Мицалівка
Мицалі́вка — село в Україні, у Золотоніському районі Черкаської області, підпорядковане Новодмитрівській сільській громаді. Населення — 444 особи (2001).
село Мицалівка | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Черкаська область |
Район/міськрада | Золотоніський район |
Громада | Новодмитрівська сільська громада |
Рада | Новодмитрівська сільська рада |
Код КАТОТТГ | UA71040150130018910 |
Облікова картка | Село на сайті ВРУ |
Основні дані | |
Населення | 444 (2001) |
Поштовий індекс | 19732 |
Телефонний код | +380 4737 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 49°44′48″ пн. ш. 32°03′51″ сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
100 м |
Відстань до обласного центру |
33,9 (фізична) км[1] |
Місцева влада | |
Адреса ради | с. Нова Дмитрівка |
Карта | |
Мицалівка | |
Мицалівка | |
Мапа | |
Історія
В історичних документах село вперше згадується в 1713 роком. Цього ж року за військові заслуги військовому товаришу Сулимі на володіння селом було видано універсал переяславського полковника Степана Томари, хоча на цей час село вже існувало досить тривалий період. У «Генеральном следствии о маетностях Переяславского полка», проведеному в 1731 році, сказано:
Село Мицаловка, по свидетельству старожилов тамошних, прежде было войсковое и свободное и надлежало до города. |
Назва села, ймовірно, походить від прізвища козака, який уперше тут поселився. Йоги звали Мицал в честь якого було ще в ті часи поставлено кам'яний хрест написи на якому мало кому відомі.
У 80-х роках XVIII століття було складено описи Київського намісництва. Згідно з ним Мицалівка належала Золотоніській сотні, тут нараховувалося 96 дворів із населенням 248 осіб.
Наприкінці XVIII і на початку XIX століть селом володів старший радник Краснокутський.
Село є на иапі 1812 року.[2]
У 50-х роках XIX століття Мицалівку відвідали українська письменниця Марко Вовчок та етнограф Осип Маркевич. Тут вони записали три пісні: «Да ходила Варочка по кімнаті», «На горі куриться та й куриться», «Горобейко в садку, у садку».
В 1879 році в Мицалівці було відкрито храм — Архістратиго-Михайлівську церкву[3][4][5]. Збудована з дерева, вона була однією із найвищих споруд навколишньої місцевості і за переказами старожилів з її дзвіниці в гарну погоду можна було бачити Черкаси. На межі століть при церкві відкрито школу грамоти.
На початку XX століття Мицалівка була в складі Золотоніської волості.
У 1930 році в Мицалівці створено колективне господарство «Червоний степ», що згодом перетворюється на КСГП «Промінь», а потім припиняє своє існування.
У роки Голодомору померло 42 мицалівчан, 70 загинуло в роки радянсько-німецької війни.
Відомі люди
- Уродженець Мицалівки Григорій Андрійович Василенко працював у Москві на відповідальній посаді заступника управляючого Всесоюзним об'єднанням «Сортнасіннєовоч»;
- Останні роки свого життя провів у селі самобутній поет Борис Остапчук (друкувався під псевдонімом Борис Ост).
Джерела
Примітки
- maps.vlasenko.net(рос.)
- Большая карта Российской Империи 1812 года для Наполеона. www.etomesto.ru. Процитовано 9 листопада 2021.
- Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів (укр.). Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України).
- Зведений каталог метричних книг що зберігаються в державних архівах України т.4, ст. 630-631 (укр.). Український науково-дослідницкий інститут архівної справи та документознавства.
- Зведений каталог метричних книг що зберігаються в державних архівах України т.3, ст. 482 (укр.). Український науково-дослідницкий інститут архівної справи та документознавства.
Посилання
- Інформація про село на who-is-who.com.ua[недоступне посилання з червня 2019]
- kovtuny.net.ua[недоступне посилання з липня 2019]