Йоганнес Вісліценус

Йоханнес Адольф Вісліценус
Johannes Wislicenus
Народився 24 червня 1835(1835-06-24)
Кляйнайхштедт, Галле
Помер 5 грудня 1902(1902-12-05) (67 років)
Лейпциг
Країна  Німецька імперія
Діяльність хімік, викладач університету
Alma mater університет Галле
Галузь хімія
Заклад Вюрцбурзький університет, Гарвардський університет, Цюрихський університет, Лейпцизький університет і Федеральна вища технічна школа Цюриха
Науковий керівник Wilhelm Heinrich Heintzd[1], Georg Städelerd[1], J. Norman Collied, Wilhelm Heinrich Heintzd[2] і Georg Städelerd[2]
Відомі учні Max Hofmeierd
Членство Лондонське королівське товариство, Саксонська академія наукd, Леопольдина, Баварська академія наук, Геттінгенська академія наук, Королівське фізіографічне товариство в Лундіd, Прусська академія наук, Туринська академія наук[3] і Q1500369?
Відомий завдяки: Стереохімія
Діти Wilhelm Wislicenusd
Нагороди Медаль Деві 1898
 Йоганнес Вісліценус у Вікісховищі

Йоханнес (Йоганн) Адольф Вісліценус (нім. Johannes Wislicenus; *24 червня 1835, Кляйнайхштедт, поблизу Галле — †5 грудня 1902, Лейпциг — німецький хімік-органік, працював переважно в області теорії хімічної будови і стереохімії.

Біографія

Народився в родині відомого протестантського пастора і богослова Густава-Адольфа Вісліценуса[4]. Після закінчення університетської освіти в Галле (1859) призначений асистентом при хімічній лабораторії. Вісліценус викладав хімію в Цюріху в університеті і політехнікумі, 1864 року став професором Цюріхського університету, 1870 року — політехнікуму; 1871 року призначений директором політехнікуму; 1872 року перейшов в Вюрцбурзький університет, а 1885 року — у Лейпцизький.

Став членом Геттінгенської академії наук.

Син Вісліценуса — Вільгельм Вісліценус (1861—1922) також працював в галузі органічної хімії; професор в Тюбінгенському університеті.

Наукова діяльність

Основні роботи Вісліценуса відносяться до органічної хімії; Вісліценус займав чільне місце серед німецьких хіміків-теоретиків. У докторській дисертації, яку захистив Вісліценус 1859 року, він розвивав теорію змішаних типів.

У 1863-1875 роках Вісліценус досліджував молочні кислоти, синтезував звичайну молочну кислоту з пропіонової і довів її будову. 1869 року він встановив ідентичність звичайної молочної та м'ясо-молочної кислот (виділених відповідно з молока і м'язової тканини), а 1873 року висловив припущення, що їх молекули є просторовими ізомерами: «Різниця оптичних ізомерів можна пояснити різним розташуванням їх атомів в просторі, і належить шукати певних уявлень про це розташування».

Ці погляди Вісліценуса послужили безпосереднім поштовхом до висунення Я.Г. Вант-Гоффом 1874 року стереохімічної теорії асиметричного вуглецевого атому, яку Вісліценус активно підтримав і розвинув далі. Вісліценус описав випадки геометричної ізомерії на прикладах малеїнової і фумарової, кротонової і ізокротонової, мезаконової і цітраконової кислот. 1887 року довів, що за допомогою теорії Вант-Гоффа можуть бути встановлені всілякі конфігурації окремих геометричних ізомерів (стереоізомерів) ненасичених вуглеводнів. Того ж року висунув припущення про ускладнення обертання навколо простих зв'язків заміщених похідних етану в результаті дії сил тяжіння між атомами або групами атомів.

Дослідження Вісліценуса сприяли міцному утвердженню в науці стереохімічних уявлень. Їм були синтезовані глутарова кислота (1878), метил-β-бутилкетон (1883) та інші. Вісліценус відкрив вініловий ефір (1878) і вінілоцтову кислоту (1899), запропонував спосіб синтезу аліциклічних сполук перегонкою кальцієвих солей дикарбонових кислот (1899).

Примітки
  1. Математична генеалогія — 1997.
  2. Математична генеалогія — 1997.
  3. Туринська академія наук — 1757.
  4. Вислиценус Густав-Адольф // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)

Див. також

Джерела
  • Волков В.А., Вонский Е.В., Кузнецова Г.И. Выдающиеся химики мира. – М.: ВШ, 1991. 656 с.
  • Большая советская энциклопедия. В 30 тт.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.