Калмицька Автономна Радянська Соціалістична Республіка

У роки Другої Світової війни частина Калмицької АРСР була тимчасово окупована німецько-румунськими військами. Ще до того у нацистській Німеччині було утворено Калмицький національний комітет з числа калмицьких емігрантів-націоналістів, який мав сформувати калмицькі військові частини, вести агітаційну роботу та готувати кадри для управління Калмикією.

10 серпня 1942 німці зайняли райцентр Приютне, а 12 серпня — Елісту. В окупованій Елісті було розміщено спеціальний німецький підрозділ для боротьби з радянськими партизанами і розвідувально-диверсійними групами, на чолі з полковником Вольфом, почалося створення збройних охоронно-поліцейських формувань з тубільців. Сформовані з калмиків збройні формування використовувалися німцями для охорони об'єктів, несення патрульної служби, охорони флангів німецьких підрозділів, ведення розвідки та спостереження, боротьби з радянськими партизанами і розвідувально-диверсійними групами[4], пізніше був сформований Калмицький кавалерійський корпус.

19 листопада 1942 Червона Армія перейшла у наступ.

21 листопада 1942 була захоплена Хулхута, 27 грудня — Яшкуль. 1 січня 1943 ударна група 28-ї армії захопила Еліста і вийшла на рубіж Ремонтне — Приютне, де з'єдналася з частинами 51-ї армії. Незабаром була захоплена вся територія республіки. Під час бойових дій була зруйнована столиця республіки Еліста і улусні центри, господарства 124 колгоспів, 10 радгоспів і 14 МТС, громадські будівлі, майстерні та споруди, школи, лікарні, клуби та будинки культури. Населення республіки приступило до відновлення зруйнованого господарства. Вже до осені 1943 число господарств і підприємств республіки майже досягло довоєнної цифри: 142 колгоспу, 17 МТС, 13 радгоспів, 53 підприємства місцевої промисловості і промислової кооперації[5].

Озброєні групи калмиків, продовжували діяти на території Калмикії після відступу німецьких військ[6][7]. До кінця грудня 1943 ці групи були в основному ліквідовані, продовжували діяти лише 4 групи загальною чисельністю 17 осіб[8].

Відповідно Указу Президії ВР СРСР від 27 грудня 1943 «Про ліквідацію Калмицькій АРСР та утворенню Астраханської області в складі РРФСР» республіка була скасована. Калмицьке населення в ході операції «Улуси» наприкінці 1943 — початку 1944 року було депортовано у східні райони СРСР за звинуваченням у співпраці з гітлерівцями і зраду інтересів Батьківщини[9]. Територія Республіки була розділена між Ставропольським краєм, Астраханською, Ростовською та Сталінградською областями, а столиця — місто Еліста перейменовано в Степовий.

25 лютого 1947 Верховна Рада СРСР виключив згадка про автономію з ст. 22 Конституції СРСР[10].

Відповідно до рішень XX з'їзду КПРС Верховна рада СРСР на Шостій сесії в лютому 1957 затвердила Указ Президії Верховної Ради СРСР від 9 січня 1957 «Про утворення Калмицької автономної області у складі РРФСР»[11].

Калмицька автономна область створювалася в урізаному вигляді на відміну від колишньої території, оскільки частина колишньої території, яка була до репресій, залишилася в складі Астраханської області і Ставропольського краю по теперішній час. Область відновлювалася в зміненому складі (10 сільських районів — Західний, Яшалтинський, Приютненський, Сарпинський, Приозерний, Целінний, Каспійський, Яшкульський, Юстинський, Чорноземельський) з центром у Елісті. Загальна площа дорівнювала 75,9 тис. кв. км. Протягом 1957–1959 рр. з різних районів Сибіру, Середньої Азії і Казахстану в рідний степ повернулося 18158 сімей (72665 осіб)[11].

29 липня 1958 Президія Верховної Ради СРСР ухвалила Рішення про перетворення автономної області в Калмицьку автономну республіку[12]. Населення (за переписом 1959) склало 184,9 тис. чоловік. 28 жовтня 1958 в Елісті в урочистій обстановці відкрилася перша сесія Верховної Ради Калмицької АРСР[11]. 25 грудня того ж року в ст. 22 Конституції СРСР 1936 року було повернуто згадка про автономію[13], а через 2 дні згадка про Калмицьку АРСР було знову включено в ст. 14 конституції РРФСР 1937[14].

18 жовтня 1990 Верховна рада Калмицької АРСР ухвалила Декларацію про державний суверенітет, відповідно до якої АРСР була перетворена в Калмицьку РСР. 24 травня 1991 З'їзд народних депутатів РРФСР затвердив це рішення, внісши поправку до ст. 71 конституції РРФСР 1978 року[15]. Проте, позбавлення Калмикії статусу АРСР суперечило ст. 85 конституції СРСР. Таким чином, до розпаду СРСР дані рішення про змінила статус республіки були сумнівними.

З 16 травня 1992 року — Республіка Калмикія — Хальмг Тангч[16].