Сурма (інструмент)

Су́рма́ (від тур. surna, zurna («зурна») < перс. surna(j)‎)[1] — старовинний український дерев'яний духовий музичний інструмент. Грали на ньому «сурмачі». Використовували як військові музи́ки, так і цивільний люд. Зараз сурми витіснені мідними інструментами. Є спроби відновити сурми в оркестрах народних інструментів.

Українське козацтво
Війська Запорозьке Городове Низове Реєстрове Азовське Банатське Буджацьке Бузьке Дунайське Задунайське Кубанське Чорноморське
Старшина Козацькі гетьмани Генеральна старшина Полкова старшина Сотенна старшина Полковник Отаман Сотник
Клейноди Булава Бунчук Гармати Герб Значок Каламар Корогва Литаври Печатка Пірнач Сурми
Визначні кампанії Хотинська битва Смоленська війна Польсько-козацькі війни Конотопська битва Війна Священної ліги Північна війна
Одяг Запорозький стрій Вільчура Жупан Кафтан Кунтуш Черкеска Шаровари
Зброя Мушкет Рогатина Самопал Шабля
Інше Запорозька Січ
Категорія • Портал

Гобоєві духові інструменти відрізняються від кларнетових тим, що замість одинарного битного язичка вони мають подвійний або подвійну тростину, обидві частини якої торкаються одна одної під час вібрації. Гобоєві духові інструменти винайдено значно пізніше від кларнетових, і використовували їх переважно як військові музичні інструменти нарівні з трубою, або замінюючи її. У східних народів, у яких гобой досяг дуже високого рівня розвитку, він має назву «сурнай» (перс. surna(j)‎) або «зурна» (тур. surna, zurna). Звідси походять українська назва цього інструмента — сурма й російська — сурна.

В українській літературі дуже часто плутають сурму з трубою, ототожнюючи їх, що неправильно. Сурма — язичковий інструмент (як гобой), а труба — амбушурний (як тромбон). У ті часи, коли ці інструменти були у вжитку в Україні, відмінність між ними завжди виразно підкреслювалась. Ось приклад з української народної пісні:

Ой в неділю дуже рано В сурми й труби заіграли.[джерело?]

У полковій козацькій музиці сурмачів і трубачів завжди називали окремо. В одній з українських дум сурма зветься «військовою суремкою». У цій самій думі вона має епітет «тонкáя».