Каламар

Калама́р (пол. kałamarz < лат. calamarius), звичайніше чорни́льниця — інструмент для письма, приладдя для зберігання чорнил і вмочування в нього предмета для письма (найчастіше пера) під час писання; в Україні особливого поширення набув у козацькі часи.

Шкільний каламар

Етимологія слова «каламар» і його сучасне вживання

Слово «каламар» є історичним — ще в добу Середньовіччя запозичено українською мовою через посередництво пол. kałamarz від лат. calamarius, в якій означає шкатулку для письмового приладдя, і яке, своєю чергою, походить від грец. κάλαμος («тростина»), оскільки в давнину саме палички з тростини використовувались для письма.

Особливого поширення на українських землях слово «каламар» (як і предмет, яке воно означає) набуло в часи Запорізької Січі; ним же послуговувались в стінах (від часу утворення) Києво-Могилянської академії.

За часів СРСР слово «каламар» вважалось архаїзмом[1] та історичним терміном, поширення набуло синонімічне «чорнильниця»[2] (лексично близьке до рос. чернильница) — зокрема, так називали шкільний письмовий прилад, що в школах використовували для письма подеколи аж до 1980-х рр..

У сучасному українському слововживанні слово каламар вживають як для означення чорнильниці, так і глузливо — будь-якої пляшечки (чи слоїка)[1], особливо, коли її призначення не зовсім ясне; а подеколи — «каламаром» називають дрібного канцеляриста, службовця тощо[1].

Козацькі каламарі
Українське козацтво
Козацький похідний каламар, Україна, XV—XVII століття
Категорія • Портал

У козацьких канцеляріях чорнильниці-каламарі мали найрізноманітніші форми й були, як правило, мистецькими витворами народних умільців. Виготовлялися вони з металу (бронза, срібло), скла або кераміки.

Козацькі каламарі були стаціонарними і похідними. Серед перших — комбінації з кількох з'єднаних невеликих посудин для чорнила різного кольору зі спільною кришечкою. Серед других — посудини зі звуженим горлечком і вушками для підв'язування до пояса та комбінації з футляра для пер і спеціальні відділення для чорнильниці. Щоб чорнило не виливалося й не висохло, каламар мав кришечку або затичку.

Козацький каламар вважався одним із козацьких клейнодів, символом влади військового писаря (зокрема, Генерального писаря), що під час ради займав місце поряд з іншими старшинами.

Інше
  • Каламар-непроливайка, чорнильниця-непроливайка — каламар, споряджений конусоподібною лійкою усередині. Завдяки такій конструкції чорнило не може пролитися навіть при нахилянні або перевертанні каламаря.

Цікаві факти
  • Від лат. calamarius (у значенні «пенал для пера», «портативне письмове приладдя») походить і слово «кальмар». До української воно потрапило через посередництво італ. calamaro, окс. calamar і фр. calmar. Назву молюск отримав за характерну рідину, схожу на чорнило[3][4].
  • Каламарі в Музеї книги на території Луцької фортеці
  • Дорожній каламар. XIX ст.
  • Дорожній каламар з футляром для пер. XIX ст.
  • козацькі каламарі

Див. також

Примітки
  1. Каламар // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Чорнильниця // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  3. calmar // Le Trésor de la langue française informatisé, 1971—1994
  4. calmar // Émile Littré: Dictionnaire de la langue française (1872-77)

Джерела
  • Чабаненко В. А. КАЛАМА́Р, каламар козацький. // Енциклопедія історії України. Том 4. Ка—Ком., К.: «Наукова думка», 2007, стор. 27
  • Яворницький Д. І. Історія запорізьких козаків. Том 1., Лв., 1990

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.