Калюта Вілен Олександрович

Вілен Олександрович Калюта  (*22 жовтня 1930, Гуляйполе — †3 листопада 1999, Київ) — радянський і український кінооператор, член-кореспондент Академії мистецтв України1997 року), член Спілки кінематографістів України, президент Гільдії кінооператорів України. Заслужений діяч мистецтв України (1995).

Вілен Олександрович Калюта
Зображення
Дата народження 22 жовтня 1930(1930-10-22)
Місце народження Гуляйполе, Українська СРР, СРСР
Дата смерті 3 листопада 1999(1999-11-03) (69 років)
Місце смерті Київ, Україна
Поховання Байкове кладовище
Громадянство  СРСР
 Україна
Alma mater Васильківський коледж Національного авіаційного університету
Професія кінооператор
Нагороди

IMDb ID 0436317

Життєпис

Народився 22 жовтня 1930 року у місті Гуляйполі (тепер Запорізької області). У 1952 році з відзнакою закінчив Васильківське військове авіаційно-технічне училище, де йому пророкували блискучу кар'єру. Але, за іронією долі, очікуючи у Києві чи то переатестації, чи то проходячи лікарську комісію, він навідався у 1955 до старого приятеля по льотним справам на Кіностудію ім. О. Довженка — і затримався там на все життя.

У 1960 році закінчив курси операторів Київської кіностудії імені О. П. Довженка, проте вищої освіти ніколи не здобув, що й виявилося неважливим, оскільки, знявши фільм-шедевр національного кінематографу Ю. Іллєнка «Білий птах з чорною ознакою», він став знаменитим.

Кінокартина М. Михалкова «Стомлені сонцем» (1994), кінооператором якої був В. Калюта, у 1995 році отримала кінопремію «Оскар» у номінації «Найкращий зарубіжний фільм»; раніше, у 1993 році, картина М. Михалкова «Урга — територія кохання» (1991, оператор-постановник — В. Калюта) також номінована на «Оскара» у тій же категорії.

1999 року нагороджений почесним призом Київського міжнародного кінофестивалю «Молодість» «За внесок у світове кіномистецтво».

До роботи над своїми картинами його запрошували такі режисери, як Роман Балаян, В'ячеслав Криштофович, Олександр Адабашьян, Микита Михалков і — до співпраці навіть знаменитий Кірк Дуглас. Працював на Київській кіностудії ім. О. П. Довженка, на студіях «ТРИТЭ» (Москва), «Camera One» (Франція).

Могила Вілена Калюти

Помер в Києві 3 листопада 1999 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 49а).

Фільмографія

Зняв стрічки:

Оператор-постановник:

На Кіностудії «Мосфільм» фільми М. Михалкова:

Пам'ять

  • У 2001 році Сергій Буковський зняв документальний фільм про оператора під назвою «Вілен Калюта. Реальне світло».

Премії та нагороди

  • 1984 — приз за найкращу операторську роботу на ВКФ (СРСР) у фильмі «Легенда про княгиню Ольгу»;
  • 1987 Державна премія СРСР за фільм «Польоти уві сні та наяву»;
  • 1990 — нагороджений орденом «Знак Пошани»;
  • 1993 — Державна премія Росії за фільм «Урга — територія кохання»;
  • 1993 — Приз за операторську майстерність за фільм «Урга — територія кохання» на МКФ в м. Шалоне (Франція);
  • 1994 — Приз Балтійського банку найкращому оператору за фільм «Втомлені сонцем» на МКФ «Янтарна пантера» в Калінінграді;
  • 1995 — Державна премія Росії за фільм «Втомлені сонцем».
  • 1995 Заслужений діяч мистецтв України
  • 2000 — Лауреат Шевченківської премії
  • Володар призів «Золоте плато», «Золотий тюльпан», «Золотий лев», «Золотий глобус», «Золота пантера», гран-прі Канського та Венеціанського міжнародних кінофестивалів

Література

  • Віталій Абліцов «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.
  • Спілка кінематографістів України. К., 1985. — С.67;
  • Кино: Знциклопедический словарь. М., 1987. — С.527;
  • Мистецтво України: Біографічний довідник. К., 1997. — С.284;
  • УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія. К., 1999. — С.597;
  • Хто є хто в Україні. К., 1997. — С.201;
  • Шевченківські лауреати: 1962–2001. К., 2001. — С.218-219;
  • Кинословарь. Т.2. СПб., 2001. — С.20.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.