Зубряче
Зубряче (пол. Żubracze) — село в Польщі, у гміні Тісна Ліського повіту Підкарпатського воєводства. Знаходиться на прадавній етнічній український території. Населення — 133 особи (2011[1]).
Село
спустошена у 1947 р., знищена у 1953 р. Координати 49°13′ пн. ш. 22°15′ сх. д.
|
Розташування
Розташоване в долині гірських пасом Західних Бескидів, недалеко від кордону зі Словаччиною та Україною.
Село розташоване за 6 км на захід від Тісни, за 29 км на південь від Ліська.
Історія
В 1785 році село мало 16,42 км² земель.
З 1772 р. до 1918 року — в складі Австро-Угорщини.
З листопада 1918 по січень 1919 р. тут існувала Команчанська Республіка.
У період 1945—1946 рр. в цьому районі тривала боротьба між підрозділами УПА та польськими й радянським військами. Українське населення було насильно переселене на територію СРСР в 1946 році. Родини, яким вдалось уникнути переселення, в 1947 році під час Операції Вісла були перевезені на нові території північної Польщі[2].
У 1975-1998 роках село належало до Кросненського воєводства.
Церква
Громада належала до парафії Солинка Лупківського деканату Перемиської єпархії. В 1908 році в селі була побудована нова греко-католицька церква Св. Архангела Михаїла (розміри 12,4 х 6,6 м) на місці старої дерев'яної Успіння ПреСвятої Діви Марії 1867 року. Ймовірно, вона не була першою в селі. В 1852 році існувала дерев'яна дзвіниця на захід від церкви. Пізніше була збудована мурована кам'яна дзвіниця. Останню церкву було освячено в 1908 р. Побудована на кошти мешканців села. Мала іконостас. Церкву була спустошена 1947 р. Дзвони й інші церковні предмети були закопані мешканцями на цвинтарі перед виселенням, але наприкінці ХХ ст. викопані невідомими. В 1953 р. церква розібрана на будівельні матеріали — залишився тільки металевий надкупольний хрест.
Цвинтар
Від цвинтаря залишилися 6 надгробків і 5 старих дерев.
Транспорт
З 1898 р. через село проходить залізнична вузькоколійна залізниця з Нового Лупкова до Тісної з продовженням у 1904 р. через Кальницю до Бескиду та воєводська дорога № 897.
Демографія
- 1785 року в селі проживали 140 греко-католиків, 1 римо-католик і 8 юдеїв.
- 1840—225 греко-католиків,
- 1859—408 греко-католиків,
- 1879—193 греко-католика,
- 1899—241 греко-католик,
- 1926—335 греко-католиків,
- 1936—259 греко-католиків.
У 1939 році в селі проживало 320 мешканців, з них 280 українців, 35 поляків (приїжджі працівники тартака) і 5 євреїв[3].
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][4]:
Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
---|---|---|---|---|
Чоловіки | 67 | 17 | 45 | 5 |
Жінки | 66 | 7 | 44 | 15 |
Разом | 133 | 24 | 89 | 20 |
Примітки
- GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- Акція «ВІСЛА»: Список виселених сіл і містечок
- Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 45.
- Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.
Переселені родини
Савканичі: частина родини опинилась в Україні, частина — на півночі Польщі.
Відомі люди
- Мокій Олена Михайлівна — уродженка села, ланкова буряківничої ланки Бучацького радгоспу-технікуму. Депутат Верховної ради УРСР.[1]
Джерела
- Żebracze // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1895. — Т. XIV. — S. 753. (пол.) — S. 753.
Посилання
- Central Statistical Office (GUS) – TERYT (National Register of Territorial Land Apportionment Journal) (Polish). 1 червня 2008. Архів оригіналу за 25 жовтня 2013. Процитовано 7 листопада 2018.
- Акція «Вісла»: Список виселених сіл та містечок
- Халупа Н. Мокій Олена Михайлівна / Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 546. — ISBN 966-528-199-2.