Калачевська волость

Калачевська волость (Калачіївська волость) — історична адміністративно-територіальна одиниця Богучарського повіту Воронізької губернії з центром у слободі Калач.

Станом на 1880 рік складалася 35 поселень, 5 сільських громад. Населення — 19 498 осіб (9713 чоловічої статі та 9785 — жіночої), 3117 дворових господарств[1].

Основні поселення волості на 1880 рік[2]:

• Калач — колишня державна слобода при річках Толучєєвка й Подгорна за 70 верст від повітового міста, 13 860 осіб, 2350 дворів, 4 православні церкви, каплиця, 2 школи, 3 поштові станції, 31 лавка, 5 постоялих дворів, 15 шкіряних заводи, 7 маслобоєнь, 4 салотопні, 115 вітряних млинів, 6 ярмарків на рік.
• Верхній Бик — колишня державна слобода при річці Подгорна, 1038 осіб, 132 дворів, православна церква, лавка.
• Іллінка (Гордієнков) — колишня державна слобода при річці Подгорна, 1403 особи, 207 дворів, православна церква, 17 вітряних млинів.
• Нижній Бик — колишня державна слобода при річці Подгорна, 741 особа, 99 дворів, православна церква, 17 вітряних млинів.
• Серяково — колишня державна слобода при річці Подгорна, 1118 осіб, 159 дворів, православна церква.

За даними 1900 року у волості налічувалось 47 поселень із переважно українським населенням, 5 сільських товариств[3].

1915 року волосним урядником був Дмитро Васильович Клименко, старшиною був Василь Іванович Саурін, волосним писарем — Іван Львович Мілоградов[4].