Коробівка
Коробі́вка — село в Україні,у Золотоніському районі Черкаської області, підпорядковане Золотоніській міській громаді. Населення — 1155 осіб (2001).
село Коробівка | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Черкаська область |
Район/міськрада | Золотоніський район |
Громада | Золотоніська міська громада |
Рада | Золотоніська міська рада |
Код КАТОТТГ | UA71040090070088309 |
Облікова картка | Село на сайті ВРУ |
Основні дані | |
Засноване | середина 17 століття |
Перша згадка | 1681 рік |
Населення | 1155 (2001) |
Поштовий індекс | 19772 |
Телефонний код | +380 4737 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 49°36′42″ пн. ш. 31°57′00″ сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
84 м |
Водойми | Дніпро, Кременчуцьке водосховище |
Відстань до обласного центру |
20,6 (фізична) км[1] |
Відстань до районного центру |
10 км |
Найближча залізнична станція | Золотоноша |
Відстань до залізничної станції |
13 км |
Місцева влада | |
Адреса ради | м. Золотоноша |
Карта | |
Коробівка | |
Коробівка | |
Мапа | |
|
Село розташоване у Дніпровій заплаві за 10 км на південний захід від районного центру — міста Золотоноша та за 13 км від залізничної станції Золотоноша I.
Археологічні знахідки
На околиці Коробівки в урочищі Прусська виявлено поселення епохи неоліту (III—V тисячоліття до н. е., Дніпро-донецька культура), поселення та сліди чотирьох поселень доби бронзи (I—III тисячоліття до н. е.). У Бурдоносівці знайдено сліди двох неолітичних стоянок (III—V тисяч років до н. е., Дніпро-донецька культура), а також скупчення кераміки сарматського типу (II—IV століття до н. е.).
Історія
Коробівка виникла в середині XVII століття. Названо село за прізвищем першого поселенця — Короба. В історичних документах згадується у 1681 році як козацьке село Домантівської сотні.
У 1721 році посполитих було віддано колишньому полковникові А. Ковбасі. У 1750 році в Коробівському дівочому монастирі[2] (існував на початку — в середині XVIII століття неподалік від Святого Озера за 3 км від Коробівки) переховувалися гайдамацький ватажок Іван Вовк та його товариші.
У Коробівці була Миколаївска церква[2][3][4].
Село є на мапі 1812 року[5].
У 1817 році відкрито початкову церковнопарафіяльну школу. 1833 року селяни побили дідича Платківського, 1856 року вчинили самовільний поруб панського лісу. У 1858 році селянські землі захоплено поміщиком Х. Деркачем.
Село відоме своїми революційними традиціями. До 1905 року в Коробівці були неорганізовані селянські заворушення, а 18 жовтня 1905 року жителі села підтримали Золотоніське збройне повстання.
У 1927 році, під час примусової колективізації, у селі створюються колгоспи: «Незаможник», «Червоний хлібороб», «Воля», які 31 грудня 1929 році об'єдналися в одне господарство — імені Сталіна. У передвоєнні роки колгосп досяг значних успіхів у розвитку сільськогосподарського виробництва, за що його у 1940 році було нагороджено дипломом ІІ ступеня ВДНГ CPCP.
268 жителів села брали участь у радянсько-німецькій війні, 195 з них загинули, 84 удостоєні урядових нагород. У 1943 році після відвоювання села колгосп було відновлено.
У 1962 році на базі колгоспу імені Сталіна створено спеціалізований колгосп «Червона зірка», який у 1976 році реорганізовано в Коробівський держплемптахозавод.
Станом на 1972 рік у селі мешкало 1 128 людей. Працювали середня школа, клуб, бібліотека з фондом 8,4 тисяч книг, фельдшерсько-акушерський пункт, дитячі ясла, стаціонарна кіноустановка, їдальня, 4 крамниці, комбінат побутового обслуговування, готель, стадіон.
Сучасність
У селі збудовано Будинок культури зі спортивним залом, торговий центр, школу, 4 12-квартирних будинки, 2 — 8-квартирних, 1 — 16-квартирний.
Пам'ятки природи
- Кединогірський заказник — ботанічний заказник місцевого значення.
- Коробівський заказник — ботанічний заказник місцевого значення.
Відомі люди
Багато жителів села удостоєні державних нагород та відзнак, зокрема: Володимир Юхимович Колос, Надія Кирилівна Гай, Антон Андрійович Нор, Марія Василівна Гвоздь.
- Крупка Назар Олександрович (1980-2016) — правозахисник, учасник АТО.
Джерела
Посилання
- maps.vlasenko.net(рос.)
- Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів (укр.). Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України).
- Зведений каталог метричних книг що зберігаються в державних архівах України т.4, ст. 590 (укр.). Український науково-дослідницкий інститут архівної справи та документознавства.
- Зведений каталог метричних книг що зберігаються в державних архівах України т.3, ст. 472 (укр.). Український науково-дослідницкий інститут архівної справи та документознавства.
- Большая карта Российской Империи 1812 года для Наполеона. www.etomesto.ru. Процитовано 9 листопада 2021.
Література
- Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.