Радянський карбованець

Після Жовтневого перевороту 1917 року в більшовиків з'явилися умови для створення нової соціалістичної грошової системи. Іноземна інтервенція та громадянська війна завадили втілити намічені плани, оскільки радянська влада була змушена випускати паперові розрахункові знаки для покриття дефіциту державного бюджету через зростання військових витрат й миритися з наявністю в обігу старих паперових грошових знаків Тимчасового уряду та різних сурогатів грошей. 30 грудня 1922 року було створено СРСР. Незважаючи на проведену деномінацію, в результаті якої грошова маса в обігу зменшилась номінально в мільйон разів, радянський карбованець і далі знецінювався.[1] Стабілізація радянської валюти відбулась тільки під час грошової реформи 1922—1924 років. Першим етапом реформи став випуск банківських білетів у новій грошовій одиниці — червінці, який мав золотий вміст 7,74234 г (що відповідало дореволюційній золотій монеті в 10 рублів) і забезпечувався всіма державними цінностями. У 1923 році червінець завоював тверде місце в грошовому обігу країни, розпочалося карбування золотих червінців з відповідною вагою (червінець «Сіяч»), які використовувалися для закордонних платежів, що вплинуло на зміцнення міжнародного авторитету радянської валюти[1][2].

Радянські гроші зразка 1937—38 років

Одночасно з червінцями в обігу залишалися грошові знаки зразка 1923 року, серед яких були перші карбованці СРСР — банкноти номіналами в 10 000, 15 000 і 25 000 карбованців, які випускали з листопада 1923 по лютий 1924 року. Щоб позбутися знецінених грошей, уряд вирішив випускати тверді розмінні казначейські білети вартістю 5, 3 і 1 карбованець золотом (червінець прирівнювався до 10 казначейських карбованців). Паперові гроші зразка 1923 року вилучили з обігу за курсом 50 тисяч карбованців грошовими знаками за 1 казначейський карбованець. Червінець існував недовго як грошова одиниця, розрахунковою одиницею знову став карбованець. Але термін «червінець» залишився на банкнотах до другої грошової реформи 1947 року. Наприкінці першої грошової реформи почали карбувати срібні монети номіналом 1 карбованець, 50, 20, 15, 10 копійок і мідні 5, 3, 2, 1 та півкопійки. Завдяки цим заходам стабілізувався курс карбованця: за долар США давали 2,22 карбованця, а в 1925 році курс становив 1,94 карбованця за долар[1][3]. Попри те, що банкноти забезпечувалися золотом і мали золотий паритет, золотий грошовий обіг у СРСР був відсутнім[4]. Випуском карбованця у 1919—1921 роках займався Народний комісаріат фінансів РРФСР, потім його емісією займався Державний банк РРФСР, створений 15 жовтня 1921 року, а з 1923-го і до 1991 року — Державний банк СРСР.

У 1925—1926 роках червінець офіційно котувався на міжнародних валютних біржах[5]. Припинення карбування металевого червінця мотивувалася тим, що фінансова система країни стала цілком стійкою та міцною, щоб припинити вільний обіг золота. Наступним кроком стала заборона на ввезення і вивезення червінців за межі країни через те, що іноземні власники паперових червінців стали вимагати їх обміну на золото. У 1926—1928 роках конвертованість червінця була ліквідована[2][4].

У ході виконання першої п'ятирічки 1928—1932 років у радянській економіці з'явилася диспропорція між обсягом капітальних витрат і їх матеріальним покриттям, між зростанням грошової маси, що перебувала в обігу, та її товарним забезпеченням[6]. Розпочата в СРСР індустріалізація потребувала грошей, а золотого запасу на покриття емісії не вистачало, тим більше, що золото йшло за кордон на закупівлю промислового обладнання. У зв'язку з цим уряду довелося вмикати друкарський верстат[7].

Після кредитної реформи 1930—1933 років, спрямованої на централізацію кредитних процесів в економіці та скасування комерційного кредитування і вексельного обігу, червінці фактично були витіснені з обігу банківськими та казначейськими білетами, номінованими в карбованцях. У грошовому обігу встановився фіатний стандарт.[4]

Колишня будівля Держбанку СРСР (зараз Банк Росії)

Істотна зміна купівельної спроможності радянських грошей середини 30-х років у порівнянні з серединою 20-х вимагала перегляду валютного курсу карбованця.[6] Постановою РНК СРСР від 14 листопада 1935 року встановлений курс, виходячи зі співвідношення 3 французьких франків = 1 карбованцю. З 29 жовтня 1936 року через девальвацію французького франка курс зафіксований на рівні 1 карбованець = 4,25 франка. У 1936 році вміст золота в карбованці визначено в 0,167674 г, а з 1937 року курс карбованця встановився на базі долара США — 1 долар прирівнювався до 5 карбованців 30 копійок. Це співвідношення існувало до 1950 року[5][6].

У роки Другої світової війни уряд вимушено вдався до емісії карбованця як джерела покриття військових витрат. Якщо напередодні війни в обігу перебувало 18,4 мільярда карбованців, то на 1 січня 1946 року грошова маса становила 73,9 мільярда, а обсяг роздрібного товарообігу скоротився більш ніж на 2/3. Тому товарне забезпечення грошової маси знову знизилося, що спричинило інфляційний процес зі зростанням ринкових цін і зменшенням купівельної спроможності карбованця[1][4][8].

СРСР не увійшов до створеної після Другої світової війни Бреттон-Вудської валютної системи, хоча і брав участь у самій Бреттон-Вудській конференції, що відбулася в США 1944 року. Бреттон-Вудська система була заснована на золотодевізному стандарті, де всі валюти жорстко прив'язувалися до долара США, який мав чітко зафіксований золотий вміст — 35 доларів за одну тройську унцію золота (31,1035 г)[5].

Грошова реформа 1947 року була проведена з метою ліквідації в сфері грошового обігу наслідків війни. Вона створила умови для подальшого зміцнення грошової системи і стабілізації карбованця. 16 грудня 1947 року випущені банкноти нового зразка номіналом 1, 3, 5, 10, 25, 50 і 100 карбованців[8]. Усі паперові гроші обмінювалися у співвідношенні 1 новий карбованець за 10 старих. Розмінні монети номіналом від 1 до 20 копійок зберігали платіжну вартість за номіналом та обміну не підлягали[5][9]. Банківські білети-червінці були замінені новими банківськими білетами, номінал яких подавався в карбованцях[1][10]. Реформа тривала з 16 по 22 грудня включно, у віддалених районах термін обміну встановлювався у два тижні — з 16 по 29 грудня. Після її проведення грошова маса скоротилася до 16 мільярдів карбованців, було обміняно 37,2 мільярда карбованців. Реформа мала конфіскаційний характер, оскільки не були перераховані заробітки, стипендії і пенсії. Крім того, невелика її тривалість спричинила масову спекуляцію, паніку та великі черги.[11] Через дуже обмежений час, відведений для обміну грошових знаків, значна частина купюр попередніх випусків залишилася не обміняною, ще майже 30 мільярдів карбованців залишилося на руках у населення[12]. Водночас держава вилучала в населення значні грошові засоби шляхом примусового розповсюдження державних позик[12].

До 1 березня 1950 року золотий вміст радянського карбованця, на підставі якого визначали його курс, встановлювали, прирівнюючи карбованець до тієї чи іншої іноземної валюти. Для цього іноземна валюта повинна була мати фіксований золотий вміст або бути обмінюваною на золото. Зменшення грошової маси внаслідок реформи дало змогу ліквідувати дефіцит на основні товари народного споживання і в наступні роки знижувати роздрібні ціни у системі державної торгівлі[12]. Зниження цін підвищило купівельну спроможність карбованця і його офіційний курс щодо іноземної валюти. Ціни знижувалися щорічно з 1948 по 1954 рік[7]. 1 березня 1950 року прив'язку карбованця до долара ліквідували і перевели на золоту основу (золотий вміст карбованця становив 0,222168 г чистого золота). Відповідно до цього купівельна ціна Держбанку СРСР на золото була встановлена на рівні 4,45 карбованця за 1 г дорогоцінного металу, а курс долара США зафіксували на рівні 1 долар = 4 карбованцям, що не відтворювало реальної вартості цих валют[1][12]. Золотий вміст радянських грошей був умовним і не мав практичного значення[5][13]. Держбанку було доручено надалі визначати курс карбованця з урахуванням змін золотого вмісту іноземних валют[10]. Проте купівельна спроможність карбованця у 1960 році становила приблизно 72 % його купівельної спроможності 1940 року[10]. Середня заробітна плата в 1950 році становила близько 500—600 карбованців. Шкільні вчителі отримували оклад 400 карбованців, інженери — від 900 до 1200[14].

Одна з фабрик Держзнаку в Пермі, підприємства, яке займалося друком радянських банкнот

Підвищення курсу карбованця базувалося лише на зменшенні купівельної спроможності населення. Економічних підстав для утримання стабільності цього процесу в країні не було — після реформи 1947 року закупівельні ціни постійно зростали. Протягом 1947—1958 років середні заготівельно-закупівельні ціни на пшеницю збільшилися від 94 до 602 карбованців за тонну, картоплю — від 46 до 419 карбованців, молоко — від 255 до 1139 карбованців, свинину — від 705 до 8095 карбованців за тонну тощо. Адміністративно-командні методи управління економікою давали можливість на певний період за існування двомасштабної системи цін створювати резерви і допускати зростання закупівельних цін за одночасного зниження цін роздрібних. Однак у другій половині 50-х років ця система себе вичерпала й виникла потреба реформи в економіці СРСР. Питання про необхідність реформування грошової системи й системи ціноутворення розглянули 1956 року на Пленумі ЦК КПРС. Після цього розпочалася підготовка до нової грошової реформи та розгляд варіантів її проведення[12].

У 1961 році відбулася третя грошова реформа, в результаті якої 1 січня введено новий масштаб цін, підвищений у 10 разів. Були випущені нові гроші зразка 1961 року: банкноти номіналом 1, 3, 5, 10, 25, 50 і 100 карбованців, монети 1, 2, 3, 5, 10, 15, 20, 50 копійок і 1 карбованець. Протягом січня-березня старі паперові гроші зразка 1947 року, а також срібні, мідно-нікелеві, мідні й бронзові монети номіналом 5 копійок, випущені в СРСР з 1921 року, були обміняні на нові у співвідношенні 10:1. Собівартість карбування монети в 1 копійку становила 16 копійок[15]. Для економії бронзові монети колишнього карбування до 1961 року випуску номіналів 1, 2 і 3 копійки залишили в обігу без переоцінки. Встановлення нового масштабу цін дозволило підвищити роль карбованця в господарстві, полегшити облік та розрахунки, спростити ведення касового господарства, підвищити частку металевої монети в обігу, що, у свою чергу, відкривало можливість ширшої автоматизації розрахункових операцій, в торгівлі тощо[1][16]. Було підвищено також золотий вміст карбованця: він дорівнював 0,987412 г чистого золота, 1 долар США став дорівнювати 90 копійкам[10][15]. Новий курс карбованця в золоті був обчислений на основі порівняння реального співвідношення купівельної спроможності радянської та іноземних валют за всім національним продуктом[12]. Станом на 1 січня 1961 роки кількість грошей в обігу в новому масштабі цін, за умовами проведеної грошової реформи, становила 5877 млн карбованців. Кількість монет залишених без переоцінки — склала 156,2 млн карбованців. Не були пред'явлені до обміну 2636 млн карбованців (в старому масштабі цін), або 4,5 % суми грошей, які рахувалися на балансі Держбанку на 1 січня 1961 року[17].

22 жовтня 1963 року країнами соціалістичного табору (НРБ, УНР, НДР, МНР, ПНР, СРР, СРСР, Республіка Куба, СРВ і ЧССР) для обслуговування системи багатосторонніх розрахунків була введена міжнародна розрахункова одиниця «перевідний карбованець». Рішення з введення і використання перевідного карбованця прийнято, щоб мати єдину платіжну одиницю, яку можна використовувати для розрахунків за експортно-імпортними, а також торговими, кредитними та іншими операціями між країнами-учасницями. Розрахунки з використанням перевідного карбованця проводилися з 1 січня 1964 по 1990 рік включно[18]. Перевідний карбованець був самостійним платіжним засобом, точно так же, як і чеки Зовнішторгбанку.

Також існував інвалютний карбованець — умовна грошова одиниця, яка являла собою іноземну валюту в карбованцевому численні. Інвалютний карбованець використовували в зовнішньоекономічних розрахунках[19].

Московський монетний двір

Ленінградський монетний двір

Через знецінення долара США в квітні 1973 року його курс дорівнював 75 копійкам[1]. З 1974 року курс карбованця до долара й інших валют став визначатися за методом валютного кошика, який спочатку включав 14, а пізніше 6 провідних конвертованих валют: долар США, марку ФРН, японську єну, фунт стерлінгів, французький і швейцарський франки. Однак паритетний курс карбованця залишався незмінним і завищення його курсу щодо інших валют не усунуто[13]. Країни Заходу не вважали карбованець вільно конвертованою валютою, оскільки в радянському законодавстві існували обмеження на валютні операції[21].

У Радянському Союзі практично 95 % всіх розрахунків вели готівкою. Це вимагало значного обсягу купюр. Радянські карбованці друкували на двох основних фабриках Держзнаку — у Ленінграді та Москві. За кордон вивіз карбованців був заборонений. Дозволено брати з собою не більше 30-ти карбованців (банкнотами по 10 карбованців). За кордоном карбованець не був в обігу взагалі[22] Середня зарплата в СРСР у 1961 році становила 77, у 1970 році — 121, у 1980 році — 174, у 1985 році — 200, у 1990 році — 300 карбованців. На серпень 1991 року середня зарплата становила 540 карбованців.[23].

Купівельна спроможність карбованця диференціювалася державою в залежності від типів ринків і цін; зокрема, за природно-кліматичними зонами: I, II, III, IV. Протягом тривалого часу, починаючи з сьомої п'ятирічки 1961—1965 років, продаж товарів населенню державною і кооперативною торгівлею відставав від зростання грошових доходів. Відставало і надання платних послуг. Це призвело до збільшення у населення кількості грошей, які не мали еквіваленту в товарах і послугах. Держава опинилася в стані тотального дефіциту[12]. Тільки за період 1971—1985 років кількість грошей в обігу зросла в 3,1 рази при збільшенні виробництва товарів народного споживання лише вдвічі (між 1971—1985 роками в обіг було випущено 48,1 млрд карбованців (в середньому 3-3,6 млрд карбованців на рік))[17]. За той же період сума вкладів в ощадкасах збільшилася в 4,7 рази. У 1986—1987 роках відставання роздрібного товарообігу від доходів населення тривало. Платіжно-купівельна спроможність карбованця знижувалася: 1967 року вона становила 91 %, 1981 року — 60—62 %, а 1988 року — лише 40—45 % відповідного показника 1961 року[24]. У країні з'явилося безліч цін: державних, споживчої кооперації, колгоспних тощо. Збільшувалися диспропорції купівельної спроможності карбованця в окремих союзних республіках. Так, у 1990 році проти 1985 року цей показник становив у Таджикистані 75 копійок, в Україні — 68,5 копійки, в Естонії — 63,1 копійки[12]. Таким чином, до початку 90-х років грошовий обіг країни опинився в кризовому стані. Проведення ринкових реформ стало нагальною потребою[10].

1 листопада 1990 року Михайло Горбачов підписав указ «Про введення комерційного курсу карбованця до іноземних валют і заходи щодо створення загальносоюзного валютного ринку». Курсовий бюлетень Держбанку СРСР став містити три рядки: «офіційний курс», «комерційний курс» і «спеціальний курс». Комерційний курс становив 1,8 карбованця за 1 долар США. Він визначався на базі триразового перевищення вартості іноземної валюти щодо офіційного курсу і був єдиним для всіх учасників зовнішньоекономічних зв'язків. Офіційний курс обчислювався на базі раніше встановленого паритету карбованця, використовувався переважно для економічного аналізу, міжнародних статистичних зіставлень, а також для розрахунків з погашення раніше виданих державних кредитів. Спеціальний курс застосовувався для продажу вільно конвертованих валют громадянам під час виїзду за кордон, а також під час купівлі цього виду валют. З 2 квітня 1991 року цей курс був скасований і валюта громадянам стала обмінюватися за ринковим курсом. До цього з середини 60-х років і до жовтня 1990 року офіційний курс карбованця становив 90—60 копійок за один долар, в той час як курс чорного ринку — 30—33 карбованців за 1 долар[25][26].

23 січня 1991 року за ініціативою міністра фінансів СРСР Валентина Павлова почалася грошова реформа, яка стала останньою спробою покращити радянську грошову систему. У «цілях боротьби зі спекуляцією, контрабандою, виготовленням фальшивих грошей» з обігу вилучили купюри номіналів 50 і 100 карбованців зразка 1961 року. Купюри обмінювалися на нові банкноти того ж номіналу в розмірі місячного окладу. Обмін обмежили трьома днями. Цей захід за своїм задумом нагадував конфіскаційний характер реформи 1947 року. Грошову реформу 1991 року різко критикували ЗМІ та демократичні політики і по суті вона була зірваною[10]. За офіційною статистикою, купюри 50 і 100 карбованців зразка 1961 року становили близько 35 % всієї грошової маси, що знаходилася в обігу. Реформа Павлова скоротила на 25 % обсяг грошової маси, чим лише на короткий термін стримала наростаючу інфляцію[27]. Не принесла успіху й емісія банкнот та монет нового зразка, випущених протягом 1991 року. Були випущені банкноти номіналів 1, 3, 5, 10, 50, 100, 200, 500 і 1000 карбованців, монети номіналів 10 і 50 копійок, 1, 5 і 10 карбованців[12].

Кризу грошового обігу СРСР спричинила як адміністративна система, так і суттєві прорахунки економічної політики 1985—1991 років. Перед розпадом СРСР ситуація в грошово-кредитній сфері вийшла з-під контролю. На динаміку обігу грошової маси впливали негативні тенденції в економіці й фінансах. За січень-червень 1991 року сукупна грошова маса виросла на 42 %, в той час як вироблений національний дохід в порівнянні з відповідним періодом знизився на 12 %. Після подій 19—21 серпня 1991 року єдина бюджетна система країни остаточно була зруйнована. Відбулася дезінтеграція центральних банків союзних республік. У листопаді 1991 року Росія прийняла рішення про скасування союзних міністерств і відомств, зокрема Держбанку і Зовнішекономбанку СРСР. Ряд суверенних держав заявили про наміри переходу до використання національних валют. В обігу зони карбованця з'явилися різноманітні грошові сурогати. Наприкінці грудня 1991 року СРСР розпався, всі союзні республіки вийшли з його складу[28].

Після розпаду СРСР колишні республіки поставили за мету створення власних незалежних грошових систем, що призвело до дезінтеграції зони карбованця[10].

1919 року були випущені розрахункові знаки РРФСР, які мали тимчасово виконувати роль грошей. Перші радянські гроші в народі отримали назву «радзнаки» (іноді їх називали «ленінськими грошима» або «метеликами»)[29]. Радзнаки, які фактично були грошима, офіційно грошима не називалися. Вони приймалися тільки на території, контрольованій радянською владою: РРФСР, Білорусі, Туркестані, в Україні та Закавказзі. На відміну від решти випущених грошей радзнаки не визнавалися білою владою.[29] Радзнаки постійно знецінювалися, що було зумовлено їх прискореною емісією для покриття бюджетного дефіциту. За три роки (від початку 1919 року і до кінця 1921 року) купівельна спроможність розрахункових знаків знизилася більш ніж у 10 разів. Населення дуже погано ставилося до таких грошей, воліючи зберігати заощадження в купюрах царського зразка. Разом з новими грошима перебували в обігу й випуски царських часів, а також Тимчасового уряду та безліч місцевих грошових знаків[29].

Перші радянські паперові гроші з'явилися в обігу в березні 1919 року згідно з декретом РНК від 4 лютого 1919 року «Про випуск грошових знаків 1, 2, 3-карбованцевого номіналу спрощеного типу». Вони друкувалися на щільному папері сірого відтінку форматом 33 на 43 міліметрів аркушами по 25 штук. Водяні знаки мали вигляд ромбів, утворених світлими і темними трикутниками, всередині яких були такі ж ромби, але меншого розміру. Лицьова сторона розрахункових знаків була простого оформлення. Вона містила зображення герба РРФСР у вигляді серпа і молота, обрамлених пучками колосків пшениці, на тлі сонця, що сходить. Нижче містилося комуністичне гасло «Пролетарі всіх країн, єднайтеся!». Під гербом був розташований текст «Розрахунковий знак Р. Р. Ф. С. Р. обов'язковий в обігу нарівні з кредитними білетами». На зворотній стороні містилися багатобарвні розетки з позначенням номіналу цифрами і прописом[5][30].

Згідно з декретом РНК від 21 грудня 1919 року здійснено другий випуск радянських розрахункових знаків номіналом у 15, 30 і 60 карбованців без зазначення року випуску. Вони друкувалися на цупкому папері сірого відтінку. На відміну від першого випуску радянських паперових грошей вони мали тризначні номери з дволітерною серією «АА» та підписи Головного комісара народного банку і касира. Ці гроші були захищені водяними знаками у вигляді великих шестипроменевих зірок по всьому полю. Вперше з'явився напис «Забезпечується всім надбанням республіки». Лицьова сторона 15, 30 і 60 карбованців містила прямокутник, що складався з дрібних хвилястих візерунків і розеток, усередині яких зазначено номінал. Зворотна сторона також містила прямокутник, що складався з дрібних хвилястих візерунків. Ліворуч і праворуч розташовувалися кольорові гільйоширні розетки із зазначенням номіналу. Посередині у великій фігурній рамці зображувався герб РРФСР, під яким був напис «Підробка розрахункових знаків переслідується за законом»[5][31].

Недовіра населення до цих грошей і подальше зростання інфляції знову вимагало випуску нових розрахункових знаків більших номіналів. Купюри великих номіналів полегшували грошові розрахунки і знижували витрати паперу та фарби на їх виготовлення. Навесні 1920 року в обіг були введені розрахункові знаки РРФСР зразка 1919 року з гаслом «Пролетарі всіх країн, єднайтеся!» сімома мовами (російською, французькою, італійською, англійською, німецькою, китайською та арабською). У цьому гаслі втілена ідея більшовиків про світову революцію. Розрахункові знаки цього випуску були таких номіналів: 100, 250, 500, 1000, 5000 і 10000 карбованців. Вони друкувалися на папері сірого відтінку з водяним знаком у вигляді цифр, що повторюють номінал. Оформлення розрахункових знаків номіналом у 100, 250, 500 і 1000 карбованців було однотипним: у кольоровій рамці містилося поле з одноколірних ліній, що утворювали по діагоналях цифри номіналу. На лицьовій стороні в лівій частині був текст «Розрахунковий знак Російської Соціалістичної Федеративної Радянської Республіки», зазначення номіналу і забезпечення купюр, підписи Народного комісара фінансів і касира, рік випуску «1919», праворуч містився номінал цифрами, над яким розташовувався тризначний номер з дволітерною серією. На зворотній стороні зліва був поміщений герб РРФСР і напис про покарання за підробку, праворуч містився номінал великими цифрами в різнобарвних віньєтках, кольори поля були аналогічні полю лицьової сторони. По периметру зворотної сторони містився пролетарський девіз шістьома іноземними мовами. Розрахункові знаки найбільших номіналів — 5000 і 10 000 карбованців — мали складніше й барвистіше оформлення з безлічі візерунків і гільйоширних розеток з обох сторін. Вони містили написи, аналогічні дрібнішим номіналам, шестизначний номер з дволітерною серією. Ці купюри друкувалися на тонкому папері сірого відтінку з водяним знаком у вигляді широких та вузьких хвиль, шестикутних зірок, які повторювалися і були вписані в шестикутники. Всі розрахункові знаки 1919 року мали різні розміри, які збільшувалися зі збільшенням номіналу[5][32].

Розрахункові знаки 1919 року друкувалися на папері поганої якості різними типографіями Держзнаку. Крім купюр у 5000 і 10000 карбованців, вони випускалися нерозрізаними листами. Через заплановану за кілька років більшовиками повну відмову від грошей якості купюр не приділялося належної уваги. Номінал цих грошей спочатку був кратний трьом, але незабаром став очевидним недолік такого числового ряду[29][30]. Постановою Раднаркому від 28 червня 1922 року розрахункові знаки мали бути вилучені з обігу і до 1 жовтня того ж року обміняні на грошові знаки. Пізніше цей термін був продовжений ще на місяць, і з 1 листопада 1922 року розрахункові знаки так само, як й інші грошові знаки колишніх (до 1922 року) випусків, втратили свою платіжну силу[29].

Банкноти зразка 1919 року
Зображення		Номінал (карбованців)	Розмір (мм)	Основні кольори	Опис			Дата введення	Роки випуску	Дата вилучення
Лицьова сторона	Зворотна сторона				Лицьова сторона	Зворотна сторона	Водяний знак
Розрахункові знаки Р. С. Ф. Р. Р.
		1	33×43	Помаранчевий	Герб РРФСР, номінал цифрами і прописом, пояснювальний напис	Номінал	Ромби	4 лютого 1919	1919	1 листопада 1922
		2		Коричневий
		3		Зелений
Розрахункові знаки Російської Соціалістичної Федеративної Радянської Республіки
		15	71×44	Коричневий, сірий	Номінал цифрами і прописом, підписи Головкому Народного банку і касира, пояснювальний напис	Номінал, герб РРФСР, пояснювальний напис	шестикутні зірки	21 жовтня 1919	1919	1 листопада 1922
		30	80×50	Світло-зелений
		60	89×56	Сірий, темно-ліловий
		100	100×63	Коричневий	Номінал цифрами і прописом, підписи Народного комісара фінансів і касира, пояснювальний напис, рік випуску	Номінал, герб РРФСР, гасло: «Пролетарі всіх країн, єднайтеся!» російською, німецькою, французькою, англійською, італійською, китайською й арабською мовами	Цифри «100»	4 березня 1920
		250	105×70	Фіолетовий, чорний			1) цифри «250» 2) великі шестикутні зірки
		500	110×75	Сірий, чорний			1) цифри «500» 2) великі шестикутні зірки
		1000	115×80	Зелений, рожевий			1) цифри «1000» 2) великі шестикутні зірки 3) тіньові зірки 4) ромби
		5000	163×120	Темно-синій			1) широкі хвилі 2) вузькі хвилі 3) великі шестикутні зірки
		10 000	175×125	Червоний			1) широкі хвилі 2) вузькі хвилі 3) великі шестикутні зірки

У лютому-квітні 1921 року з'явилися в обігу розрахункові знаки РРФСР номіналом в 3, 5 і 50 карбованців, видрукувані однотонною фарбою. Ці гроші мали спрощене оформлення, на них не було року випуску, підписів посадових осіб та номерів з серіями[5]. Друкувалися вони аркушами по 20 штук на щільному папері сірого відтінку з водяними знаками декількох варіантів — у вигляді ромбів, шестикутних зірок тощо. 3, 5 і 50 карбованців були зеленого, синього і коричневого кольорів відповідно. На лицьовій стороні номіналів 3 і 5 карбованців була прямокутна рамка вертикального розташування, всередині якої вказувався номінал цифрою і прописом. Посередині рамки в верхній частині зображувався герб РРФСР зразка 1918 року. Під гербом містилася назва грошей та країни і напис «Забезпечується всім надбанням республіки». зворотна сторона містила прямокутник, що складався з дрібних хвилястих ліній. Посередині знаходилася велика гільйоширна розетка із зазначенням номіналу[35][36]. 50 карбованців мали горизонтальне розташування малюнку. Лицьова сторона містила прямокутну рамку, всередині якої була ще одна фігурна рамка, меншого розміру з державним гербом і написами аналогічними меншим номіналам. Зворотна сторона складалася з дрібних хвилястих візерунків, посередині яких був вказаний номінал[37].

Згідно з декретом РНК від 16 червня 1921 року, в червні — серпні того ж року вийшов ще один тираж розрахункових знаків РРФСР із зазначенням дати «1921» різних номіналів: 100, 250, 1000, 5000, 10 000, 5000 і 10 000 карбованців. Купюри від 100 до 1000 карбованців, як і попередній випуск, вийшли в спрощеному виконанні без підписів та номерів, одноколірні, були одного розміру й односторонніми: на звороті — лише поле у ​​вигляді сітки, утвореної кольоровими лініями в складному переплетенні[5][38]. Лицьова сторона містила прямокутну рамку із зазначенням номіналу всередині. Посеред рамки зображувався герб РРФСР зразка 1920 року, вказувалися назва грошей, номінал, напис про забезпечення і рік випуску[39]. Купюри в 5000 і 10 000 мали складне оформлення: серійну тризначну нумерацію, підпис нового наркома фінансів М. М. Крестинського і касира[5]. Основним кольором 5000 карбованців був синій, а 10 000 — червоний. Лицьова сторона цих номіналів містила складні декоративні візерунки та форми, назву грошей, написи про забезпечення і покарання за підробку, номінал цифрами і прописом[40]. зворотна сторона також складалася з візерунків і гільйоширної розетки по центру. Крім цього, також зображувався герб держави, вказувалися номінал, рік випуску, містилося пролетарське гасло «Пролетарі всіх країн, єднайтеся!» сімома іноземними мовами (аналогічно до грошей попередніх випусків).[41] Купюри цього випуску друкувалися на білому папері з різними водяними знаками. На номіналах від 100 до 1000 карбованців були присутні водяні знаки у вигляді цифр номіналу, шестикутних зірок, ромбів тощо. Знаки в 5000 і 10 000 карбованців містили водяний знак у вигляді шестипроменевих світлих зірок, розташованих по всьому полю. На розрахункових знаках від 100 до 1000 карбованців з обох сторін застосовувався одноколірний типографський друк. На знаках в 5000 і 10 000 карбованців з лицьового боку застосовувався типографський друк двома кольорами, а зі зворотного — типографський друк з сітки в чотири кольори[38].

За Декретом від 30 липня 1921 року надійшли в обіг розрахункові знаки РРФСР у 25 000, 50 000 та 100 000 карбованців. Вперше на радянських грошах у лівій частині цих купюр з'явилося вільне поле, на якому не було зображень, крім підпису касира і тризначного номера з дволітерною серією. Дизайн цих купюр був гранично спрощений. Їхнє оформлення було однотипним, крім того, що на купюрі в 25 000 карбованців відсутній герб РРФСР. Банкноти випускалися одноколірними, 25 000 карбованців — лілового кольору, 50 000 — зеленого і 100 000 — червоного. Лицьова сторона цих купюр містила написи, аналогічні дрібнішим номіналам і підпис наркома фінансів М. М. Крестинського.[42] На зворотній стороні вказувався лише номінал. Ці купюри друкувалися на тонкому папері невисокої якості з різними варіантами водяних знаків у вигляді шести- і п'ятикутних зірок, потрійних п'ятикутників і вписаних у восьмикутні фігури хрестів[5][38].

На лицьовій стороні всіх розрахункових знаків від 3 і до 100 000 карбованців містилася назва грошей «Розрахунковий знак» і текст «Забезпечується всім надбанням республіки»[42]. На номіналах 5000 і 10 000 також містився текст про покарання за підробку «Підробка розрахункових знаків переслідується за законом», а на купюрах трьох останніх найбільших номіналів — «Підробка переслідується за законом»[43].

Великим досягненням для радянського грошового обігу того часу вважався великий розмір купюр номіналом 25 000, 50 000 і 100 000 карбованців та факт того, що вони були розрізані поштучно. «Радзнаки» номіналами від 100 до 1000 карбованців друкували аркушами, до кас їх привозили рулонами. Касирам доводилося різати їх вручну. У ті дні у розрахункових кас безлічі підприємств з'явилися оголошення, які зобов'язували одержувачів грошей самостійно нарізати собі необхідну суму з аркушів. Іноді можна зустріти купюри зразків 1919—1921 років з однаковими номерами. Це пояснюється тим, що вони друкувалися багатомільйонними тиражами, тому унікальних номерів не вистачало[29]. В обігу розрахункові знаки пробули недовго, позаяк з 1 липня 1922 року була припинена видача цих купюр з касових установ Наркомату фінансів і Держбанку. Термін приймання в платежі й обміну на нові грошові знаки зразка 1922 року був встановлений до 1 січня 1923 року[29].

Банкноти зразка 1920 і 1921 років
Зображення		Номінал (карбованців)	Розмір (мм)	Основні кольори	Опис			Дата введення	Роки випуску	Дата вилучення
Лицьова сторона	зворотна сторона				Лицьова сторона	зворотна сторона	Водяний знак
Розрахункові знаки Р. С. Ф. Р. Р.
		3	34×43	Зелений	Герб РРФСР, номінал цифрами і прописом, пояснювальний напис	Номінал	1) трикутники і шестикінцеві зірки, 2) візерунок з крильчаток з трьома зубцями	26 листопада 1920	1921	1 листопада 1922
		5		Синій			1) трикутники і шестикінцеві зірки, 2) візерунок з крильчаток з трьома зубцями, 3) ромби
		50	50×37	Коричневий			1) трикутники і шестикінцеві зірки, 2) шестикінцеві зірки з темних і світлих трикутників, 3) ромби, 4) без знака
Розрахункові знаки
		100	80×44	Жовтий	Герб РРФСР, номінал цифрами і прописом, пояснювальний напис, рік випуску	Орнамент	Цифри «100»	16 червня 1921	1921	1 листопада 1922
				Лимонно-жовтий			Цифри «100»
		250		Зелений			1) цифри «250», 2) шестикінцеві зірки в шестикутниках
		500		Синій			1) цифри «500», 2) шестикінцеві зірки в шестикутниках, 3) ромби
		1000		Червоний			1) цифри «1000», 2) шестикінцеві зірки в шестикутниках, 3) ромби, 4) шестикінцеві зірки
Розрахункові знаки Російської Соціалістичної Федеративної Радянської Республіки
		5000	112×77	Темно-синій	Номінал цифрами і прописом, підписи Народного комісара фінансів і касира, пояснювальний напис, рік випуску	Номінал, герб РРФСР, гасло «Пролетарі всіх країн, єднайтеся!» російською, німецькою, французькою, англійською, італійською, китайською та арабською мовами	шестикінцеві зірки в шестикутниках	16 червня 1921	1921	1 листопада 1922
		10 000	118×82	Червоний
		25 000	163×88	Ліловий	Номінал цифрами і прописом, підписи Народного комісара фінансів і касира, пояснювальний напис, рік випуску	Номінал	1) 6-кінцеві зірки в шестикутниках, 2) шестикінцеві зірки з темних і світлих трикутників	30 липня 1921
		50 000		Сіро-зелений	Номінал прописом, герб РРФСР, підписи Народного комісара фінансів і касира, пояснювальний напис, рік випуску		1) 6-кінцеві зірки в шестикутниках, 2) п'ятикінцеві зірки з темних і світлих трикутників, 3) потрійні п'ятикутники і восьмикутні фігури з хрестами			31 січня 1923
		100 000		Червоний	Номінал цифрою і прописом, герб РРФСР, підписи Народного комісара фінансів і касира, пояснювальний напис, рік випуску		1) п'ятикінцеві зірки з темних і світлих трикутників, 2) потрійні п'ятикутники і восьмикутні фігури з хрестами

Розрахункові знаки зразка 1920 і 1921 років[44][45]

Бюджетно-розрахункове управління Народного Комісаріату Фінансів РСФСР Типографії ГОЗНАКу Номінал Дата на купюрі Різновиди Нумерація Розрахунковий знак Р. С. Ф. Р. Р. Расчётный знак Р. С. Ф. С.Р Зразки 1920 року 3 карбованці Без дати (1920) В/з візерунок з крильчаток з трьома зубцями Відсутня 3 карбованці Без дати (1920) В/з трикутники і шестикінцеві зірки Відсутня 3 карбованці Без дати (1920) В/з трикутники і шестикінцеві зірки. Повний аркуш 4×5 Відсутня 3 карбованці Без дати (1920) РФД. В/з відсутній Відсутня 5 карбованців Без дати (1920) В/з ромби Відсутня 5 карбованців Без дати (1920) В/з трикутники і шестикінцеві зірки Відсутня 5 карбованців Без дати (1920) В/з візерунок з крильчаток з трьома зубцями Відсутня 5 карбованців Без дати (1920) В/з відсутній Відсутня 5 карбованців Без дати (1920) В/з ромби. Повний аркуш 4×5 Відсутня 5 карбованців Без дати (1920) В/з відсутній. Повний аркуш 4×5 Відсутня 50 карбованців Без дати (1920) В/з ромби Відсутня 50 карбованців Без дати (1920) В/з трикутники і шестикінцеві зірки Відсутня 50 карбованців Без дати (1920) В/з шестикінцеві зірки з темних і світлих трикутників Відсутня 50 карбованців Без дати (1920) В/з відсутній Відсутня 50 карбованців Без дати (1920) В/з ромби. Повний аркуш 4×5 Відсутня 50 карбованців Без дати (1920) В/з шестикінцеві зірки з темних і світлих трикутників. Повний аркуш 4×5 Відсутня Розрахунковий знак Расчётный знак Зразки 1921 року (декрет РНК 16.06.1921) 100 карбованців 1921 Лимонно-жовтий колір. В/з цифри «100» Відсутня 100 карбованців 1921 Жовтий колір. В/з цифри «100» Відсутня 250 карбованців 1921 В/з цифри «250» Відсутня 250 карбованців 1921 В/з великі шестикінцеві зірки Відсутня 500 карбованців 1921 В/з цифри «500» Відсутня 500 карбованців 1921 В/з цифри «500», аркуш 2×5 Відсутня 500 карбованців 1921 В/з великі шестикінцеві зірки Відсутня 500 карбованців 1921 В/з ромби Відсутня 1.000 карбованців 1921 В/з цифри «1000» Відсутня 1.000 карбованців 1921 В/з цифри «1000», аркуш 2×5 Відсутня 1.000 карбованців 1921 В/з великі шестикінцеві зірки Відсутня 1.000 карбованців 1921 В/з ромби Відсутня 1.000 карбованців 1921 В/з тіньові шестикінцеві зірки Відсутня Розрахунковий знак Російської Соціалістичної Федеративної Радянської Республіки Расчётный знак Российской Социалистической Федеративной Советской Республики Зразки 1921 року (декрет РНК 16.06.1921) 5.000 карбованців 1921 МФД № 1 АА-000, АЖ-000, АК-000 5.000 карбованців 1921 МФД № 1, опечатка «PROLETAPIER» див. зображення знизу праворуч ХХ-000 5.000 карбованців 1921 УФД АГ-000, НН-000 5.000 карбованців 1921 ПФД ББ-000, ФФ-000, ФЧ-000, ХХ-000, ХШ-000 5.000 карбованців 1921 РФД АН-000, АР-000, АУ-000, АЦ-000 10.000 карбованців 1921 МФД № 1 АБ-000, АК-000, БД-000 10.000 карбованців 1921 УФД АЕ-000, БА-000, АЛЕ-000 10.000 карбованців 1921 ПФД ВГ-000, ФЧ-000, ХЦ-000, ЦХ-000, ЧФ-000 10.000 карбованців 1921 РФД АО-000, АТ-000, АЦ-000, АЫ-000 Розрахунковий знак Російської Соціалістичної Федеративної Радянської Республіки Расчётный знак Российской Социалистической Федеративной Советской Республики Зразки 1921 року (декрет РНК 30.07.1921) 25.000 карбованців 1921 МФД № 1 АЖ-000, АЛ-000, АУ-000, АЧ-000, БЕ-000, БК-000, ВА-000, ВД-000 25.000 карбованців 1921 В/з тіньові шестикінцеві зірки ХХ-000 25.000 карбованців 1921 УФГ АП-000, ББ-000, НП-000 25.000 карбованців 1921 В/з тіньові шестикінцеві зірки ХХ-000 25.000 карбованців 1921 В/з великі шестикінцеві зірки ХХ-000 25.000 карбованців 1921 РФД АВ-000, АЕ-000, БО-000, БТ-000, БЦ-000 50.000 карбованців 1921 МФД № 1 АЛ-000, АР-000, ББ-000, БЖ-000, БМ-000, ВЗ-000, ГГ-000, ГИ-000, ДД-000, ДК-000, ЕА-000, ЕЕ-000, ЕЛ-000, ЖБ-000, ЖЖ-000 50.000 карбованців 1921 В/з тіньові п'ятикінцеві зірки ХХ-000 50.000 карбованців 1921 В/з потрійні п'ятикутники і восьмикутні фігури з хрестами ХХ-000 50.000 карбованців 1921 МФД № 2 АЕ-000 50.000 карбованців 1921 В/з тіньові п'ятикінцеві зірки ХХ-000 50.000 карбованців 1921 УФД. В/з великі шестикінцеві зірки АХ-000, ВВ-000, НН-000 50.000 карбованців 1921 17ТЛ АА-000 50.000 карбованців 1921 В/з потрійні п'ятикутники і восьмикутні фігури з хрестами ХХ-000 50.000 карбованців 1921 РФД. В/з тіньові п'ятикінцеві зірки АИ-000, БС-000, БЦ-000, БЕ-000, ВН-000 50.000 карбованців 1921 В/з відсутній ХХ-000 100.000 карбованців 1921 МФД № 1 АЗ-000, АО-000, АЫ-000, БВ-000, БИ-000, ВГ-000, ВК-000, ГД-000, ГЛ-000, ДЕ-000, ДМ-000, ЕА-000, ЕЖ-000, ЖБ-000, ЖЗ-000, ЗВ-000, ЗИ-000, ИГ-000, ИК-000, КД-000, КЛ-000, ЛЕ-000 100.000 карбованців 1921 В/з тіньові п'ятикінцеві зірки ХХ-000 100.000 карбованців 1921 МФД № 2 ЛМ-000, МА-000 100.000 карбованців 1921 17ТЛ. В/з тіньові п'ятикінцеві зірки АБ-000 100.000 карбованців 1921 РФД АФ-000, БП-000, БХ-000, БЕ-000 100.000 карбованців 1921 В/з потрійні п'ятикутники і восьмикутні фігури з хрестами АФ-000, БП-000, БХ-000, БЕ-000 Різновиди купюри 5000 карбованців 1921 року Примітки: МФД № 1 — Перша Московська Фабрика Держзнаку МФД № 2 — Друга Московська Фабрика Держзнаку УФД — Уральська Фабрика Держзнаку ПФД — Пензенська Фабрика Держзнаку РФД — Ростовська Фабрика Держзнаку 17ТЛ — 17 типолітографія В/з — водяний знак

На підставі декрету РНК РРФСР від 15 вересня 1921 року було випущено термінові безвідсоткові зобов'язання номіналом у 1, 5 і 10 мільйонів карбованців під назвою «Зобов'язання Російської Соціалістичної Федеративної Радянської Республіки». Зобов'язання випускалися через потребу торгово-промислового обороту в грошових знаках більших номіналів. Зобов'язання РРФСР були в обігу протягом 1921—1922 років нарівні з грошовими і розрахунковими знаками, а також обмінювалися на них касовими установами за першою вимогою. Вони мали вільний обіг до 1 січня 1923 року, а після цього терміну ще протягом 6 місяців могли бути обміняні в касових установах РРФСР на грошові та розрахункові знаки.[46]

Зобов'язання друкувалися односторонніми на папері спеціальної обробки «під тканину». Водяні знаки містили велике зображення герба РРФСР всередині кола на тлі розбіжних хвилеподібних променів. Зобов'язання в 1 мільйон карбованців друкувалося на папері палевого кольору, зобов'язання в 5 мільйонів карбованців — на блакитному папері, а зобов'язання в 10 мільйонів карбованців — на світло-зеленому папері. Зобов'язання всіх номіналів друкувалися типографським способом одним кольором. Містили факсимільний підпис Наркома фінансів М. М. Крестинского, завідувача відділу грошових і розрахункових знаків Тугаріна і головного бухгалтера Ф. Земіта[46].

На підставі декрету РНК РРФСР від 19 квітня 1922 року були випущені термінові безвідсоткові зобов'язання номіналами в 5000 і 10 000 карбованців у валюті грошових знаків зразка 1922 року. Також готувалися до випуску зобов'язання номіналом у 25 000 карбованців, але з невідомих причин ця ідея не була втілена. Згідно з декретом зобов'язання мали ходіння нарівні з грошовими та розрахунковими знаками і випущеними раніше терміновими безвідсотковими зобов'язаннями РРФСР. Вони прирівнювалися за своєю вартістю відповідно до 50 і 100 мільйонів грошовими знаками випуску до 1922 року та підлягали обміну на грошові знаки «поза будь-якою чергою»[46].

Згідно з декретом обіг зобов'язань передбачався протягом 1922—1923 років, до 1 січня 1924 року. Випуск зобов'язань був припинений з 1 жовтня 1922 року. До 1 листопада 1923 року вони обмінювалися в касах Наркомфіну і Державного банку на грошові знаки зразка 1923 року[46].

За зовнішнім оформленням зобов'язання зразка 1922 року були схожі на зобов'язання зразка 1921 року, друкувалися односторонніми на папері спеціальної обробки «під тканину» з водяними знаками (аналогічними до зобов'язань зразка 1921 року). Зобов'язання в 5000 карбованців друкувалося на білому папері, а зобов'язання в 10 000 карбованців — на блакитному папері. Не випущені в обіг зобов'язання в 25 000 карбованців були надруковані на папері кремового кольору. Зобов'язання 1921 і 1922 років мали нумерацію у вигляді дволітерної серії й шестизначного номера[46].

Банкноти зразка 1921 і 1922 років
Зображення		Номінал (карбованців)	Розмір (мм)	Основні кольори	Опис			Дата введення	Роки випуску	Дата вилучення
Лицьова сторона	Зворотна сторона				Лицьова сторона	Зворотна сторона	Водяний знак
Зобов'язання Російської Соціалістичної Федеративної Радянської Республіки
		1000000	270×125	Палевий	Номінал, пояснювальні написи, рік випуску	Відсутній	Герб РРФСР, хвилі	15 вересня 1921	1921	1 січня 1923
		5000000		Блакитний
		10000000		Світло- зелений
		5 000		Білий				19 квітня 1922	1922	1 січня 1924
		10 000		Блакитний

Гурт 1 карбованця зразка 1921 року.

З серпня 1917 року по серпень 1921 року загальнодержавні монети в країні не карбували. За цей час виробниче обладнання на Петроградському монетному дворі стало непридатним, а багато фахівців монетного виробництва розбіглися. Петроградський монетний двір був перейменований в «Медально-афінажний завод» і на ньому іноді виготовляли ордени і медалі. У квітні 1921 року на цьому заводі медальєр А. Ф. Васютинський розробив ескізи срібних монет номіналами в 10, 15, 20, 50 копійок і 1 карбованець. В серпні 1921 року почали карбувати перші монети РРФСР. У них, виходячи з технічних можливостей підприємства, збережено всі параметри (проба, вага, діаметр) дореволюційних монет Російської імперії[49][50][51].

Для карбування номіналів в 50 копійок і 1 карбованця використовувалося срібло 900 проби, а для розмінних монет номіналом в 10, 15 і 20 копійок — срібло 500 проби[49].

Дизайн аверсу однотипний для монет усіх номіналів. У центрі розміщувалося зображення герба РРФСР зразка 1920 року (геральдичний щит, на якому розташовані схрещені серп і молот на тлі сонячних променів, з боків — зв'язки колосків). Під гербом містився картуш з абревіатурою «Р. С. Ф. С. Р.». Герб відділений від верхньої частини монети півколом (на 50 копійках і карбованці воно складалося з крапок), яке починалося і завершувалося картушем. Вгорі, зліва і справа уздовж канта монети тяглося гасло: «Пролетарии всех стран, соединяйтесь!»[52].

Дизайн реверса номіналів в 10, 15 і 20 копійок також однотипний. У центрі в кільці з крапок розміщувався номінал у два рядки цифрою і словом «копеек», під ним вказувався рік карбування. На нижній і бічних частинах монети містився вінок з лаврової (ліворуч) і дубової (праворуч) гілок, пов'язаних знизу бантом. Вгорі монети було стилізоване зображення сонця у вигляді п'ятикутної зірки з променями. Уздовж усього канта монети безперервно тяглося кільце з крапок[53].

Для 50 копійок і 1 карбованця Президія ВЦВК визнала за необхідне затвердити варіант реверсу, який відрізнявся від монет дрібних номіналів. У центрі в кільці з крапок була зображена п'ятикутна зірка, всередині якої у вдавленому кільці вказана цифра номіналу «50» або «1». Під зіркою вказувався рік карбування монети. Вгорі під кантом монети півколом вказувалася назва монети «50 копеек» або «рубль» відповідно. У нижній і бічних частинах монети був вінок з грузинської (зліва) і дубової (праворуч) гілок, пов'язаних внизу бантом. Уздовж усього канта безперервно тягнулося кільце з крапок[49][52].

Гурт номіналів в 10, 15 і 20 копійок рубчастий. Гурт 50 копійок і 1 карбованця гладкий з написом, що вказував позначення ваги чистого срібла монети в золотниках та долях і знак мінцмейстера «А.Г» (Артур Гартман) або «П.Л» (Петро Латишев). На гурті 50 копійок містився напис «чистого серебра 2 золотника 10,5 долей (А.Г)» (з 1922 року також «П.Л»). На гурті 1 карбованця містився напис «чистого серебра 4 золотника 21 доля (А.Г)» (з 1922 року також «П.Л»)[49].

10, 15 і 20 копійок карбувалися в 1921—1923 роках, а 50 копійок і 1 карбованець в 1921—1922 роках. В обігу срібні монети РРФСР з'явилися тільки з лютого 1924 року після проведення третьої за рахунком деномінації і стабілізації грошової системи. Срібні монети РРФСР можна було зустріти в обігу до 1 квітня 1961 року, оскільки в СРСР до того часу не існувало правових норм, які б обмежували їх використання населенням[49].

Монети зразка 1921 року
Зображення	Номінал	Діаметр (мм)	Товщина (мм)	Маса (г)	Матеріал	Опис			Дата введення	Роки випуску	Дата вилучення
						Гурт	Реверс	Аверс
	10 копійок	17,27	1,0	1,8	Срібло (500 проба) (Ag50 %, Cu50 %)	Рубчастий	Номінал, рік випуску, рослинний орнамент	Герб РРФСР, напис «РСФСР», гасло «Пролетарии всех стран, соединяйтесь!»	Лютий 1924	1921—1923	1 квітня 1961
	15 копійок	19,56	1,0	2,7
	20 копійок	21,84	1,1	3,6
	50 копійок	26,67	2,0	10	Срібло (900 проба) (Ag90 %, Cu10 %)	Плаский з написом	Велика зірка, номінал, рослинний орнамент, рік випуску			1921—1922
	1 карбованець	33,5	2,6	20

На підставі декрету РНК РРФСР від 3 жовтня 1921 року випущено Державні грошові знаки зразка 1922 року. Це перша деномінація грошових знаків, що перебували в обігу на території РРФСР, пов'язана з переходом до Нової економічної політики і необхідністю реорганізації грошової системи з метою спрощення грошових розрахунків. Згідно з декретом РНК від 3 жовтня 1921 року «карбованець державного грошового знака прирівнюється до 10 тисяч карбованців кредитними білетами і розрахунковими знаками всіх попередніх випусків, а також всіх зобов'язань, що мають ходіння нарівні з ними». Передбачалося випустити державні грошові знаки номіналом в 50 копійок, 1, 3, 5, 10, 25, 50, 100, 250, 500 і 1000 карбованців. Однак через різні обставини грошовий знак 50 копійок так і не був випущений. Дизайн лицьової сторони грошового знака 50 копійок зразка 1922 року згодом використали, з невеликими змінами, в оформленні лицьової сторони розмінних купюр номіналом 50 копійок зразка 1924 року. Решта номіналів державних грошових знаків зразка 1922 року були введені в обіг в період з грудня 1921-го по квітень 1922 року[55].

У зовнішньому оформленні грошових знаків зразка 1922 року використовувалися нездійснені проєктні напрацювання дизайну державних кредитних білетів зразка 1917 року (періоду Тимчасового уряду).[55]

Згідно з постановою Наркомфіну від 1 квітня 1922 року «з метою спрощення розрахунків і з огляду на достатнє насичення грошового обігу грошовими банкнотами зразка 1922 року» з 1 травня 1922 року всі грошові розрахунки стали проводитися в карбованцях зразка 1922 року. При цьому всі грошові знаки попередніх випусків зберігали свою платіжну силу, вони були обов'язковими до приймання як державними установами та підприємствами, так і приватними підприємствами та особами з розрахунку 10 000 карбованців колишніх випусків за 1 карбованець грошовими знаками зразка 1922 року[55].

За декретом РНК РРФСР від 12 червня 1922 року «з огляду на те, що торгово-промисловим оборотом відчувається потреба в грошових знаках більшої вартості», були додатково випущені державні грошові знаки зразка 1922 року номіналами 5 000 і 10 000 карбованців. Ці грошові знаки були випущені в обіг на тих умовах, що і грошові знаки зразка 1922 року номіналом до 1000 карбованців. За зовнішнім оформленням вони також продовжували серію дрібніших номіналів зразка 1922 року: містили з обох сторін візерунки і гільйоширні розетки, малюнок розташовувався горизонтально[56] Протягом 1922 року випускалися в обіг грошові знаки всіх номіналів, а в 1923 році в основному тільки найбільших номіналів в 1000, 5000 і 10 000 карбованців[55].

Купюри зразка 1922 року друкували на білому папері з водяними знаками у вигляді шестипроменевих зірок в шестикутниках по всьому полю. На грошових знаках в 1, 3, 5 і 10 карбованців з лицьового та зворотного боку застосовувався одноколірний типографський друк. На купюрах у 25, 50, 100 і 250 карбованців на лицьовій стороні застосовувався багатоколірний орловський друк. Зі зворотної сторони цих купюр застосовувався одноколірний типографський друк. Лицьова сторона купюр в 500 і 1000 карбованців друкувалася трьома кольорами з підкладною кольоровою сіткою. На зворотній стороні був застосований багатоколірний орловський друк. Лицьова сторона грошових знаків в 5000 і 10 000 карбованців містила одноколірний типографський друк. Зворотна сторона цих купюр друкувалася орловським способом чотирма кольорами[57].

На лицьовій стороні всіх купюр, крім зазначення номіналу цифрою та прописом, присутня їх назва «Державний грошовий знак», тексти «Забезпечується всім надбанням республіки», підписи Наркома фінансів і касира. На зворотній стороні, крім зазначення номіналу, розміщувався текст «Один карбованець випуску 1922 року дорівнює 10.000 карбованцям всіх раніше випущених зразків і обов'язковий до приймання, згідно з цим розрахунком, для установ Республіки і приватних осіб» і напис «Підробка переслідується по закону». Всі написи виключно російською мовою. Нумерація складалася з дволітерної серії та тризначного номера, на номіналах від 25 карбованців і вище — чотиризначного. Всі купюри містили дату року випуску «1922».[56][57]

Грошові знаки зразка 1922 року приймалися в усі платежі до 1 жовтня 1923 року. До 1 листопада 1923 року вони були обміняні в касах Наркомфіну і Державного банку на грошові знаки зразка 1923 року. Обмін проводився з розрахунку 100 карбованців грошовими знаками зразка 1922 року за 1 карбованець грошовими знаками зразка 1923 року.[57]

Грошові знаки зразка 1922 року
Зображення		Номінал (карбованців)	Розмір (мм)	Основні кольори	Опис			Дата введення	Роки випуску	Дата вилучення
Лицьова сторона	зворотна сторона				Лицьова сторона	зворотна сторона	Водяний знак
Державні грошові знаки
		1	137×67	Помаранчевий	Номінал цифрою і прописом, герб РРФСР, підписи Народного комісара фінансів і касира, рік випуску	Пояснювальні написи, номінал	6-кінцеві зірки в шестикутниках	3 жовтня 1921	1922	1 листопада 1923
		3	140×71	Темно-зелений	Номінал цифрою і прописом, герб РРФСР, підписи Народного комісара фінансів і касира	Пояснювальні написи, номінал, рік випуску
		5	151×76	Синій
		10	157×80	Червоний
		25	134×85	Фіолетовий
		50	138×91	Синій
		100	144×95	Червоний
		250	148×99	Сіро-зелений
		500	197×110	Оливковий синьо-зелений
		1000		Рожевий блакитний коричневий
		5000	210×130	Синьо-сірий рожевий				12 червня 1922
		10 000		Червоний темно-зелений

Один з невипущених в обіг номіналів — купюра 20 копійок.

Відповідно до постанови Наркомфіну від 5 грудня 1922 року були випущені в обіг грошові знаки номіналами 1, 3, 5, 10, 25 і 50 карбованців (за типом гербових марок). Цей випуск був тимчасовим і вимушеним. Незадовго до цього, в жовтні 1922 року, було прийнято рішення про проведення ще однієї деномінації і випуску в 1923 році купюр зменшених номіналів 1, 2, 3, 5, 10, 20, 25 і 50 копійок, а також від 1 до 100 карбованців, щоб замінити ними грошові знаки 1922 року в співвідношенні 1:100. Робота над підготовкою та виготовленням нових грошових знаків з невідомих причин затягнулася. І тоді було прийнято рішення Наркомфіну про швидку підготовку і випуск тимчасових грошових знаків. Для їх виготовлення використали зображення гербових марок з невеликими змінами в дизайні. З 1 січня 1923 року всі розрахунки на території РРФСР повинні були вестися в грошових знаках 1923 року у співвідношенні 1:100. Тому, фактично, знаки типу гербових марок зразка 1922 року використовували замість так і не випущених в обіг грошових знаків зразка 1923 року номіналами від 1 до 25 копійок та випущеного тільки у квітні 1923 року паперового знака в 50 копійок[59]є

Грошові знаки цього типу були різнокольоровими. Випускалися аркушами з білого паперу по 20 штук (4×5), розрізалися вручну. Мали водяний знак у вигляді безформних округлих фігур на зразок мозаїки. На лицьовій стороні грошових знаків містилися гільйоширні розетки з цифрою «1» і написом «руб.», вище був герб РРФСР, нижче абревіатура «Р. С. Ф. С. Р.», назва «Державний грошовий знак», дата випуску «1922 г.», напис «Підробка переслідується за законом». Знаки випускали односторонніми, без нумерації і підписів. З лицьової сторони грошові знаки друкували типографським способом двома кольорами. Зі зворотної сторони наносили геометричний орнамент[59][60][61].

Їх приймали в усі платежі до 1 листопада 1923 року (згідно з постановою РНК СРСР від 22 серпня 1923 року), в подальшому обмінювали в касах Наркомфіну і Державного банку. За межами СРСР обмін відбувався до 31 грудня 1923 року.[61]

Грошові знаки зразка 1922 року (за типом гербової марки)
Зображення		Номінал (карбованців)	Розмір (мм)	Основні кольори	Опис			Дата введення	Роки випуску	Дата вилучення
Лицьова сторона	зворотна сторона				Лицьова сторона	зворотна сторона	Водяний знак
Державні грошові знаки
		1	30×58	Помаранчевий, коричневий	Номінал, герб РРФСР, пояснювальний напис, рік випуску	Орнамент	Мозаїка	5 грудня 1922	1922	1 листопада 1923
		3		Зелений
		5		Синій
		10		Червоний
		25		Фіолетовий
		50		Зелений, чорний

Грошові знаки зразка 1923 року випускали задля спрощення розрахунків і рахунку. Вони з'явилися після другої деномінації. За декретом 1 карбованець грошовими знаками зразка 1923 року прирівнювали до 100 карбованців грошовими знаками зразка 1922 року або до 1 мільйону карбованців вилучених з обігу зразків всіх попередніх грошових знаків (випуску до 1922 року). У зв'язку з цим всі грошові знаки зразка 1923 року номіналом від 1 до 250 карбованців першого випуску на зворотній стороні мали пояснювальний текст: «Один карбованець 1923 р. дорівнює одному мільйону карбованців грошовими знаками, вилученими з обігу, або ста карбованцям грошовими знаками 1922 р. Приймання по цьому розрахунку обов'язковий для всіх»[63][64].

У грудні 1922 — січні 1923 року були випущені купюри номіналами в 1, 5, 10, 25, 50 і 100 карбованців. З-поміж розмінних грошових знаків у копійках у травні 1923 року було випущено грошовий знак у 50 копійок, без нумерації. Замість розмінних грошових знаків зразка 1923 року були випущені в обіг грошові знаки зразка 1922 року номіналами в 1, 3, 5, 10, 25 і 50 карбованців (за типом гербових марок). Всі розрахунки державних підприємств і установ з 1 січня 1923 року мали вести в знаках 1923 року. Водночас грошові знаки зразка 1922 року зберігали вільне ходіння і платіжну силу[63].

З березня 1923 року згідно з декретом РНК РРФСР від 24 жовтня 1922 року вийшов другий випуск грошових знаків цього зразка від 1 до 100 карбованців. У зв'язку зі швидким знеціненням нових грошових знаків у лютому-березні 1923 року, згідно з декретом РНК СРСР від 9 лютого 1923 року, були додатково випущені грошові знаки великих номіналів у 250, 500 і 1000 карбованців, а в вересні й 5000 карбованців. Другий випуск відрізнявся від першого іншим пояснювальним текстом на зворотній стороні: «Грошові знаки 1923 року обов'язкові до приймання для всіх відповідно до розрахунку, установленому щодо грошових знаків старих зразків декретом від 24 жовтня 1922 року»[65][66][67].

Банкноти були різних розмірів і кольорів, мали однотипне оформлення, що складалося з візерункової прямокутної рамки і великих гільйоширних розеток. На лицьовій стороні грошових знаків зразка 1923 року містилась назва «Державний грошовий знак», державний герб РРФСР, номінал цифрою та прописом, текст «Забезпечується всім надбанням республіки», підпис Народного комісара фінансів Г. Я. Сокольникова і підпис одного з касирів, дату випуску «1923», нумерація з дволітерною серією і чотиризначним номером, на 1 карбованці — тризначний[67]. Оформлення купюри в 50 копійок складалося з круглої рамки із зазначенням номіналу, року випуску і рослинного орнаменту на лицьовій стороні. На зворотній стороні була така ж рамка, але із зображенням державного герба, номіналу і тексту: «підробка переслідується по закону»[68]. На 50 копійках водяний знак був у вигляді мозаїки. Цю купюру друкували з лицьового та зворотного боку одним кольором. Всі наступні номінали друкували на білому папері з водяними ромбічними знаками, утвореними світлими і темними трикутниками, всередині яких були такі ж ромби, але меншого розміру. На номіналах від 10 до 100 карбованців другого випуску існував водяний знак двох типів, перший — з ромбами, другий — з шестикутними зірками, утвореними темними і світлими трикутниками. На знаках номіналами в 1, 5, 10, 25 і 50 карбованців лицьова сторона друкувалася типографським способом двома кольорами (рельєфна сітка і пропис). На знаках номіналами в 100 і 250 карбованців з лицьового боку містилася рельєфна сітка видрукувана трьома кольорами (ірис). На зворотній стороні грошових знаків від 1 до 250 карбованців був застосований багатоколірний орловський друк[65] Рамка на лицьової і зворотної сторони грошових знаків зразка 1923 року була запозичена зі зворотної сторони білетів державного казначейства 1908—1916 років випуску.[66].

Державні грошові знаки РРФСР зразка 1923 року зберігали свою платіжну силу і приймалися в усі платежі аж до грошової реформи 1924 року та остаточного переходу на тверді грошові знаки, виражені в золотій валюті[65].

Грошові знаки зразка 1923 року
Зображення		Номінал	Розмір (мм)	Основні кольори	Опис			Дата введення	Роки випуску	Дата вилучення
Лицьова сторона	зворотна сторона				Лицьова сторона	зворотна сторона	Водяний знак
Державні грошові знаки
		50 копійок	⌀ 36	Синій	Номінал, рік випуску	Герб РРФСР, пояснювальний напис, номінал	Мозаїка	24 жовтня 1922	1923	31 травня 1924
		1 карбованець	110×66	Коричневий	Номінал цифрою і прописом, герб РРФСР, підписи Народного комісара фінансів і касира, пояснювальний напис, рік випуску	Пояснювальний напис, номінал	Ромби
								Березень 1923
		5 карбованців	120×75	Зелений				24 жовтня 1922
								Березень 1923
		10 карбованців	129×80	Чорний, коричневий			Перший випуск: ромби Другий випуск: ромби, шестикінцеві зірки з трикутників	24 жовтня 1922
								Березень 1923
		25 карбованців	134×85	Синій				24 жовтня 1922
								Березень 1923
		50 карбованців	136×89	Оливковий				24 жовтня 1922
								Березень 1923
		100 карбованців	143×97	Фіолетовий, рожевий				24 жовтня 1922
								Березень 1923
		250 карбованців	149×100	Синій, блакитний			Ромби	9 лютого 1923
		500 карбованців	155×106	Коричневий
		1000 карбованців		Червоний
		5000 карбованців	196×106	Темно-зелений, рожевий				29 вересня 1923

Конфігурації водяного знака 5 червінців зразка 1922 року на світлі.

У 1922 році інфляція досягла свого піку, використання карбованців стало незручним: робітник, отримавши зарплату, опинявся практично ні з чим, оскільки ціни щоденно зростали в кілька разів. На XI з'їзді РКП(б) було прийнято рішення про створення стійкої радянської валюти, забезпеченої золотом[71].

11 жовтня 1922 року вийшов декрет про випуск банківських білетів в червінцях, що вважається початком грошової реформи 1922—1924 років. Нова валюта на 25 % забезпечувалася золотом й іншими дорогоцінними металами та активами Державного банку, який відновив роботу в 1921 році, і стійкою іноземною валютою за курсом в золоті. Наступні 75 % забезпечувалися товарами, що легко реалізуються, короткостроковими векселями та іншими зобов'язаннями. На відміну від раніше випущених паперових грошових знаків червінці являли собою кредитні гроші. Назва «червінець» виникла в результаті тривалого обговорення, в ході якого тверду радянську валюту пропонували назвати «федералом», «рублем», «гривнею». На назві «червінець» зупинилися в розрахунку на те, що це слово в свідомості людей асоціювалося з твердим золотим забезпеченням грошей (царський червінець) і мало б викликати довіру[5].

Банківські білети випускали номіналом в 1, 3, 5, 10 і 25 червінців. Оформлення банківських білетів 1922 року було однотипне, одностороннє, їх друкували чорною фарбою на тонкому білому папері. У центрі верхньої частини банкнот було зображення державного герба РРФСР, в правому верхньому куті — цифра номіналу в чорній гільйоширній розетці. Ліворуч розташовувалася велика різнокольорова гільйоширна розетка з фігурними літерами, абревіатура «РСФСР», під якою був рік випуску — «1922». На банкнотах присутні підписи голови правління Державного банку Шеймана і членів правління. На кожному червінці були тексти: «Один червінець містить 1 зол. 78,24 дол. чистого золота», «Банківські білети забезпечуються в повному розмірі золотом, дорогоцінними металами, стійкою іноземною валютою та іншими активами Держбанку» і «Банківські білети приймаються за їх номінальною вартістю на сплату державних зборів і платежів, що стягуються згідно із законом нарівні з золотом». Ліворуч і праворуч містилися серія та шестизначний номер купюр. Водяні знаки червінців зображували: на банкноті в 1 червінець — ромби, утворені світлими і темними трикутниками, всередині яких містилися такі ж ромби, але меншого розміру, на банкнотах в 3 і 5 червінців — сітка, в осередках якої розташовані цифри номіналу, на банкнотах в 10 і 25 червінців — розташовані під різними кутами цифри номіналу[72][73][74]. Для захисту паперових червінців від підробок крім водяних знаків використали різне написання літер у тексті на банкноті. Букви мали різну висоту і форму, одні були друковані, інші — прописні, деякі слова виконувалися слов'янською в'яззю[5][71].

Перші червінці з'явилися в обігу 27 листопада 1922 року. Спочатку вони сприймалися населенням не як гроші, а як особливий товар, тому що законними платіжними засобами й далі були «радзнаки». Паперові червінці були кредитними грошами, що випускалися Держбанком для кредитних операцій і збільшення оборотних коштів банку, а не для фінансування бюджетного дефіциту. Формально Держбанк не відповідав за зобов'язаннями уряду і відсутність статусу законного платіжного засобу надавала червінцю необхідну якість фінансового посередника не завдяки позаекономічному державному примусу, а через реальний економічний інтерес. До весни 1923 року червінець не виходив за рамки великого оптового обороту і міжбанківських розрахунків. Починаючи з березня 1923 року через посилену його емісію відбулося поступове витіснення «радзнаків» з готівкового обігу. Починаючи з літа 1923 року червінець став застосовуватися і в роздрібному обороті, включаючи село. Про зростання ролі червінців як грошей говорила наступна статистика: з грудня 1922 до лютого 1924 року загальна сума червінців зросла з 3,6 до 327,9 мільйона карбованців, що становило в загальній грошовій масі від 14,7 % до 92,4 % відповідно[5].

Червінці зразка 1922 року юридично зберігали платіжну силу аж до проведення грошової реформи в грудні 1947 року, хоча практично були замінені банкнотами пізніших зразків до початку 1930-х років[5][71].

Банківські білети зразка 1922 року
Зображення		Номінал (червінців)	Розмір (мм)	Основні кольори	Опис			Дата введення	Роки випуску	Дата вилучення
Лицьова сторона	зворотна сторона				Лицьова сторона	зворотна сторона	Водяний знак
Банкові білети
		1	177×110	Білий з чорними написами	Герб РРФСР, номінал цифрою і прописом, пояснювальні написи	Відсутній	Ромби	11 жовтня 1922	1922	29 грудня 1947
		3					Сітка з цифрами «3»
		5					Сітка з цифрами «5»
		10					Цифри «10»
		25					Цифри «25»

Повідомлення в газеті «Красный Север» від 12 березня 1925 року щодо планів Держбанку СРСР з випуску золотого червінця.

Під час випуску паперових червінців зразка 1922 було заявлено про їх твердий золотий вміст, відповідний колишній монетній стопі Російської імперії: 1 карбованець містив 17,424 долі чистого золота. Спочатку був обіцяний обмін банкнот на золото, у зв'язку з чим у 1923 році було розпочато карбування радянських золотих червінців, які повністю повторювали характеристики (розмір, вага, проба) царських золотих монет в 10 карбованців, але з використанням радянської символіки. Золоті червінці, в першу чергу, мали зображати представників простого народу, що переміг в революції. Розробкою дизайну монети займався головний художник-медальєр Монетного двору А. Ф. Васютинський[5][76].

На аверсі монети зображувався селянин-сіяч із кошиком на тлі фабричного міста. Елементи картинки обрамляв обідок, що складався з крапок. Вгорі над зображенням селянина розміщувалося прописне позначення номіналу «один червінець». Знизу зліва монети — рік випуску, «1923». Малюнок сіяча зроблений за відомою скульптурою І. Шадра. На реверсі золотого червінця розміщувався герб РРФСР, під ним абревіатура «Р. С. Ф. С.Р» в картуші. По краю монети, навколо герба, розміщувалося гасло «Пролетарі всіх країн, єднайтеся!». Шрифт цього напису подібний до давньої слов'янської в'язі. На гурті містився втиснутий напис: «1 золотник 78,24 долі чистого золота»[5][76].

Золоті червінці використовували в основному в закордонних платежах (паралельно з царськими золотими монетами в 5 і 10 карбованців, які знову стали карбувати в 1924 році для тих же цілей). В широкий обіг золоті червінці не надходили, та й розмін на них паперових грошей був сильно обмежений. Червінець вважався виключно міською валютою[76].

З кінця 1922 по травень 1923 року купівельна спроможність цієї золотої монети була гранично висока. Широке впровадження золотого червінця в фінансову систему призвело до того, що він, починаючи з жовтня 1923 року, став засобом вимірювання для всіх валют та товарів і мав велике значення для грошового обігу до завершення грошової реформи[76].

Однак золотомонетний стандарт протримався в СРСР недовго. Після 1925 року золотий червінець поступово вилучався з обігу у зв'язку з тим, що в більшості капіталістичних країн йшов процес переходу до урізаних форм золотого стандарту — золотозлиткового і золотодевізного[76]. У 1975—1982 роках Держбанк СРСР продовжив випуск цих червінців у вигляді інвестиційних монет[76].

Монети зразка 1923 року
Зображення	Номінал	Діаметр (мм)	Товщина (мм)	Маса (г)	Матеріал	Опис			Дата введення	Роки випуску	Дата вилучення
						Гурт	Реверс	Аверс
	1 червінець	22,6	1,7	8,603	Золото (900 проба) (Au90 %, Cu10 %)	Рубчастий	Постать селянина-сіяча на тлі поля, плуга і заводу. Номінал, рік випуску	Герб РРФСР, напис «РСФСР», лозунг «Пролетарии всех стран, соединяйтесь!»	1923	1923	Офіційно не вилучались

Великий обсяг економічних розрахунків між державою і промисловістю був заповнений некерованою масою радзнаків, які постійно знецінювалися. Це не сприяло ні обліку і плануванню, ні розважливому господарюванню, ні контролю за економічною та фінансовою діяльністю. Для вирішення цієї проблеми в 1922 році був задуманий випуск банкнот великих номіналів і вживалися заходи з оздоровлення касового грошового обороту секторів народного господарства через Центральну касу Наркомфіну[77].

Наркомфіну було дозволено в цілях авансування розрахунків за зобов'язаннями держави в межах, встановлених твердими бюджетними асигнуваннями, випустити в обіг платіжні зобов'язання центральної каси Наркомфіну на загальну суму до 20 мільйонів карбованців золотом номіналом в 1 000, 2 500 і 5 000 карбованців золотом під найменуванням «Платіжні зобов'язання Центральної каси Народного Комісаріату Фінансів». До наших днів зобов'язання номіналом у 2 500 і 5 000 не збереглися, їх немає ні в музеях, ні в колекціях. Також друкували платіжні зобов'язання номіналом у 100, 250 і 500 карбованців[77].

Зобов'язання випускали на тримісячний термін, починаючи з 1 березня 1923 року. Вони оплачувалися Центральною касою Наркомфіну по закінченню терміну зобов'язань в день пред'явлення грошовими знаками зразка 1923 року за курсом золотого карбованця. У разі пред'явлення зобов'язань до погашення пізніше тримісячного терміну його оплата здійснювалася з додаванням до номінальної вартості відсотків у розмірі 6 % річних. Зобов'язання приймалися Наркомфіном до оплати протягом року з моменту настання терміну їх оплати. Вони призначалися для розрахунку між організаціями, в обігу серед населення не перебували[77].

За оформленням зобов'язання всіх номіналів були однотипними. Вони були односторонніми, друкувалися чорною фарбою на білому папері (або кремовому на купюрах в 100 карбованців) з водяними знаками і нерівними краями. Це свідчило, що кожен лист виготовлявся окремо, подібно англійським фунтам, з якими за оформленням зобов'язання були схожими. Розмір зобов'язань становив 147 на 244 мм. Ліворуч на купюрі у великому овалі містилося зображення скульптури І. Шадра «Робітник». Над цим зображенням була віньєтка із зазначенням номіналу, для кожного — різна. Праворуч розміщувався герб РРФСР[77].

Водяні знаки зобов'язань були різними. У номіналу в 100 карбованців водяний знак зображував килимову доріжку зі смуг з повторюваними написами «сто рублей золотом» і смуг, заповнених колами і зигзагами. Водяний знак на 250-ти карбованцях по всьому полі купюри зображував джгути у вісім рядків та великим колом у якому вказувався номінал. Зобов'язання в 500 і 1000 карбованців містили водяний знак у вигляді герба РРФСР. Водяний знак зобов'язань на 12-місячний термін містив зображення «Робітника» І. Шадра. Нумерація купюр друкувалася червоною фарбою. Вона складалася з двох літер і шести цифр порядкового номера. Літери були першими буквами назв місяців дати випуску та терміну сплати, а на короткострокових 12-місячних зобов'язаннях — дати випуску та останнього місяця перед терміном сплати. Також купюри містили підписи Наркома фінансів, начальника Бюджетного управління, начальника Валютного управління і керівника центрокасою[77].

На 30 листопада 1923 року в обігу було зобов'язань на суму 40 мільйонів карбованців, що становило 12 % загальної грошової маси[77].

Грошові зобов'язання зразка 1923 року
Зображення		Номінал (карбованців)	Розмір (мм)	Основні кольори	Опис			Дата введення	Роки випуску	Дата вилучення
Лицьова сторона	зворотна сторона				Лицьова сторона	зворотна сторона	Водяний знак
Платіжні Зобов'язання Центральної Каси Народного Комісаріату Фінансів
		100	147×244	Білий з чорними написами	Зображення робітника, герб РРФСР, номінал, рік випуску, пояснювальні написи	Відсутній	Орнамент, номінал	1 березня 1923	1923 1924	1924
		250
		500					Орнамент, державний герб
		1 000					Державний герб
		2 500					Невідомо
		5 000

16 листопада 1923 року відбувся Циркулярний лист Правління Державного Банку Союзу РСР «Про прийом транспортних сертифікатів НКШС по операціях Банку, що проходять у червоному обчисленні». Транспортні сертифікати випускалися на підставі постанови Ради Праці і Оборони СРСР від 26 липня 1923 року з метою збільшення оборотних коштів залізниць і водного транспорту Радянського Союзу[79].

Перші повідомлення про передбачуваний випуск залізничних сертифікатів були опубліковані газетами ще на початку серпня 1923 року, а 28 вересня було розміщено для загального відома фотографія зразка першого транспортного сертифіката[79].

Сертифікати випускалися серіями по 200 тисяч штук в кожній серії, мали одно- і двозначну серію та шести- і семизначну нумерацію.[80] Вони були обов'язкові до оплати всіх перевезень та інших послуг залізничного, морського і річкового транспорту. Прийом до платежів і погашення проводили за курсом золотого карбованця, встановленого котирувальною комісією. Спочатку сертифікати дозволялося приймати тільки квитковим касам залізниць і водного транспорту СРСР. Але незабаром їх дозволили приймати в будь-які платежі касами Держбанку і Наркомфіну СРСР. В умовах обігу радзнаків, що знецінювалися, сертифікати НКШС отримали загальне визнання як розмінних грошей стійкої валюти в золотому обчисленні по відношенню до банківського білета — червінця, які, надходячи у обіг, витісняли радзнаки[79].

Було здійснено п'ять випусків транспортних сертифікатів номіналом в 5 карбованців золотом[80]. Відомі пробні сертифікати номіналом в 3 карбованця золотом, але так як цей номінал не був кратним по відношенню до червінця, їх вирішили не випускати[81].

Оформлення всіх сертифікатів було однотипним, з деякими змінами в тексті. Вони виготовлялися з кремового паперу розмірами від 180 на 97 мм до 184 на 102 мм, що мав тиснення під тканину. На лицьовій стороні зверху — державний герб РРФСР і емблема НКШС, знизу — зображення поїзда. Друк був лілово-коричневого кольору. У центрі нагорі розміщувалася синя гільошірна віньєтка з позначенням номіналу сертифіката цифрою і прописом синього кольору. Зліва містилося вільне поле з водяним знаком: в овалі зображення зі скульптури І. Д. Шадра «Робітник», цифра номіналу вгорі і напис «пять рублей» знизу. Решта поля сертифіката містила водяний знак у вигляді хвилястих смуг візерунка «муар», в центрі розміщувалася абревіатура «нкпс»[82][83].

На зворотному боці купюр містився пояснювальний текст з умовами обігу сертифікатів і виписка з урядового документа: на першому випуску — з декрету Ради Народних Комісарів РРФСР, на наступних випусках — з постанови Ради Праці і Оборони СРСР[80] . Транспортні сертифікати були вилучені з обігу в липні 1924 року. Після проведення грошової реформи. Відомі сертифікати з термінами дії до 1 березня і 1 травня 1924 року.

Банкноти зразка 1923 року
Зображення		Номінал (карбованців)	Розмір (мм)	Основні кольори	Опис			Дата введення	Роки випуску	Дата вилучення
Лицьова сторона	Зворотна сторона				Лицьова сторона	Зворотна сторона	Водяний знак
Транспортні сертифікати
		5	184×102	Кремовий	Поїзд, номінал цифрою і прописом, Герб РРФСР, емблема НКШС, пояснювальні написи	Пояснювальні написи	Портрет робітника, «пять рублей», «нкпс», хвилясті смуги	Вересень 1923	1923 1924	Липень 1924

У грудні 1922 року був створений СРСР, але практично весь 1923 рік в обіг випускали гроші РРФСР. Вперше банкноти з символікою СРСР були випущені в листопаді 1923 року. Вони містили найменування «Державний грошовий знак Союзу Радянських Соціалістичних Республік». Це була купюра номіналом 10 000 карбованців. Її лицева сторона в лівій частині містила білу вертикальну смугу, вгорі якої зображено герб СРСР зразка 1923 року з шістьма витками стрічки на колосках, за числом радянських республік. На кожному витку був напис «Пролетарі всіх країн, єднайтеся!» мовами союзних республік[5]. Знизу білого поля містилася цифра року випуску знака — «1923». У правій частині, що мала зелене тло, містилося зображення столиці СРСР — Москви з панорамою Московського кремля і Великого Кам'яного моста. Також лицева сторона містила найменування грошового знаку, номінал прописом, підписи Народного комісара фінансів Г. Я. Сокольникова та касира, серію і п'ятизначний номер[84]. На зворотній стороні в центрі був надрукований номінал купюри великими цифрами на тлі віньєтки, повна назва знака і текст «Має ходіння на всій території Союзу» мовами республік СРСР — російською, українською, білоруською, грузинською, вірменською і тюрко-татарською (азербайджанською), зазначених у 34 статті Конституції СРСР[84]. Також передбачався випуск грошових знаків номіналів 100, 250, 500, 1000 і 5000 карбованців, проте він так і не був здійснений.

Перші державні грошові знаки СРСР були випущені в трьох купюрах великого номіналу. Вони випускалися в зв'язку з гіперінфляцією на додаток до інших купюр, які були тоді в обігу.[84] Крім банкноти 10 00 карбованців в грудні 1923 року надійшла в обіг купюра номіналом 15 000 карбованців, а в лютому 1924 року 25 000 карбованців. На купюрі 15 000 карбованців була зображена голова селянина зі скульптури роботи Шадра (псевдонім художника І. Д. Іванова), а на купюрі 25 000 карбованців — голова червоноармійця в будьонівці, також за скульптурою Шадра[5]. Малюнки бюстів селянина і червоноармійця були зображені також на стандартних поштових марках того часу. Оформлення всіх трьох перших банкнот СРСР було однотипне — у лівого краю біле поле із зображенням герба СРСР вгорі і цифрами року «1923» знизу. На зворотному боці банкнот великими цифрами на багатобарвній віньєтці в центрі було позначено номінал і разом з текстом усе окреслено візерунковою рамкою, зміщеною ліворуч.

Ці грошові знаки можна віднести до творів мистецтва в мініатюрі; їх відрізняє висока художня майстерність, чіткість ліній[5]. Всі три купюри виготовлялися із застосуванням орловського багатоколірного друку на білому папері одного формату з однаковим водяним знаком у вигляді «вікон» (квадрати, що складаються з 4 дрібніших квадратів, розділені лініями по 4 штуки) на всьому полі[84]. Вони мали два п'ятизначних номера (угорі ліворуч і знизу праворуч) і дволітерне позначення серій.

В ході грошової реформи 1924 року була введена тверда валюта, забезпечена золотом, а випуск карбованців зразка 1923 року був припинений, починаючи з 15 лютого 1924 року. Ці банкноти приймалися нарівні з грошовими знаками РРФСР до 10 квітня 1924 року. Обмін грошових знаків на нові проводився до 31 травня 1924 року (на території Якутської АРСР — до 30 червня 1924-го) за курсом 50 000:1[84].

Банкноти зразка 1923 року
Зображення		Номінал (карбованців)	Розмір (мм)	Основні кольори	Опис			Дата введення	Роки друку	Дата вилучення
Лицьова сторона	Зворотний бік				Лицьова сторона	Зворотний бік	Водяний знак
Державні грошові знаки Союзу Радянських Соціалістичних Республік
		10 000	155×79	Зелений	Герб СРСР, номінал цифрами і прописом, пояснювальні написи, Московський кремль	Номінал цифрами і прописом мовами союзних республік	Тіньові вікна	23 листопада 1923	1923—1924	31 травня 1924
		15 000		Коричневий	Герб СРСР, номінал цифрами і прописом, пояснювальні написи, профіль селянина			18 грудня 1923
		25 000		Ліловий	Герб СРСР, номінал цифрами і прописом, пояснювальні написи, профіль червоноармійця			7 лютого 1924

Радянський плакат 1920-х років, що пропагує міцність перших грошей СРСР.

На завершальному етапі грошової реформи 1922—1924 років декретом ЦВК і РНК СРСР від 5 лютого 1924 року були випущені в обіг державні казначейські білети номіналів 1, 3 і 5 карбованців. Основне їх призначення — поява в готівковому обігу стійких грошей номіналом менше 1 червінця[5]. Це призначення казначейських білетів підкреслювалось в позначенні їх номіналу: «… рублей золотом»[5]. 10 карбованців казначейськими білетами прирівнювалися до 1 червінця. Перший випуск державних казначейських білетів на суму 20 мільйонів золотих карбованців вийшов 5 лютого 1924 року; другий випуск (22 лютого 1924 року) — у сумі 30 мільйонів карбованців з заліком у 3 мільйони, що випускалися у вигляді розмінних купюр; третій випуск (21 березня 1924) — 25 мільйонів карбованців; четвертий (9 квітня 1924) — 25 мільйонів карбованців і п'ятий (25 квітня 1924) — 40 мільйонів карбованців[5].

Казначейські білети зразка 1924 року були різні за форматом, малюнком, водяними знаками і забарвленням залежно від їх номіналу, на них вказувалося їхнє найменування «Державний казначейський білет СРСР».[5] На кожному був зображений державний герб СРСР зразка 1923 року. Назва купюри і номінал вказувалися на лицевій стороні російською мовою, на зворотній — п'ятьма титульними мовами радянських республік: УРСР, БРСР та ЗРФСР (складалася з Азербайджану, Вірменії і Грузії). Кожен білет мав семизначні порядкові номери, надруковані вгорі та знизу купюри червоними цифрами і 1—3-значну серію («серія» позначалася літерами)[5]. На купюрах номіналом 3 і 5 карбованців серії були одно-двозначні. Банкнота в 1 карбованець золотом виготовлялася з паперу жовтуватого відтінку, була жовтого кольору, на лицевій стороні вона містила зображення променів сонця, що сходить, в сяйві яких стилізований сніп колосків і знаряддя жнив — коса і два серпа[5][86]. Державний казначейський білет в 3 карбованця золотом виготовлявся з білого паперу, був зеленого кольору, містив зображення робітника і селянина у напівлежачому вигляді відповідно з молотом і косою, які читають книгу. Це символізувало союз пролетаріату та селянства і прагнення радянської влади ліквідувати безграмотність[5][87]. Купюра в 5 карбованців в обігу зустрічалася дуже рідко, виготовлялася з білого паперу, на ній синім кольором на бежевому тлі зображувалося поле, яким рухається трактор з трактористом і помічником[88]. Ці банкноти, як і попередні, у своєму оформленні несли соціально-політичну спрямованість відповідно до того часу[5]. В народі купюра в 3 карбованця отримала назву «два ледарі», а 5 карбованців — «трактор»[5]. Банкнота в 1 карбованець мала вертикальне розташування рамки, а 3 і 5 карбованців — горизонтальне. На зворотному боці цих купюр, крім номіналу цифрою і тексту національними мовами, був напис російською мовою: «Державні казначейські білети обов'язкові до прийому на всій території Союзу Радянських Соціалістичних Республік в усі платежах для всіх установ, підприємств та осіб за золотою номінальною вартістю в тих випадках, коли платіж обчислений у золоті, або за офіційним курсом золотого карбованця в тих випадках, коли платіж обчислений в радянських грошових знаках». Цей напис показував, що емісія цих грошових знаків була здійснена ще до завершення грошової реформи Г. Я. Сокольникова[5].

Водяний знак трьох карбованців зображував: велику цифру «3», написи «СССР» і «три рубля», горизонтальні хвилясті лінії з повторюваними світлими словами «три» і темними «руб»[87]. Водяний знак п'яти карбованців зображував: велику цифру «5», написи «СССР» і «пять руб.», орнамент у вигляді ромбів з візерунками всередині[88].

Невипущені 20 копійок 1924 року.

Також у 1924 році згідно з декретом ЦВК і РНК СРСР від 22 лютого 1924 року для забезпечення грошового обороту в разі нестачі розмінної монети були випущені тимчасові розмінні казначейські білети номіналом 1, 2, 3, і 50 копійок. Граничний термін ходіння та прийому в платежі і до обміну касами Наркомфіну цих купюр був встановлений до 31 серпня 1926 року. На цих купюрах не вказувалася їхня назва. Вони друкувалися на білому папері[89]. Чотири купюри номіналом від 1 до 5 копійок були однотипними, різного, залежно від номіналу, забарвлення, з вертикальним розташуванням рамки[5]. На лицевій стороні вгорі зображувався герб СРСР, нижче на тлі цифрового позначення номіналу було вказано номінал прописом і текст: «Мають ходіння нарівні зі срібною монетою», під яким стояв рік випуску — «1924»[5]. Цей напис не відповідав дійсності, оскільки названі номінали металевих грошей (монет) карбувалися з міді[5]. На зворотному боці у верхній частині вказувався номінал цифрою, а нижче — прописом шістьма мовами союзних республік. Купюра в 50 копійок горизонтального розташування мала біле поле у лівій частині із зображенням державного герба і року випуску. Написи на лицевій і зворотній сторонах купюри в 50 копійок були аналогічними написам на дрібніших номіналах, але на відміну від них на лицевій стороні були підписи народного комісара фінансів і касира[5]. Усі купюри випускалися безномерними і мали водяні знаки у вигляді «вікон» (квадрати, що складаються з 4 дрібніших квадратів, розділених лініями по 4 штуки)[89]. В емісії тимчасових розмінних білетів було враховано досвід випуску марок-грошей урядом Російської імперії в роки Першої світової війни, коли став відчуватися дефіцит розмінної монети[5]. Розмінна криза була подолана на початку 1925 року, до того часу в обігу перебувало срібних монет на 73,5 мільйонів карбованців, мідних на 1,4 мільйонів карбованців. І розмінних казначейських білетів на 27,8 мільйонів карованців. Також планувався випуск купюри в 20 копійок, але він не відбувся, цей номінал відомий тільки у вигляді зразків[5].

У серпні 1924 року в обіг було випущено білет Державного банку СРСР нового зразка номіналом в 3 червінці. Банкнота містила найменування «Білет Державного банку СРСР», була односторонньою, надрукованою на тонкому білому папері.[90] У лівій верхній частині поля купюри була гравюра із зображенням селянина-сіяча за скульптурою Шадра, яке також відоме завдяки аверсу золотої радянської монети в 1 червінець[90]. На банкноті були два зображення державного герба СРСР зразка 1923 року і містився напис: «Три червінці містять 5 зол. 42,72 дол. (23,23 гр.) чистого золота. Банківський білет підлягає розміну на золото. Початок розміну встановлюється особливим урядовим актом. Банківські білети забезпечуються в повному розмірі золотом, дорогоцінними металами, стійкою іноземною валютою та ін. активами Держбанку». Нижче цього напису розташовувалися підписи членів Правління Державного банку СРСР. Розрізняють два різновиди цих купюр — з п'ятьма і чотирма підписами членів правління[5]. Водяний знак трьох червінців являв собою фігурну рамку з цифрами «3» і словами «три» по кутах, посередині був номінал прописом: «три червонца», над ним літери «Г Б», знизу дата — «1924»[90].

В листопаді 1928 року з'явився в обігу Державний казначейський білет СРСР номіналом в 1 карбованець золотом. Своїм зовнішнім виглядом він повністю повторював купюру 1924 року, за винятком таких трьох відмінностей — інша дата року випуску, інший підпис наркома фінансів (у 1924 році це підпис Г. Я. Сокольникова, а 1928-го — М. П. Брюханова), серії 1—3-значні, або 1—2-літерні. Іншим був водяний знак (у 1924 році — це візерунок з черепашок і накладений на нього дрібним шрифтом напис «один рубль», а 1928-го — такий же візерунок і два повторювані написи «один рубль»)[5].

Купюри зразка 1924 року залишалися в обігу до грошової реформи 1947 року, хоча фактично були витіснені з обігу раніше купюрами пізніших випусків.

Банкноти зразка 1924 року
Зображення		Номінал	Розмір (мм)	Основні кольори	Опис			Дата введення	Дата друку	Дата вилучення
Лицьова сторона	зворотна сторона				Лицьова сторона	зворотна сторона	Водяний знак
Тимчасові розмінні казначейські білети
		1 копійка	40×66	Світло- коричневий	Номінал великою цифрою і прописом, герб СРСР, рік випуску	Номінал цифрами і прописом мовами республік СРСР, напис «С. С. С. Р.»	Тіньові вікна	22 лютого 1924	1924	31 серпня 1926
		2 копійки		Коричневий
		3 копійки		Зелений
		5 копійок		Синій
		50 копійок	110×60	Синій бежевий	Номінал великою цифрою і прописом, герб СРСР, рік випуску, підписи наркома фінансів і касира
Державні казначейські білети С. Р. С. Р.
		1 карбованець золотом	80×155	Помаранчевий синій	Номінал прописом, герб СРСР, підписи наркома фінансів і касира на тлі снопа пшениці	Номінал цифрою і прописом мовами республік СРСР, пояснювальні написи, рік випуску	Орнамент 19241928 «ОДИН РУБЛЬ»	5 лютого 1924	1924 1928	1947
		3 карбованця золотом	168×75	Зелений	Номінал цифрою і прописом, герб СРСР, рік випуску, підписи наркома фінансів і касира, робітник і селянин на відпочинку	Номінал цифрою і прописом мовами республік СРСР, пояснювальні написи	«3», «СССР», «ТРИ РУБЛЯ», «ТРИ», «РУБ», орнамент		1924
		5 карбованців золотом	181×86	Ліловий синій	Номінал цифрою і прописом, герб СРСР, рік випуску, підписи наркома фінансів і касира, трактор у полі		«5», «СССР», «ПЯТЬ РУБ.», орнамент
Білет Державного банку С. Р. С. Р.
		3 червінця	180×106	Чорний	Зображення селянина-сіяча, номінал, герб СРСР, пояснювальні написи, печатка і підписи членів правління Держбанку	Відсутній	«3», «ТРИ», «ТРИ ЧЕРВОНЦА», «Г Б», «1924», орнамент	30 липня 1924	1924	1947

Після введення у 1922 році в ході грошової реформи твердої валюти, забезпеченої золотим запасом, — червінця, став можливий випуск в обіг мідних і срібних монет СРСР нового зразка[94][95]. З 24 лютого 1924 року згідно з декретом ЦВК і РНК СРСР від 22 лютого в обіг стали надходити нові монети — мідні, номіналом 1, 2, 3 і 5 копійок та срібні, номіналом 10, 15, 20 копійок, полтиник (50 копійок) і 1 карбованець. На цих монетах вперше з'явилася символіка СРСР, їх дизайн був розроблений у 1923 році[96][97][98] Крім того, в 1924 році в обіг були випущені срібні монети РРФСР 1921—1923 років карбування.[94].

Необхідність втілення фінансових ідей одночасно з ідеологічними вимагала особливо продуманих зображень на обох сторонах монет[99]. Уздовж канта аверсу монет всіх номіналів зразка 1924—1925 років зліва направо було гасло: «Пролетарі всіх країн, єднайтеся!». На аверсі всіх номіналів від 1 до 20 копійок посередині був зображений герб СРСР зразка 1923 року зі 6 стрічками на колосках пшениці. У нижній частині монет вказувалася назва країни «С. С. С.Р».[100] На реверсі цих же номіналів посередині вказувалися номінал та дата карбування, з боків розташовувалося пшеничне колосся, стебла яких перетиналися знизу монети і утворювали круговий обідок. Гурт монет був рубчастий.[101] На аверсі полтиника і карбованця в верхній частині зображувався герб СРСР, по обидва боки якого розташовувалися по дві літери абревіатури «СССР». Нижче герба була товста риска, під якою прописом в два рядки зазначено номінал монети. Також аверс полтиника і карбованця містив два обідки — по краю монети, який складався з крапок (був присутнім також на реверсі) і суцільний внутрішній[101]. Реверс полтиника зображував постать робітника, що піднімає молот над ковадлом, від якого відлітають іскри[101]. На задньому тлі, зліва зображувався плуг — головне знаряддя селянської праці — і колеса[99]. Реверс карбованця зображував сюжетну групу з двох фігур — робітника, який, згідно з ідеологічними принципами комуністичної влади, вказував селянинові з серпом і пилкою шлях вперед до «світлого майбутнього». Ці дві фігури розташовувалися на тлі висхідного над промисловим містом сонця[99][101]. Зображення селянина та робітників були не просто художнім ходом, але і частиною політики пропаганди радянської ідеології.[102] На гуртах полтиника і карбованця вказувався вміст срібла в грамах, золотниках та долях і ініціали мінцмейстера: «П.Л» (Павло Латишев) і «Т.Р» (Томас Росс, лише на полтиниках). Гурт полтиника містив напис: «чистого серебра 9 грамм (2 з. 10,5 д.) Т.Р» (або «П.Л»), а карбованця напис: «чистого серебра 18 грамм (4 з. 21 д.) П.Л»[101].

Перелік номіналів, розмір і вага радянських монет зразка 1924—1925 років були аналогічні монетам Російської імперії останнього періоду карбування. На це вплинула специфічність технічного виконання Ленінградського монетного двору[100][102][103]. Один карбованець і полтиник 1924 року карбувалися зі срібла 900 проби, а номінали 10, 15 і 20 копійок зі срібла 500 проби, що теж відповідало параметрам дореволюційних монет.[100]

Листівка 1926 року із зображенням всіх монет СРСР.

У 1925 році почалося виробництво монети в півкопійки.[99] На аверсі номіналу в півкопійки посередині зображувалася абревіатура «СССР», а на реверсі вказувався номінал і дата карбування, гурт був рубчастий[104].

Оскільки виробничі потужності Ленінградського монетного двору в ті часи не могли забезпечити необхідні для грошового обігу країни тиражі монет, то частина замовлення на виробництво мідних монет було розміщено на Ленінградському телефонному заводі «Червона Зоря». На монетному дворі в той час карбувалися тільки монети номіналів 1 і 5 копійок. У день випускали понад 1 мільйон екземплярів[96]. Починаючи з жовтня 1924 року завод «Червона зоря» карбував монети в 2 і 3 копійки, трохи пізніше і в 1 та 5 копійок.[96] Крім того, частина замовлення на виготовлення срібних полтиників і мідних п'ятаків було розміщено у Великій Британії. Срібні полтиники (з буквами «Т.Р») для СРСР карбувалися на Лондонському монетному дворі, а мідні п'ятаки — на Бірмінгемському монетному дворі й на Бірмінгемському заводі фірми «Кінгс Нортон метал компані лімітед». Срібні монети в 10, 15 та 20 копійок (1924—1931 роки, крім 1926 року), полтиники з буквами «П.Л» (1924—1927 роки) і карбованці (1924 рік) карбувалися на Ленінградському монетному дворі.[101] Мідні монети СРСР з'явилися в обігу в липні 1924 року, а перша партія п'ятаків з Великої Британії надійшла в СРСР в грудні того ж року. До 15 серпня 1924 року всі мідні монети карбувалися з гладким гуртом, а після — з рубчастим[101].

Карбування мідних монет припинилося в липні 1925 року. Завод «Червона Зоря» і Бірмінгемський монетний двір випускали мідні монети СРСР з датою «1924» до середини 1925 року, а Ленінградський монетний двір випустив в 1925 році невелику партію мідних монет номіналом в 1 і 2 копійки з датою «1925». Винятком були лише мідні монети в півкопійки, які карбувалися невеликими тиражами в 1925, 1927 та 1928 роках і більше ніколи не відновлювалося.[101] До 1930 року випускав монети лише один монетний двір СРСР — Ленінградський[102].

Монети зразка 1924—1925 років вважалися законним платіжним засобом до весни 1961 року[102].

Монети зразка 1924—1925 років
Зображення	Номінал	Діаметр (мм)	Товщина (мм)	Маса (г)	Матеріал	Опис			Дата введення	Роки випуску	Дата вилучення
						Гурт	Реверс	Аверс
	Півкопійки	16	1,2	1,64	Мідь (Cu100 %)	Рубчастий	Номінал, рік карбування	Напис «СССР», лозунг «Пролетарии всех стран, соединяйтесь!»	20 травня 1925	1925, 1927 1928	1961
	1 копійка	21,3	1,2	3,27		Рубчастий, плаский	Номінал, рік випуску, рослинний орнамент	Герб СРСР, напис «С. С. С. Р.», лозунг «Пролетарии всех стран, соединяйтесь!»	22 лютого 1924	1924, 1925
	2 копійки	24	2,0	6,55
	3 копійки	27,7	2,1	9,80						1924
	5 копійок	32	2,4	16,38
	10 копійок	17,27	1,0	1,8	Срібло (500 проба) (Ag50 %, Cu50 %)	Рубчастий	Номінал, рік випуску, рослинний орнамент	Герб СРСР, напис «С. С. С. Р.», лозунг «Пролетарии всех стран, соединяйтесь!»	22 лютого 1924	1924—1925 1927—1931	1961
	15 копійок	19,56	1,0	2,7
	20 копійок	21,84	1,1	3,6
	50 копійок	26,67	2,0	10	Срібло (900 проба) (Ag90 %, Cu10 %)	Плаский з написом	Робітник з молотом, ковадло, плуг, рік випуску	Герб СРСР, напис «СССР», номінал, лозунг «Пролетарии всех стран, соединяйтесь!»		1924—1927
	1 карбованець	33,5	2,6	20			Робітник, який вказує селянину на Сонце, яке встає над заводом			1924

Відповідно до декрету РНК СРСР від 15 березня 1924 року з 1 квітня було вирішено випускати платіжні зобов'язання номіналами в 100, 250, 500 і 1000 карбованців золотом на суму, яка визначається Радою праці та оборони в затверджених нею місячних бюджетних планах. Нові зобов'язання випускалися на тримісячний термін, після чого Наркомфін проводив їх оплату готівкою, яка з 1 березня була вже в твердому золотому обчисленні. За зобов'язаннями нараховувалися відсотки в розмірі 6 % річних з дня випуску по день їх оплати. Було встановлено, що до оплати зобов'язання приймаються протягом одного року з моменту настання терміну їх оплати[106].

Платіжні зобов'язання Центрокаси Наркомфіну відносяться до числа рідкісних і найменш відомих бон. У літературі відомості про них дуже мізерні. Перші зобов'язання з'явилися в радянській грошовій системі ще до засунування СРСР. РРФСР випускала їх у 1921 і 1922 роках. У 1923 році, вже після створення СРСР, знову вийшли зобов'язання з гербом РРСФР, так як на момент випуску ще не був затверджений герб СРСР.[106]

Відповідно до декрету РНК СРСР від 15 березня 1924 року з 1 квітня було вирішено випускати платіжні зобов'язання номіналами в 100, 250, 500 і 1000 карбованців золотом на суму, яка визначається Радою праці та оборони в затверджених нею місячних бюджетних планах. Нові зобов'язання випускалися на тримісячний термін, після чого Наркомфін проводив їх оплату готівкою, яка з 1 березня була вже в твердому золотому обчисленні. За зобов'язаннями нараховувалися відсотки в розмірі 6 % річних з дня випуску по день їх оплати. Було встановлено, що до оплати зобов'язання приймаються протягом одного року з моменту настання терміну їх оплати[77][107]. Зобов'язання випускалися через потребу торгово-промислового обороту в грошових знаках більших номіналів.

За оформленням платіжні зобов'язання 1924 року були подібні до зобов'язань 1923 року. На них з'явився герб СРСР, а в написи були внесені певні зміни. Зобов'язання 1924 року друкувалися на тому ж папері з водяним знаком з гербом РРФСР, що і зразки 1923 року[77].

Регулярно публікувалися фондові котирування Московської товарної біржі, де наводились поряд з курсом іноземної валюти, золотого карбованця і червінця курс платіжних зобов'язань Центрокаси на 100 карбованців за термінами оплати. На жовтень 1924 року емісія зобов'язань становила 11 мільйонів золотих карбованців, що свідчить про їхню велику роль і важливість в грошовому обігу[77].

Платіжні зобов'язання на термін до трьох місяців випускалися до 1 вересня 1925 року. Паралельно, починаючи з 1 листопада 1924 року до 1 червня 1929 року, згідно з постановою РНК СРСР від 16 вересня 1924 року випускалися платіжні зобов'язання на термін до 6 місяців на тих же умовах і тих же номіналів[77].

На перших випусках цих зобов'язань було зазначено, що вони можуть бути пред'явлені протягом одного року після настання терміну оплати, на наступних — протягом трьох років. Зобов'язання стали вигідними відсотковими паперами[77].

Грошові зобов'язання зразка 1924 року
Зображення		Номінал (карбованців)	Розмір (мм)	Основні кольори	Опис			Дата введення	Роки випуску	Дата вилучення
Лицьова сторона	зворотна сторона				Лицьова сторона	Зворотна сторона	Водяний знак
Платіжні Зобов'язання Центральної Каси Народного Комісаріату Фінансів
		100	147×244	Білий з чорними написами	Зображення робітника, герб СРСР, номінал, рік випуску, пояснювальні написи	Відсутній	Орнамент, номінал	1 квітня 1924	1924—1929	1939
		250
		500					Орнамент, державний герб
		1 000					Державний герб

Скульптура робітника Шадра, зображена на 5 карбованцях зразка 1925 року і грошових зобов'язаннях 1920-х років.

У березні 1925 року в обіг надійшли дві купюри нового зразка — державні казначейські білети СРСР номіналом в 3 і 5 карбованців. Ці банкноти Держбанк СРСР випускав до початку 1930-х років, вони поступово витіснили купюри попередніх випусків[108]. У позначенні їх номіналу було вилучено слово «золотом», яке було присутнє на купюрах 1924 року, тому що до цього часу грошовий обіг у країні вже повністю здійснювався в твердій валюті, практично заснованої на золотодевізному стандарті. Нові купюри мали різне зовнішнє оформлення та формат[5].

На трьох карбованцях малюнок лицевої сторони зображував одноколірний зелений орнамент гільйоширні розетки і віньєтки. На зворотному боці також містився орнамент із зображеннями молотів і серпів та гільйоширні розетки в чотирьох кольорах — зеленому, червоному, блакитному та жовтому. Номінал цієї купюри цифрами і прописом був позначений на лицевій та зворотній стороні. На лицевій стороні назва купюри вказувалася 6-ма мовами союзних республік, на зворотній стороні вартість банкноти також було повторено національними мовами. Розробкою дизайну займався Іван Дубасов[5][109].

Обидві сторони п'яти карбованців були розділені на дві частини — вузьке біле поле і широке прямокутне з малюнками. Зображення лицевої сторони однотонного чорного кольору, складалося зі складної фігурної рамки, всередині якої було розташовано портрет робітника за скульптурою Шадра і герб СРСР. Зворотна сторона також містила фігурну рамку з гільйоширними розетками у чотирьох кольорах[108]. Як і на трьох карбованцях, назва і номінал вказувалися 6-ма мовами союзних республік — російською, українською, білоруською, грузинською, азербайджанською та вірменською, хоча в цей час СРСР налічував вже 8 республік. У жовтні 1924-го були утворені Узбецька і Туркменська РСР, але герб СРСР ще довгий час залишався із 6-ма витками стрічок, і в написах на банкнотах мови нових республік не використовувалися[5]. Розробкою дизайну цієї купюри займався І. І. Дубасов і В. К. Купріянов[108].

На кожній купюрі зразка 1925 року був напис: «Державні казначейські білети обов'язкові до прийому на всій території Союзу Радянських Соціалістичних Республік в усіх платежах для всіх установ, підприємств та осіб за золотою номінальною вартістю. Підробка державних казначейських білетів переслідується за законом». На трьох карбованцях цей напис розташовано на лицевій стороні, на п'яти карбованцях — на зворотній[5].

Купюри 1925 року мали порядкову шестизначну нумерацію і позначення серії однією або двома буквами, підписи народного комісара фінансів Григорія Сокольникова і касира. Друкувалися вони на ущільненому білому або світло-кремовому папері, з лицевої сторони металографським методом, зі зворотної — орловським друком. 3 карбованці не мали водяного знаку, 5 карбованців у вільному полі на лівій частині мали водяний знак у вигляді великої цифри «5» в світлих променях[5].

Банкноти цієї серії бралися в усі платежі до реформи 1947 року, але починаючи з 1934 року, коли вийшли купюри нового зразка, поступово витіснялися з обігу[109].

Банкноти зразка 1925 року
Зображення		Номінал (карбованців)	Розмір (мм)	Основні кольори	Опис			Дата введення	Роки друку	Дата вилучення
Лицьова сторона	зворотна сторона				Лицьова сторона	зворотна сторона	Водяний знак
Державні казначейські білети СРСР
		3	128×62	Зелений червоний блакитний жовтий	Номінал цифрою і прописом мовами республік СРСР, герб СРСР, рік випуску, підписи наркома фінансів і касира, пояснювальні написи	Номінал цифрою і прописом мовами республік СРСР	Відсутній	Березень 1925	1925	1947
		5	165×70	Чорний синій рожевий коричневий зелений	Номінал цифрою і прописом мовами республік СРСР, герб СРСР, рік випуску, портрет робітника, підписи наркома фінансів і касира	Номінал цифрою і прописом мовами республік СРСР, пояснювальні написи	Цифра «5»

За постановою РНК СРСР від 24 травня 1927 року почався паралельний випуск зобов'язань терміном на 12 місяців номіналом в 100, 250, 500 і 1000 карбованців. Ці зобов'язання мали оформлення аналогічне попереднім випускам, але зовні дещо відрізнялися від них. Вони називалися короткостроковими платіжними зобов'язаннями Народного Комісаріату Фінансів СРСР і мали купон номінальною вартістю в 3 % номіналу зобов'язання для виплати відсотків за перші минулі 6 місяців після випуску. Решта відсотків нараховувалися при викупі зобов'язання. Номінал вказувався в лише в карбованцях без уточнення «золотом». Формат був зменшений до 130 на 210 міліметрів. 1 березня 1929 року було випущено 100 карбованців з купоном на 3 карбованці із зображенням віньєтки. 1 липня 1928 року та 1 червня 1929 року випущено 250 карбованців з купоном на 7,5 карбованців з віньєткою. 1 червня 1928 року та 1 червня 1929 року випущено 500 карбованців з купоном на 15 карбованців зображенням голови робітника. 1 червня 1928 року та 1 липня 1929 року випущено 1000 карбованців з купоном на 30 карбованців з головою робітника[77][111].

Незадовго до закінчення 3-річного терміну дійсності останніх випусків 3-місячних платіжних зобов'язань зразка 1924 року — вийшла постанова РНК СРСР (11 грудня 1928 року), яка продовжила термін обігу для всіх видів зобов'язань до 10 років (до 1936—1939 років). У текстах на зобов'язаннях про продовження їхнього терміну не було вказано. На 1 січня 1932 року в обігу залишалося зобов'язань на суму 4,5 мільйонів карбованців[77].

Короткострокові зобов'язання терміном на 12 місяців випускалися щомісяця (з перервою в жовтні-грудні 1928 року) до червня 1929 року включно, коли одночасно припинився випуск і 6-місячних зобов'язань[77].

Короткострокові платіжні зобов'язання зразка 1928 року
Зображення		Номінал (карбованців)	Розмір (мм)	Основні кольори	Опис			Дата введення	Роки випуску	Дата вилучення
Лицьова сторона	зворотна сторона				Лицьова сторона	зворотна сторона	Водяний знак
Короткострокові платіжні зобов'язання Народного Комісаріату Фінансів СРСР
		100	130×210	Білий з чорними написами	Зображення робітника, герб СРСР, номінал, рік випуску, пояснювальні написи	Відсутній	Орнамент, номінал	1 березня 1929	1928—1929	1939
		250						1 липня 1928 1 червня 1929
		500					Орнамент, державний герб	1 червня 1928 1 червня 1929
		1 000					Державний герб	1 червня 1928 1 липня 1929

Після випуску перших партій мідних монет зразка 1924 року більшовики виявили, що використання міді для карбування монет було невдалою ідеєю і не відповідає технічним досягненням XX століття[96][113]. Мідні монети виявилися важкими і незручними в обігу. Один карбованець мідними монетами важив 328 грам. Також незручними були великі розміри цих монет. Мідні монети буквально рвали кишені й гаманці простим громадянам, а для держави збільшували витрати на транспортування[101].

У зв'язку з цим, а також з метою економії міді та поліпшенням зовнішнього вигляду і механічних характеристик розмінних монет згідно з Постановою ЦВК і РНК СРСР від 6 січня 1926 року мідна монета номіналом у 1, 2, 3 і 5 копійок стала замінюватися бронзовою зі зменшенням її розміру. Новий світло-золотистий монетний сплав називався «алюмінієва бронза» (марка Бр. А-5: Cu95 % Al5 %). Монети нового зразка стали майже втричі легші за мідні. При цьому дизайн нових монет не зазнав змін, оскільки конкурс на розробку нового зовнішнього вигляду радянських монет, оголошений у 1925 році, не дав результатів.[114]

Перехід всієї радянської монетної системи на нові матеріали здійснювався поступово.[96] Карбування срібних карбованців припинилося в 1924 році, полтиників — 1927 року. У 1931 році, з метою економії срібла в СРСР остаточно відмовилися від карбування срібних розмінних монет і почали випускати великими тиражами монети аналогічного номіналу в 10, 15, 20 копійок із дешевшого мідно-нікелевого сплаву (сплави Мх80-20, НМ-8119: Cu80—81 %, Ni19—20 %), які стали надходити в обіг з 27 лютого 1932 року[115]. Населення спокійно сприйняло цей крок, оскільки номінальна вартість радянських грошей протягом вже декількох років була досить високою[116]. При цьому у 1931 році монет в 10, 15 і 20 копійок зразка 1924 року зі срібла 500-ї проби було викарбувано настільки мало, що вони вважаються одними з найрідкісніших монет СРСР[117]. На припинення карбування срібної монети також вплинув і той факт, що до початку 30-х років нові радянські монети завоювали довіру населення. За вагою і розмірами нові мідно-нікелеві монети не відрізнялися від відповідних срібних, велика твердість і зносостійкість нового сплаву забезпечувала їхню довговічність, а його тугоплавкість (t_пл= 1453 °C) у порівнянні зі сріблом (t_пл= 962 °C) — найкращий захист від підробок. Малюнки обох сторін монет розробив О. Ф. Васютинський. На реверсі монет номіналом в 10, 15 і 20 копійок був зображений робітник із молотком в руці. Він притримував щит із позначенням номіналу. По великому колу монети розміщувався напис: «Союз Радянських Соціалістичних Республік». На аверсі монет по центру містився герб СРСР зразка 1923 року і гасло: «Пролетарі всіх країн, єднайтеся!» по великому колу. А на місці, яке раніше займала абревіатура «СССР», з'явилася риса. Гурт всіх монет був рубчастим[96][118].

Монети номіналами в полтиник і 1 карбованець не карбувалися до 1961 року[117]. Випуск монет зразків 1926 і 1931 років дозволив вивільнити велику кількість чистих металів (міді та срібла), з яких карбувалися перші монети СРСР, для промислових та інших потреб. Офіційне використання мідно-нікелевих монет зразка 1931 року і бронзових п'яти копійок для розрахунків дозволялося до 1 квітня 1961 року. Бронзові монети в 1, 2 і 3 копійки офіційно не вилучалися.

Перевантаженість монетного поля елементами оформлення — малюнками, написами, лінійними круговими обідками — створювала труднощі для виробництва. В результаті випуск бронзових монет зразка 1926 року і мідно-нікелевих монет зразка 1931 протримався до 1935 року[96].

Монети зразка 1926 і 1931 років
Зображення	Номінал (копійок)	Діаметр (мм)	Товщина (мм)	Маса (г)	Матеріал	Опис			Дата введення	Роки випуску	Дата вилучення
						Гурт	Реверс	Аверс
	1	15	1,0	1	Бронза (Cu95 %, Al5 %)	Рубчастий	Номінал, рік карбування, рослинний орнамент	Герб СРСР, гасло: «Пролетарии всех стран, соединяйтесь!», напис: «С. С. С. Р.»	6 січня 1926	1926—1935	Офіційно не вилучалися
	2	18	1,1	2
	3	22	1,3	3
	5	25	1,5	5							31 грудня 1960
	10	17,27	1,1	1,8	Мідно- нікелевий сплав (Cu80—81 %, Ni19—20 %)	Рубчастий	Робітник з молотком, що тримає щит із зображенням номіналу, рік карбування, напис: «Союз Советских Социалистических Республик»	Герб СРСР, гасло: «Пролетарии всех стран, соединяйтесь!»	27 лютого 1932	1931—1934	31 грудня 1960
	15	19,56	1,2	2,7
	20	21,84	1,4	3,6

Водяний знак на 5 червінцях 1928 року.

У жовтні 1926 року був випущений білет Державного банку СРСР номіналом в 1 червінець. Практично це було продовження розпочатої в 1924 році купюрою в 3 червінці емісії грошових знаків СРСР замість білетів Держбанку РРФСР зразка 1922 року[5]. Купюри 1926 року друкувався на білому ущільненому папері без водяного знаку. Лицьова сторона містила віньєтку та орнамент сірого і синювато-сірого кольору на багатоколірному візерунковому полі, утвореному вертикальними хвилястими лініями зі складним переплетінням у нижній частині купюри[5]. Лицьова сторона виконувалася способом багатокольорової орловської сітки і металографського друку. На зворотному боці були присутні гільйоширні розетки у два кольори (блакитний та світло-синій) з великою цифрою «1» в центральній частині. Нумерація банкноти була порядковою шестизначною з дволітерною серією, містилося чотири підписи членів Правління Держбанку СРСР[5]. На цій купюрі номінал позначався лише російською мовою[120].

Істотна відмінність 1 червінця 1926 року і наступних купюр цієї серії в 2, 3 і 5 червінців від випуску 1924 року в тому, що золотий вміст радянської валюти вказувався в грамах, а не в золотниках і долях. На банкнотах 1926, 1928 і 1932 років був присутній напис: «Один червінець містить 7,74234 гр. чистого золота»[5]. Річ у тім, що 1 жовтня 1925 року Державний банк СРСР був переведений на метричну систему мір і ваг. Емісія червінців була продовжена в червні 1928 року випуском купюр у 2 і 5 червінці та у вересні 1932 року випуском номіналу в 3 червінця[5]. Лицьова сторона червінців 1926—1932 років містила аналогічні банкноті в 3 червінця зразка 1924 року написи про забезпечення активами Державного банку СРСР: «Банківський білет підлягає розміну на золото. Початок розміну встановлюється особливим урядовим актом. Банківські білети забезпечуються в повному розмірі золотом, дорогоцінними металами, стійкою іноземною валютою та ін. активами Держбанку» і найменування «Білет Державного банку СРСР».

Білет у 2 червінці друкувався на ущільненому білому папері без водяного знаку з лицьового боку металографським друком, зі зворотного — орловським. На лицьовій стороні були зображені: герб СРСР, однотонні темно-зелені гільоширні віньєтки і орнаментальний малюнок.[5]. Найменування номіналу та його вартість були надруковані на лицьовій стороні 6-ма мовами радянських республік — російською, українською, білоруською, грузинською, азербайджанською та вірменською. Ці написи повторювалися на зворотній стороні купюри всередині багатобарвних орнаментальних рамок. Розрізняють два різновиди цієї купюри залежно від числа підписів членів правління — чотири або п'ять[5][121].

Купюра в 5 червінців була односторонньою, виконувалася з тонкого паперу з використанням металографічного друку. Банкнота містила складний локальний водяний знак типу «муар»: із зображеннями хвилястих ліній, цифр «5» і «1928», слів «червонцев», «СССР» і «госбанк»[5][122]. Ліва частина банкноти містила вертикальну візерункову смугу, два зображення герба СРСР зразка 1923 року, гільйоширну розетку із цифрою «5», яка була обрамлена переплетеними стрічками із зазначенням номіналу п'ятьма основними мовами СРСР того часу (крім російської)[122]. Крім написів про найменування та забезпечення купюра також містила шестизначний номер з дволітерною серією, герб і підписи 4—6 членів Правління Держбанку СРСР[5].

У вересні 1932 року був випущений білет Державного банку СРСР номіналом в 3 червінці. За оформленням банкнота була схожою з купюрою в 2 червінця зразка 1928 року. Банкнота виконувалася на ущільненому папері без водяного знаку[5]. Спосіб друку лицьової сторони був металографічний, зворотної — кольоровий орловський друк. Лицьова сторона містила орнаментальну гільйоширну композицію темно-зеленого кольору[5]. У зображення державного герба СРСР був доданий сьомий виток стрічки на колосках, хоча до цього часу в СРСР входило вже 9 республік — РРФСР, Українська РСР, Білоруська РСР, Грузинська РСР, Азербайджанська РСР, Вірменська РСР (ці три останні республіки, як і раніше, були об'єднані в ЗРФСР), Туркменська РСР, Узбецька РСР і створена 5 грудня 1929 року Таджицька РСР. Найменування купюри та його номінал були надруковані вже сімома мовами — на додаток до титульних мов республік СРСР був напис латинським шрифтом тюркською мовою, в той час ще загальним для середньоазіатських республік, оскільки в них тільки йшов процес створення своєї писемності. Також містилися підписи трьох членів Правління Держбанку СРСР. зворотна сторона купюри містила багатоколірні гільйоширні віньєтки з позначенням в них номіналу цифрою і прописом 7-ма мовами, подібно до аверсу[5].

Всі купюри Державного банку 1926—1932 років знаходилися в обігу до грошової реформи 1947 року, хоча фактично були витіснені ще раніше банкнотами аналогічних номіналів зразка 1937 року[120].

Банкноти зразка 1926—1932 років
Зображення		Номінал (червінців)	Розмір (мм)	Основні кольори	Опис			Дата введення	Роки друку	Дата вилучення
Лицьова сторона	зворотна сторона				Лицьова сторона	зворотна сторона	Водяний знак
Білети Державного банку СРСР
		1	155×84	Темно- синій	Номінал цифрою і прописом російською мовою, герб і назва держави, рік випуску, підписи членів правління Держбанку, пояснювальні написи	Номінал цифрою і прописом російською мовою	відсутній	Жовтень 1926	1926	1947
		2	158×88	Зелений	Номінал цифрою і прописом мовами республік СРСР, герб СРСР, підписи членів правління Держбанку, пояснювальні написи	Номінал цифрою і прописом мовами республік СРСР, рік випуску		Липень 1928	1928
		3			Номінал цифрою і прописом мовами республік СРСР, герб СРСР, підписи членів правління Держбанку, рік випуску, пояснювальні написи	Номінал цифрою і прописом мовами республік СРСР, назва держави		Вересень 1932	1932
		5	180×105	Темно- синій	Номінал цифрою і прописом мовами республік СРСР, герб СРСР, підписи членів правління і печатка Держбанку, рік випуску, пояснювальні написи	Відсутній	«5», «1928», «ЧЕРВОНЦЕВ», «СССР», «ГОСБАНК», орнамент	Липень 1928	1928

Купюра з підписом.

Купюра без підпису.

У 1934 році була проведена емісія державних казначейських білетів номіналом в 1, 3 і 5 карбованців. Ці банкноти мали традиційне для радянської паперово-грошової системи забарвлення жовтого, зеленого і синього кольорів відповідно[5]. Купюри друкували на ущільненому папері різного формату без водяного знаку. 1 карбованець виготовляли з бежевого паперу, а 3 і 5 карбованців — з білого[126][127]. Спосіб друку зворотної сторони всіх купюр був орловським, лицьової сторони у 1 карбованця — типографський, у 3 і 5 карбовнців — металографський[5]. На лицьовій стороні цих купюр містилася їх назва «Державний казначейський білет СРСР» та позначення номіналу цифрами і прописом 7-ма мовами союзних республік, рік випуску, герб СРСР зразка 1923 року, два шестизначних дволітерних номерів. Також були присутні написи: «Державні казначейські квитки обов'язкові до прийому на всій території Союзу Радянських Соціалістичних Республік у всіх платежах для всіх установ, підприємств та осіб за золотою номінальною вартістю» і «Підробка державних казначейських квитків переслідується законом» та малюнок у вигляді гільйоширного однотонного орнаменту на кольоровому полі, утвореному вертикальними хвилеподібними лініями[126]. зворотна сторона банкнот також містила гільйоширний декоративний орнамент в багатоколірному виконанні, в центрі якого зображувалася велика цифра номіналу, текст був відсутній[5].

Ці державні казначейські білети мають два різновиди — з підписом Наркома фінансів Г. Ф. Гринько і без підпису[5]. Банкноти випущені у червні 1934 року мали підпис наркома, а другий випуск, здійснений в 1937 році, був без підпису. Ця метаморфоза була результатом сталінських репресій другої половини 1930-х років, коли велика кількість партійних, радянських, військових та інших діячів були несправедливо репресовані.[5] Не стали винятком і працівники апарату Наркомфіну і Держбанку СРСР. Для того, щоб не нагадувати населенню СРСР про зниклих керівників фінансових органів, їх підписи прибрали з грошових знаків держави. Рішення дійсно виявилося політично влучним, оскільки пізніше наступника Гринько на посаді народного комісара фінансів В. Я. Чубаря також було заарештовано і розстріляно. Надалі, аж до кінця існування Радянського Союзу, ця традиція зберігалася — паперові гроші виходили без будь-яких підписів[5].

Банкноти цього випуску поступово витіснили карбованці зразка 1924 і 1928 років, вони бралися в усі платежі до грошової реформи 1947 року.

Банкноти зразка 1934 року
Зображення		Номінал (карбованців)	Розміри (мм)	Основні кольори	Опис			Дата введення	Роки випуску	Дата вилучення
Лицьова сторона	зворотна сторона				Лицьова сторона	зворотна сторона	Водяний знак
Державні казначейські білети СРСР
		1	118×60	Темно-синій кремовий	Напис: «Государственный казначейский билет», номінал цифрою і прописом мовами республік СРСР, герб СРСР, рік випуску, пояснювальні написи	Номінал великою цифрою	Відсутній	Липень 1934	1934 1937	1947
		3	136×68	Темно-зелений зелений
		5	136×70	Темно-синій блакитний