Антипівка

Антипівка виникла в 20-х роках 17 століття. Перша згадка — 1631 рік. Тоді селяни сплачували подимне шляхтичу Богузвалому Олексичу (Тарифа).

Козацтво Антипівки належало до Золотоніської сотні. У 1787 році тут мешкало 94 особи — скарбничі та власницькі полкового судді Василя і прапорщика Петра Леонтовичів і відставного підпоручика Ст. Стеблинського.

У 1874 році в селі відкрито земську школу.

Перед Першою світовою війною населення становило 1092 особи на 217 господарств, налічувалося 42 молотарки, 8 вітряків і олійниця.

4 квітня 1917 року загальні збори селянства Антипівки виступили проти імперіалістичної війни.

У 1929 році, під час примусової колективізації, утворено ТСОЗ, у 1930-му колгосп «Шлях до комунізму».

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СРСР 1932—1933 та 1946–1947 роках.

В 30-х роках, під час сталінських репресій розстріляно та заслано 21 антипівчанина.

236 антипівців брали участь у Німецько-радянській війні, з них 100 нагороджені бойовими орденами і медалями, 99 загинули. На їх честь споруджено обеліск Слави, споруджено пам'ятник загиблому воїнові.

На початок 1970-х років в Антипівці працювала восьмирічна школа, де навчалось біля 150-ти учнів, клуб на 200 місць, бібліотека з книжковим фондом 10 тисяч примірників, фельдшерсько-акушерський пункт з пологовим відділенням, дитячі ясла, відділення зв'язку, стаціонарна кіноустановка, ощадна каса, три крамниці. На території села містилася центральна садиба радгоспу «Золотоніський», за яким було закріплено 2 тисячі га землі, у тому числі 1,7 га орної. Радгосп вирощував зернові культури, займався тваринництвом, також мав млин, лісопильню.

На території села розташовано ТОВ «Красногірське», яке має 1604,7 га землі. Фермери обробляють 209,4 га.

У селі функціонує 2 приватних магазини, відділення зв'язку та ощадкаса. Церква святої Парасковії (УПЦ), побудована 1890 року, згоріла від блискавиці 1 липня 2014 р. Церква розташована неподалік від центру села, стоїть із західного боку сільської дороги. У подвір'ї, між церквою і дорогою стоїть похилений старий козацький хрест[4].

Село газифіковано, забезпечено автобусним сполученням, працює лінійне радіомовлення.

В Антипівці народився поет і перекладач, член Кирило-Мефодіївського товариства Навроцький Олександр Олександрович (1823—1892).

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Черкаська область)