Зоран Музич

Початковий етап біографії
Марибор, старий квартал на березі Драви

Народився в родині сільських вчителів. Вчився живопису в Мариборі (1920—1928) та Загребі (1930—1935), потім на рік поїхав в Мадрид і Толедо, де вивчав і копіював роботи Гойї і Ель Греко. З початком громадянської війни покинув Іспанію. Вперше роботи Мушича, що розвивають досягнення балканського авангарду 1920-х років, виставили 1938-го в Любляні. У 1943—1944 роках їх показали в Трієсті й Венеції, передмову до каталогу написав відомий італійський художник Філіппо де Пізіс.

Тюрма і концтабір

У 1944 році у Венеції Музич за підозрою в зв'язках з партизанами був заарештований гестапо, відправлений у Трієст, де місяць провів у в'язниці, зазнавши тортур. З листопада 1944 року — в'язень концтабору Дахау. З більш ніж двох сотень зроблених там малюнків на клаптиках паперу вціліли тридцять п'ять.

У 1945 році звільнений американською армією, перевезений тяжкохворим у Люблінський госпіталь. Рятуючись від гонінь комуністичного режиму маршала Тіто, Музич утік до американської зони в Горіції, потім перебрався до Венеції.

Післявоєнний етап
Автограф художника

У 1948 році дві картини Музича представили на Венеційській бієнале, у 1950 році він здобув на Бієнале першу премію, відтоді роботи Музича експонують на найбільших виставках у Європі і США, купують музеї світу, він удостоєний багатьох авторитетних нагород. З 1953 року Музич ділив життя між Венецією і Парижем (де перші роки працював у колишній майстерні Хаїма Сутіна на Монпарнасі). У 1970—1971 роках створив живописний цикл-спогад «Ми — не останні», який присвятив в'язням концтаборів і який став найбільш уславленою з його робіт.

Визнання

У 1990 році Музича нагородили французьким орденом Почесного легіону. У 1995 році в Кані брав участь з Міклошем Бокором у спільній виставці «Час темряви». Того ж року на величезній ретроспективній експозиції в паризькому Гран-Пале було представлено понад 250 робіт майстра.

Помер у Венеції, похований на кладовищі острова Сан-Мікеле[7].

Каталоги виставок
  • Omaggio a Zoran Music. Opere scelte 1948—1990. Catalogo della mostra/ Vescovo M., Clair J., eds. — Amsterdam: De Ferrari & Devega, 1997.
  • Venise dans l oeuvre de Zoran Music. — P.: Paris-Musées, 2000.
  • Zoran Music: Rétrospective. / Jean Clair, ed. — P.: Cinq Continents, 2003.

Про художника
  • Grenier J. Zoran Music. — P.: Le Musée de Poche, 1970
  • Peppiatt M. Zoran Music: entretiens, 1988—1998. — P.: L Echoppe, 2000.
  • Clair J. La Barbarie ordinaire: Music à Dahau. — P.: Gallimard, 2001.
  • Zoran Music a Cortina. Il ciclo naturalistico della vita. / A cura di Daniele D Anza. — Trieste: Il ramo d'oro edizioni, 2009. — ISBN 978-88-89359-41-9.
  • Clair J. a. o. Zoran Music: Apprendre à regarder la mort comme un soleil. — P.: Somogy éditions d'art, 2009.

Примітки
  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Zoran Music
  3. Library of Congress Authorities — Library of Congress.
  4. The Fine Art Archive — 2003.
  5. Museum of Modern Art online collection
  6. CONOR.Sl
  7. VENISE: cimetière San Michele — Cimetières de France et d'ailleurs (фр.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.