Золотоніська волость

Золотоніська волость адміністративно-територіальна одиниця Золотоніського повіту Полтавської губернії із волосним правлінням у повітовому місті Золотоноша.

Золотоніська волость
Центр Золотоноша
Площа 27 070 (1885)
Населення 12 200 осіб (1885)
Густота 41.3 осіб / км²

Станом на 1885 рік складалася з 28 поселень, 21 сільська громада. Населення — 12200 осіб (5909 чоловічої статі та 6291 — жіночої), 2090 дворових господарств[1].

Земля волості
Площа, десятин У тому числі орної, дес.
Сільських громад 123187266
Приватної власності 141155508
Казенної власності 331
Іншої власності 306142
Загалом 2707012916

Основні поселення волості станом на 1885:

  • Антипівка (Слюзгіна Слобідка) — колишнє державне село при річці Золотоноша, 1873 особи, 322 двори, православна церква, школа, 2 постоялих будинки, лавка, 2 водяних і 21 вітряний млини, 3 маслобійних заводи.
  • Домантове — колишнє державне та власницьке містечко при річці Супій, 1808 осіб, 399 дворів, православна церква, школа, 2 постоялих двори, лавка, 2 водяних і 10 вітряних млинів, 3 маслобійних заводи, базари по неділях.
  • Ковтуни — колишнє державне та власницьке село при річці Золотоноша, 751 особа, 130 дворів, православна церква, 2 постоялих будинки, 5 вітряних млинів, 3 маслобійних заводи.
  • Коробівка — колишнє державне та власницьке село при річці Золотоноша, 1700 осіб, 252 двори, православна церква, 2 постоялих будинки, 23 вітряних млини, 4 маслобійних заводи.
  • Липівське — колишнє державне та власницьке село при річці Кишманка, 626 осіб, 120 дворів, православна церква, постоялий будинок, 3 вітряних млини, 2 маслобійних заводи.
  • Мицалівка — колишнє державне та власницьке село при річці Золотоноша, 800 осіб, 145 дворів, православна церква, постоялий будинок, водяний і 9 вітряних млинів, маслобійний, цегельний і винокурний заводи.
  • Вільхи — колишнє власницьке село при річці Золотоноша, 340 осіб, 71 двір, православна церква, 2 вітряних млини.

Старшинами волості були:

  • 19001907 роках козак Захарій Васильович Лазоренко[2],[3],[4];
  • 1913 року козак Іван Куниця[5];
  • 1915 року Тимофій Іванович Ілляшенко[6].

Джерела

Примітки

  1. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  2. рос. дореф. Адресъ-календарь. Справочная книжка Полтавской губерніи на 1900. Составлен Д. А. Иваненко, Секретарем Полтавского Губернскаго Статистического Комитета. Полтава. Типо-литографія Губернскаго Правленія. 1900
  3. рос. дореф. Адресъ-календарь. Справочная книжка Полтавской губерніи на 1904. Полтава. Типо-литографія Губернскаго Правленія. 1904
  4. рос. дореф. Справочная книжка Полтавской губерніи на 1907 год. Полтава. Типо-литографія Губернскаго Правленія. 1907
  5. рос. дореф. Памятная книжка Полтавской губерніи на 1913 годѣ. Изданіе Полтавскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Полтава. Электрическая Типо-Литографія Губернскаго Правленія. 1913
  6. рос. дореф. Памятная книжка Полтавской губерніи на 1915 годѣ. Изданіе Полтавскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Полтава. Типо-Литографія Губернскаго Правленія. 1915
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.