Зіґфрід Вагнер

Зіґфрід Вагнер (нім. Siegfried Helferich Richard Wagner; 6 червня 1869, Трібшен під Люцерном — 4 серпня 1930, Байройт) — німецький диригент і композитор. Син композитора Ріхарда Вагнера і його другої дружини Козіми, онук Ференца Ліста. У 1908–1930 роках був керівником вагнерівського фестивалю в Байройті.

Зіґфрід Вагнер
нім. Siegfried Wagner
Основна інформація
Дата народження 6 червня 1869(1869-06-06)[1][2][…]
Місце народження Tribschend[3]
Дата смерті 4 серпня 1930(1930-08-04)[1][2][…] (61 рік)
Місце смерті Байройт, Баварія, Веймарська республіка, Німецький рейх[1][3]
Поховання Stadtfriedhof Bayreuthd
Громадянство Веймарська республіка і Німецька імперія
Професії композитор, диригент, письменник, кінорежисер, opera director, режисер
Вчителі Енгельберт Гумпердінк
Жанри опера
 Файли у Вікісховищі

Біографія

Зіґфрід Вагнер був третьою дитиною Ріхарда Вагнера і Козіми, доньки Ференца Ліста. Спочатку він планував стати архітектором, але потім звернувся до музики — як вважається, не в останню чергу завдяки своєму коханцеві[4][5], композитору і піаністу Клементу Гаррісу, з яким він познайомився в 1892 році і відправився в навколосвітню подорож на яхті батька Гарріса, побувавши в Гонконзі, Сінгапурі та інших екзотичних місцях (в 1923 році Вагнер присвятив пам'яті рано загиблого Гарріса симфонічну поему «Щастя»). До вчителів Вагнера належали Енгельберт Гумпердінк, Фелікс Мотль, Генріх Штейн[6]. Диригентський дебют Зіґфріда Вагнера відбувся в 1893 році.

У 1906 році Козіма Вагнер передала синові керівництво байройтських фестивалем (офіційно він зайняв керівну посаду в 1908 році). Зіґфрід Вагнер виявив себе як талановитий адміністратор, диригент і режисер. Так, в 1911 році він широко застосував можливості освітлення в постановці «Парсіфаля» і здійснив нову постановку «Нюрнберзьких мейстерзінгерів».

У 1914 році він поставив «Летючого голландця», в 1927 — «Трістана та Ізольду», в 1930 — «Тангойзера». У 1923 році Зіґфрід зробив концертне турне Америкою з метою зібрати кошти для фестивалю 1924 року, першого після війни.

У 1930 році Зіґфрід Вагнер помер від інфаркту, що трапився під час репетиції. Його сини Віланд (1917–1966) і Вольфганг (1919–2010) керували байройтських фестивалем після Другої світової війни.

Композиції

Зіґфрід Вагнер був автором 17-ти опер на казкові сюжети (лібрето до яких, за прикладом батька, писав сам), а також інструментальних творів. Його опера «Нероба» була дуже популярна: вона була поставлена, зокрема, у Віденській придворній опері під керівництвом Густава Малера. Але в цілому творчість Зіґфріда Вагнера залишається мало відомою за межами Німеччини.

Вибрані твори

Інструментальна музика

  • «Ностальгія» (нім. Sehnsucht), симфонічна поема за Фрідріха Шиллера, до 1895
  • Концертштюк для флейти і малого оркестру, 1913
  • Концерт для скрипки з оркестром, 1916
  • «Щастя» (нім. Glück), симфонічна поема, 1923
  • Симфонія до мажор, 1925–1927

Опери

  • Нероба (нім. Der Bärenhäuter), 1896–1898, прем'єра — 1899
  • Кобольд (нім. Der Kobold), 1903, прем'єра — 1904
  • Веління зірок (нім. Sternengebot), 1906, прем'єра — 1908
  • Проклятий Дітріх (нім. Banadietrich), 1907–1909, прем'єра — 1910
  • Царство чорних лебедів (нім. Schwarzschwanenreich), 1909–1910, прем'єра — 1918
  • Король язичників (нім. Der Heidenkönig), 1913, прем'єра — 1933
  • Ангел світу (нім. Der Friedensengel), 1913–1914, прем'єра — 1926
  • Коваль із Марієнбурга (нім. Der Schmied von Marienburg), 1919–1920, прем'єра — 1923
  • Райнульф і Аделазія (нім. Rainulf und Adelasia), 1921–1922, прем'єра — 1923
  • Священа липа (нім. Die heilige Linde), 1922–1927, прем'єра (виконувався лише пролог) — 1924

Примітки
  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118628429 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. Archivio Storico Ricordi — 1808.
  4. Wagner, Siegfried // The Cambridge Wagner Encyclopedia / Ed. by Nicholas Vazsonyi. — Cambridge University Press, 2013. (англ.)
  5. Eva Rieger. Friedelind Wagner: Richard Wagner's Rebellious Granddaughter — Boydell & Brewer Ltd, 2013. — P. 9. (англ.)
  6. Штейн, Генрих // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)

Література
  • Peter P. Pachl: Siegfried Wagner. Genie im Schatten, München 1988 (1994), ISBN 3-7844-2497-X

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.