Калачевська волость

Калачевська волость (Калачіївська волость) — історична адміністративно-територіальна одиниця Богучарського повіту Воронізької губернії з центром у слободі Калач.

Калачевська волость
Центр Калач
Площа 51 220 (1880)
Населення 19 498 осіб (1880)
Густота 34.8 осіб / км²

Станом на 1880 рік складалася 35 поселень, 5 сільських громад. Населення 19 498 осіб (9713 чоловічої статі та 9785 — жіночої), 3117 дворових господарств[1].

Земля волості
Площа, десятин У тому числі орної, дес.
Сільських громад 4985439131
Приватної власності 713226
Іншої власності 653354
Загалом 5122039771

Основні поселення волості на 1880 рік[2]:

  • Калач — колишня державна слобода при річках Толучєєвка й Подгорна за 70 верст від повітового міста, 13 860 осіб, 2350 дворів, 4 православні церкви, каплиця, 2 школи, 3 поштові станції, 31 лавка, 5 постоялих дворів, 15 шкіряних заводи, 7 маслобоєнь, 4 салотопні, 115 вітряних млинів, 6 ярмарків на рік.
  • Верхній Бик — колишня державна слобода при річці Подгорна, 1038 осіб, 132 дворів, православна церква, лавка.
  • Іллінка (Гордієнков) — колишня державна слобода при річці Подгорна, 1403 особи, 207 дворів, православна церква, 17 вітряних млинів.
  • Нижній Бик — колишня державна слобода при річці Подгорна, 741 особа, 99 дворів, православна церква, 17 вітряних млинів.
  • Серяково — колишня державна слобода при річці Подгорна, 1118 осіб, 159 дворів, православна церква.

За даними 1900 року у волості налічувалось 47 поселень із переважно українським населенням, 5 сільських товариств[3].

1915 року волосним урядником був Дмитро Васильович Клименко, старшиною був Василь Іванович Саурін, волосним писарем Іван Львович Мілоградов[4].

Примітки

  1. рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. — СанктПетербургъ, 1880. — VI + 413 с.— С. 170-171.
  2. рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. — СанктПетербургъ, 1880. — VI + 413 с.— С. 185.
  3. рос. дореф. Населенныя мѣста Воронежской губерніи. Справочная книга. Изданіе Воронежскаго губернскаго земства. Воронеж: Типо-Литографія В. И. Исаева, Большая Дворянская ул., д. д-ра Столлѣ. 1900. — VI + 482 с., (код 5553-5599)
  4. рос. дореф. Памятная книжка Воронежской губерніи на 1915 г. Изданіе Воронежскаго губернскаго статистическаго комитета. - Воронеж: Типо-Литографія губернскаго правленія, 1915. - 114 + 126 + 287 + 116 с., (стор. 2.117-118)

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.