Запорозький стрій

Штани носили з широкими холошами до очкура, до штанів носили полотняну сорочку з широкими рукавами, юпку, свиту з відлогою.

Чоловіча сорочка виготовлялась з грубого домотканого полотна з дуже широкими рукавами, які біля кисті закінчувались зборами (чехлами). Комірець такої сорочки був невисокий стоячий або відкладний. Зав'язувалась сорочка стрічкою. Вишивкою прикрашали комірець-стійку і пазуху з двох сторін. Інколи сорочки були вишиті на плечах та на обшлагах рукавів. Сорочки молодих хлопців мали вишивку на всіх грудях. Сорочки носили заправлені в штани. Крім українців такі самі сорочки та штани носили і волохи.

Верхній одяг українців був досить різноманітний, шили його з синього сукна: жупани, чекмені, киреї з кобеняками. Весь цей одяг був запорозького походження, носили його в кінці 19 ст. та на початку 20 ст. старші чоловіки, які отримали його від своїх батьків та дідів, в пам'ять про вільне козацтво. В кін 19. ст. верхній одяг шили з синьої китайки — черкасина або з сивого чи чорного сукна домашнього виробництва. Молоді хлопці пов'язували по сорочці кольорові пояси або носили по сорочці також жилетки. Зверху по сорочці носили чумарку або коротку юпку. В холодну пору носили свитки з відлогою та кожухи.

Юпки шилися з міцної синьої тканини довжиною до колін. Ззаді вони мали збори або інколи шилися також без зборів. З боків юпки прорізали кишені, а рукава обшивалися шкірою. Юпки були одягом на будній день, а також і святковим одягом.

Свитка або куцина була з білого чи сивого сукна, шилася довшою, ніж юпка і носилася в більш прохолодну пору року.

Свитка з грубого сукна, була дуже довгою з коміром — відлогою або з кобеняком, носилася в негоду або в дорогу.

Кожух носили з коміром з сивого смушку.

На голові чоловіки носили влітку солом'яні брилі (також картузи), а в зимку сиві шапки — високі або низькі шапки з сивого каракулю.

На ногах носили чоботи з широкими халявами та черевики.

Жінки більше ніж чоловіки зберегли в своєму одязі національні риси.

Одяг дівчат, жінок, старших жінок мав деякі відмінності не в самому крої, а в тканинах з яких його шили та в прикрасах.

Дівчата шили свій одяг з більш тонких тканин і більше прикрашали його (вишивкою), носили багато коралів та дукачі. На голову одягали інколи вінки, а чоботи та черевики прикрашали блискітками. Стрій жінок відзначався меншою кількістю прикрас та на голові жінки носили капор або очіпок. Старші жінки традиційно носили плахти, запаски, корсетки та парчові очіпки.

Сорочка жіноча в 19 ст. шилася зверрху з тонкого лляного полотна, а низ (підтячка) з домашнього грубшого. Біля коміра сорочка була призбирана, сам комірець був низький. Рукава такої сорочки та інколи пазуха вишивались. Низ сорочки був вишитий або мав мережку. Сорочку одівали так, щоб низ був видний з-під спідниці. Вишивали сорочки хрестиками, квітами або лиштвою.

Зверху по сорочці носили чорні шерстяні запаски, а старші жінки — барвисті плахти. Запаски шилися з тканини домашнього виробництва, ними обгорталися замість спідниці і пов'язували зверху вузький пояс. Спідниці шилися тоді з фабричної тканини. Плахти могли бути різних видів: пстри, синятки та парчові. В кін 19 ст. плахти в Катеринославській губернії майже не виготовлялися, їх замовляли в Полтавській губернії.

Зверху по сорочці носили корсетки, пошиті з коврової тканини, ззаді вони мали збори і були без рукавів. На поч. 20 ст. корсетки шили з синьої китайки. Зверху по корсетці носили юпку, яку шили з китайки, ситцю чи сірого сукна. Легкі юпки мали великий виложистий комір, а суконі були зі звичайним коміром та з відлогами на грудях. В деяких місцевостях зберігалися ще байкові юпки, зі старовинної байкової тканини — зеленої тканини з червоними кусничками.

Теплим одягом були сірі або білі довгі свитки до вусів. Носили також короткі білі свитки — куцини. І зимою носили кожушини.

На голові носили різної форми очіпки з парчі та капори. Очіпки були округлої форми, а капори довгастої і ззаду були звужені. Зверху по очіпку пов'язували хустки. Дівчата в свята носили вінки з живих або штучних квітів. На ногах дівчата носили червоні, зелені, жовті, сині чоботи або черевики з сап'яну, прикрашені блискітками і кольоровими шнурками. Заміжні жінки носили чоботи з чорними головками та з зеленими або червоними халявами. Старші жінки носили також чоботи з чорними головками, але з синіми або жовтими халявами та чорні черевики.