Йоганн Людвіг Буркгардт

Після курсу в Геттінгенському університеті Буркхардт загорівся думкою відшукати витоки річки Нігер. У 1806 році він направився до Англії з метою заручитися фінансовою підтримкою Африканської асоціації британських джентльменів. Отримавши схвалення свого проекту, він почав вивчати арабську мову в Кембриджі, а у вільний час виснажував себе пішими переходами.

Наполегливість Буркхардта була винагороджена навесні 1809 року, коли за підтримки Джозефа Банкса він дістався до Сирії, де, видаючи себе за приїжджого «шейха», став вивчати в Алеппо закони шаріата. Перебування в Сирії дозволило йому досконало опанувати арабську і, не вселяючи підозр місцевим жителям, відвідати невідомі європейцям руїни древніх цивілізацій, включаючи Пальміру і Петру. Його пізнання в Корані були настільки значні, що він написав до нього науковий коментар.

Для самого Буркхардта відкриття Петри (завдяки якому він залишився в історії) було лише кроком до заповітного переходу через Сахару до витоків Нігера. Для підготовки він в 1812 р. приїхав в Каїр, який відтоді став його домівкою. Під виглядом бідного сирійського купця він спустився по Нілу до невідомого тоді Абу-Сімбела, потім повернув на схід, переплив Червоне море і чи не першим з християн після Вартеми відвідав як Медіну, так і Мекку, де прожив три місяці.

Свій опис мусульманських святинь Буркхардт переслав до Європи, де він був негайно опублікований і приніс йому популярність. Як і інші записи Буркхардта, він був складений по-французьки. Навесні 1816 він відвідав гору Синай, але незабаром після того захворів на дизентерію і, виснажений тривалими подорожами, помер, не доживши кілька тижнів до 33-річчя, правовірним мусульманином.[5]

• «Подорожі по Нубії» — опубліковано у 1819 р.
• «Подорож по Сирії і Святій землі» — опубліковано у 1822 р.
• «Подорожі по Аравії» — опубліковано у 1829 р.