Зоря Тігардена

Зоря Тігардена (інші назви — SO J025300.5+165258, 2MASS J02530084+1652532, LSPM J0253+1652) — це коричневий карлик типу M у сузір'ї Овна, розташований на відстані 12 світлових років від Сонячної системи. Попри близькість до Землі, побачити цю тьмяну зорю з видимою зоряною величиною 15 можна лише в потужний телескоп. З'ясувалося, що ця зоря має дуже швидкий власний рух, — 5 кутових секунд на рік. Наразі відомі лише сім зір із таким великим власним рухом[1].

Відкриття

Зорю Тігардена було відкрито у 2003 р. на основі даних для відстеження астероїдів, накопичених упродовж попередніх років. Ці дані являють собою цифровий архів, створений на основі зображень в оптичному діапазоні, отриманих упродовж п'яти років у рамках програми відстеження навколоземних астероїдів Near Earth Asteroid Tracking (NEAT) за допомогою двох 1-метрових телескопів, розташованих у Мауї. Зоря дістала ім'я на честь керівника команди відкривачів Боннарда Тігардена (Bonnard J. Teegarden) — астрофізика Центру космічних польотів імені Ґоддарда в NASA[2].

Тривалий час астрономи вважали, що на відстанях до 20 світлових років від Землі існує багато ще не відкритих карликових зір, оскільки дослідження зір різних типів свідчать, що кількість найближчих карликових зір менша від очікуваної, адже такі зорі тьмяні, через що їх легко не помітити. Команда Тігардена виходила з припущення, що такі тьмяні зорі можна було б віднайти шляхом аналізу даних масштабних досліджень в оптичному діапазоні, отриманих упродовж попередніх років у рамках різноманітних космічних програм, здійснюваних з іншою метою. Відтак, вони повторно проаналізували дані відстеження навколоземних астероїдів програми NEAT і знайшли цю зорю. Пізніше її було також ідентифіковано на фотографічних пластинах Паломарского атласу, отриманих в 1951 р. Це відкриття важливе також тим, що команда не мала безпосереднього доступу до жодного телескопа і що на момент відкриття до її складу не входив жодний астроном[2].

Властивості

Спершу зоря Тігардена була ідентифікована як червоний карлик. Однак вимірювання, здійснені після її відкриття, свідчать на користь того, що це радше коричневий карлик із масою менше 0,08 маси Сонця та діаметром 1/7 сонячного. Ця зоря не була відкрита раніше через притаманну таким об'єктам низьку температуру: її видима зоряна величина становить лише 15,4 (абсолютна — 17,47). Як і більшість червоних і коричневих карликів, вона випромінює більшу частину енергії в інфрачервоному діапазоні[1].

Відповідно до перших вимірювань, її паралакс становив 0,43 ± 0,13 кутової секунди. Якби це відповідало дійсності, відстань до зорі становила б лише 7,5 світлового року, тобто вона була б третьою за відстанню зоряною системою від Сонця (між зорею Барнарда та зорею Вольф 359)[2]. Однак навіть у той час з аномально низької світимості (абсолютна зоряна величина становила б 18,5) і великої невизначеності паралаксу випливало, що насправді вона розташована дещо далі. Вона все одно є однією з найближчих до Сонця зір, але не настільки близькою. У 2009 р. Джордж Гейтвуд (George David Gatewood) здійснив точніше вимірювання паралаксу й отримав значення 0,2593 кутової секунди, на основі якого й розраховано загальноприйняте наразі значення відстані — 12,578 світлових років[3].

Пошуки планет

Упродовж двох ночей у листопаді 2010 у рамках дослідження ROPS були здійснені вимірювання променевої швидкості. Його результати демонструють певні варіації зі збільшенням променевих швидкостей у першу ніч і зменшенням — у другу. Утім, цих даних не дають підстав стверджувати про наявність планет[4].

Найближче оточення зорі
Зоря Тігардена (зверху в центрі) — 24-та за відстанню від Сонячної системи.

Перелічені нижче зоряні системи розташовані на відстані до 10 світлових років від зорі Тігардена:

Зоря Спектральний клас Відстань, св. років
L 1159-16 M4,5 Ve 4,0
ε Ерідана K2 V 5,8
τ Кита G8 Vp 7,7
Зоря ван Маанена DZ7[5] 7,8
Лейтен 726-8 AB M4,6 Ve / M6,0 V 8,0
ο2 Ерідана ABC M4,6 Ve / M6,0 V / M 8,7
YZ Кита M4,5 Ve 8,8
Грумбридж 34 AB M1.3 V / M3,8 Ve 8,9
Росс 248 M4,9-5,5 Ve 9,7


Посилання

Див. також

Примітки
  1. 2MASS J02530084+1652532 -- Brown Dwarf (M<0.08solMass). SIMBAD - Centre de Données astronomiques de Strasbourg. Процитовано 1 січня 2012.
  2. B. J. Teegarden, S. H. Pravdo, M. Hicks, K. Lawrence, S. B. Shaklan, K. Covey, O. Fraser, S. L. Hawley, T. McGlynn, I. N. Reid (April 2003). Discovery of a New Nearby Star. Astrophysical Journal (The American Astronomical Society) 589 (1): 51—53. Bibcode:2003ApJ...589L..51T. arXiv:astro-ph/0302206. doi:10.1086/375803.
  3. George Gatewood та ін. (January 2009). Allegheny Observatory Parallaxes for Late M Dwarfs and White Dwarfs. The Astronomical Journal 137 (1): 402–405. Bibcode:2009AJ....137..402G. doi:10.1088/0004-6256/137/1/402.
  4. Barnes J.R. (July 2012). ROPS: A New Search for Habitable Earths in the Southern Sky. The Monthly Notices of the Royal Astronomical Society 424 (1): 591–604. Bibcode:2012MNRAS.424..591B. arXiv:1204.6283. doi:10.1111/j.1365-2966.2012.21236.x.
  5. Van Maanen Star — White Dwarf (англ.). Архів оригіналу за 2 квітня 2012. Процитовано 16 липня 2010.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.