Калмицька мова

Калми́цька або кімли́цька[1] мо́ва (калм. Хальмг келн) — це мова монгольської групи мов, яка разом з тюркськими та ін. входить в алтайську макросім'ю мов.

Калмицька мова — єдина з монгольських мов, що знаходиться в Європі або на її межах (представлена у степовому межиріччі Волги й Дону).

Калмицька мова зазнала переслідувань за часів СРСР. Половина мовців загинула під час громадянської війни в Росії у 1920-х роках. Відтак, сталінські етнічні «чистки» значно зменшили кількість калмикомовного населення. Аж до останнього часу чисельність калмиків була менша за чисельність, зафіксовану в Російській імперії у 1913 році. Політика русифікації призвела до того, що основною мовою Калмикії було запроваджено російську мову, і у 1963 році було скасовано останні уроки калмицької мови у школі.

Результатом такої політики стало те, що велика кількість калмиків не говорять рідною мовою. Калмицькі мовознавці в купі з урядом Калмикії зараз намагаються виправити таке становище. Викладання калмицької мови у школі було відновлено у 1993 році.

Для калмицької мови (бл. 140 тис. мовців) властива гармонія голосних. 8 відмінків, спеціальні дієслівні форми — умовний та розділовий дієприкметники тощо. Суб'єкт зворотів ставиться у знахідному або родовому відмінку. У словнику чимало запозичень з санскриту, тибетської, китайської, арабської, перської і тюркських мов, засвоєних за час тривалого перебування калмиків (до 1648 р.) у китайському Туркестані. Давня монгольська писемність була вживана до 1924 року, відтоді — алфавіт на кириличній основі.