Йоахім фон Штюльпнагель

Син генерала піхоти Фердинанда фон Штюльпнагеля і його дружини Марії Клари Розалі Франциски Антінії, уродженої Бронсарт фон Шеллендорф. В 1895 році поступив на службу в Прусську армію. Учасник Першої світової війни. Після демобілізації армії залишений у рейхсвері. 31 грудня 1931 року вийшов у відставку, оскільки не зміг отримати посаду начальника армійського управління. 1 січня 1932 року став директором видавництва газети Berliner Börsen-Zeitung. Взимку 1932/33 року обговорювалась кандидатура Штюльпнагеля на посаду військового міністра в кабінеті Гітлера-Папена. 1 жовтня 1936 року заснував видавництво вермахту, яке в 1943 році конфіскувало Нацистське управління преси. 26 серпня 1939 року призваний на службу і призначений командувачем резервною армією, проте вже 31 серпня звільнений у відставку, оскільки назвав військову політику Гітлера катастрофічною. 16 серпня 1944 року заарештований гестапо за підозрою в причетності до Липневої змови, в якій брали участь його двоюрідний брат Карл-Генріх фон Штюльпнагель і зять Ганс-Александер фон Фосс. 5 листопада звільнений.

• Орден Корони (Пруссія) 4-го класу
• Орден Корони Італії, кавалерський хрест
• Орден Оранських-Нассау, лицарський хрест (Нідерланди)
• Орден Лева і Сонця 5-го ступеня (Іран)
• Орден Святого Станіслава 3-го ступеня
• Орден Святого Йоанна (Бранденбург), лицар справедливості
• Пам'ятний знак весілля великого герцога Ернста Людвіга Гессенського (1905)
• Залізний хрест 2-го і 1-го класу
• Королівський орден дому Гогенцоллернів, лицарський хрест з мечами
• Орден «За заслуги» (Баварія) 4-го класу з мечами
• Орден Альберта (Саксонія), лицарський хрест 1-го класу з мечами
• Медаль «За відвагу» (Гессен)
• Хрест «За військові заслуги» (Брауншвейг) 2-го класу
• Військовий Хрест Фрідріха-Августа (Ольденбург) 2-го і 1-го класу
• Орден Залізної Корони 3-го класу з військовою відзнакою (Австро-Угорщина)
• Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу з військовою відзнакою
• Військова медаль (Османська імперія)
• Орден «За хоробрість» 4-го ступеня, 1-й клас (Болгарія)
• Нагрудний знак «За поранення» в чорному
• Хрест «За вислугу років» (Пруссія)
• Почесний хрест ветерана війни з війни

• Irene Strenge: Kurt von Schleicher. Politik im Reichswehrministerium am Ende der Weimarer Republik. (= Zeitgeschichtliche Forschungen. Bd. 29). Duncker & Humblot, Berlin, 2006, ISBN 3-428-12112-0, Personenregister.
• Jürgen Kilian: "Wir wollen die geistige Führung der Armee übernehmen". Die informelle Gruppe von Generalstabsoffizieren um Joachim von Stülpnagel, Friedrich Wilhelm von Willisen und Kurt von Schleicher, in: Gundula Gahlen, Daniel M. Segesser, Carmen Winkel (Hrsg.): Geheime Netzwerke im Militär 1700–1945, Paderborn 2016, S. 167–183, ISBN 978-3-50677781-2.
• Kurt von Priesdorff: Soldatisches Führertum. Band 8, Hanseatische Verlagsanstalt Hamburg, o. O. [Hamburg], o. J. [1941], DNB 367632837, S. 416–417, Nr. 2675.
• Rangliste der Königlich Preußischen Armee und des XIII. (Königlich Württembergischen) Armeekorps für 1914. Hrsg.: Kriegsministerium. Ernst Siegfried Mittler & Sohn. Berlin 1914. S. 85.
• Rangliste des Deutschen Reichsheeres. Hrsg.: Reichswehrministerium. Mittler & Sohn Verlag. Berlin 1924. S. 119.
• Hof- und Staatshandbuch des Großherzogtums Hessen 1905/1906, S. 37.