  Зозівський професійний аграрний ліцей
• 
  Церква
• 
  Дорога до церкви

.

• Церква Івана Богослова (Зозів)

• Олександр Роговий. Соб. Краєзнавчі нариси. — Вінниця: 2012. — С. 48—57.

• Зо́зів // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.373-374

• Погода в селі Зозів
• Інформація про Зозівський ліцей^{[недоступне посилання з червня 2019]}
• Інформація про Зозівську ЗОШ^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
• Zozów (1) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1895. — Т. XIV. — S. 663. (пол.)