Балаян Роман Гургенович

Роман Гургенович Балаян народився 15 квітня 1941 року в селі Неркін Оратаг Мартакертського району Нагірно-Карабаської автономної області Азербайджанської РСР[1]. Роман — не характерне ім'я для вірмен. Але його батько Гурген Балаян, котрому так і не судилося побачити нащадка (він загинув у 1942 р. на війні), в листі попросив дружину назвати сина іменем загиблого побратима з Фінської війни.

У 1959—1961 роках був актором Степанакертського театру. У 1961 — 1964 роках він навчався на режисерському факультеті Єреванського театрального інституту, а в 1969 році Роман Балаян закінчив режисерський факультет Київського державного інституту театрального мистецтва імені І. Карпенка-Карого.

Як кінорежисер, Балаян починав у 1970 році на Київській кіностудії. У 1980-их працював викладачем у Москві на Вищих курсах сценаристів та режисерів Держкіно СРСР, в його майстерні зокрема навчався Сергій Маслобойщиков.[2] Крім кінофільмів знімав телеверсії спектаклів Московського театру «Сучасник» («Анфіса», 1993; «Хто боїться Вірджинії Вульф?»).

Постійно живе і працює в Україні. Член Спілки кінематографістів України. Безпартійний.

З 1996 р. Роман Балаян є директором Телекінорадіокомпанії «Ілюзіон-фільмз» (продюсував фільми «Два місяці, три сонця», «Театр приречених»).

Роман Балаян на Книжковому Арсеналі 2021

Роман Балаян вважає себе учнем Сергія Параджанова. Як режисер дебютував у 1973 році, поставивши фільм «Ефект Ромашкіна». Другий художній фільм Балаяна «Бірюк» був номінований в 1977 році на Берлінале на «Золотого Ведмедя». Його фільм «Польоти уві сні та наяву» в 1987 році став одним з найкасовіших хітів радянського кіно. Знятий у 1982 і показаний в прокаті в середині перебудови, він приголомшливо узагальнив трагедію покоління, що жило в умовах глибоко абсурдних реалій режиму пізнього соціалізму. У 1986 році художній фільм Балаяна «Бережи мене, мій талісмане», дія якого відбувається в Болдіні, змоделював ситуацію Пушкіна і Дантеса в наш час. У фільмі знялася ціла плеяда знаменитих акторів: Олег Янковський, Тетяна Друбич, Олександр Абдулов, Олександр Збруєв, Михайло Козаков, Булат Окуджава. Цей фільм отримав «Золотий Тюльпан» Стамбульського міжнародного кінофестивалю. Після розпаду Радянського Союзу Балаян створює ряд фільмів, які мали великий глядацький успіх. Його художня драма «Два місяця, три сонця» (за сцен. М. Мареєвої) була номінована в 1998 році на Міжнародному кінофестивалі в Карлових Варах на «Кришталевий Глобус».

Головний тип балаянівського героя — відлюдник, якого роздирають суперечності, який не може знайти свого місця в навколишньому світі. Він зняв небагато фільмів, але вони незмінно викликають цікавість глядачів і високу оцінку критиків: «Польоти уві сні і наяву», «Леді Макбет Мценського повіту», «Два місяці, три сонця», «Райські птахи», «Філер».[3]. У створенні багатьох своїх фільмів режисер брав участь також і як сценарист.

Працював з багатьма визнаними акторами, серед яких такі «зірки» як Олег Янковський, Олександр Абдулов, Олег Меньшиков, Олег Табаков, Людмила Гурченко, Микита Міхалков і Лев Дуров. При цьому своїм основним режисерським завданням вважав за необхідність «зламати всі попередні напрацювання та штампи актора і переконати його у своєму задумі, в своїй силі та розумі».

• У 1987 році Балаян удостоєний Державної премії СРСР, фільм «Перше кохання» отримав приз «Ніка-95», а фільм «Ніч світла» — два призи на фестивалях вітчизняного кіно (від редакції «Московського комсомольця» та імені Андрія Тарковського).
• Фільм «Бережи мене, мій талісмане» у 1986 р.; отримав приз «Золоте плато» на кінофестивалі у м. Авеліно (Італія) та головний приз «Золотий тюльпан» у м. Стамбулі (Туреччина).
• Фільм «Райські птахи» отримав російську кінопремію «Ніка» у номінації «Найкращий фільм СНД і Балтії».[4].
• У 1997 р. отримав звання Народного артиста України, а в 2001 р. — Академіка Національної академії мистецтв України.
• Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (21 серпня 2020) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм[5]
• Орден «За заслуги» I ст. (25 червня 2016) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм[6]
• Кавалер ордена «За заслуги» ІІІ ступеня.
• Лауреат Всеукраїнської програми «Лідери регіонів», 2002 р.

Під час російської інтервенції в Україну у березні 2014 року разом з іншими українськими діячами культури підписав листа до російських колег, в якому розвінчувалися міфи кремлівської пропаганди щодо Євромайдану та «утисків і навіть переслідування російськомовних людей»[7].

У 2018 підтримав українського режисера Олега Сенцова, незаконно ув'язненого у Росії[8]

• В. М. Войтенко. Балаян Роман Гургенович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2020. — ISBN 944-02-3354-X.
• Энциклопедія кіно (рос.)
• КиноПоиск.Ru
• INTERFILM Production Studio (рос.)^{[недоступне посилання з червня 2019]}
• Календар подій (рос.)

• Роман Балаян: «Молодих режисерів треба збити з вірного шляху, якщо знайдуть вихід — стануть професіоналами» 18 березня 2011 (укр.)
• Роман Балаян: «Дітей треба розпещувати» 05.08.2010
• Роман Балаян: «Люблю жити між фільмами» 16 січня 2011 (рос.)
• Роман Балаян: «На мене скарга є інша — я знімаю фільми російською мовою» 09.09.2010 (рос.)
• Роман Балаян: «Заздрю композиторам і художникам — вони можуть працювати для себе. А кінорежисура — професія промислова» // Газета «Високий замок». № 210 (4834)? 09.11.2012
• Роман Балаян: «Найкращий фільм про Параджанова міг би зняти Кустуріца» // Газета «Дзеркало тижня». № 37, 11 жовтня 2013