Каліфорнійська миша

Каліфорнійська миша ( Peromyscus californicus) — вид гризунів родини хомя'кових (Сricetidae). Єдиний вид групи Peromyscus californicus. Мешкає в північно-західній Мексиці, а також в центральній частині південної Каліфорнії. Є найкрупнішим видом Peromyscus'ів у США.[2][3]

?
Каліфорнійська миша

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Інфраклас: Плацентарні (Placentalia)
Надряд: Гризуни (Rodentia)
Ряд: Мишоподібні (Muriformes)
Підряд: Мишовиді (Myomorpha)
Родина: Хом'якові (Cricetidae)
Підродина: Неотомові (Neotominae)
Рід: Peromyscus
Вид: P. californicus
Peromyscus californicus
(Gambel, 1848)
Посилання
Вікісховище: Peromyscus californicus
EOL: 310823
ITIS: 180283
МСОП: 16654
NCBI: 42520

У той час як більшість гризунів полігамні, каліфорнійські миші утворюють моногамні довгострокові пари, що робить їх модельним організмом для досліджень, спрямованих на вивчення генетики і нейробіології вірності партнеру[4] і батьківської турботи.

Опис

Каліфорнійська миша має дуже великі вуха, а її хвіст довший, ніж голова і тулуб разом узяті. Враховуючи хвіст, який становить близько від 117 до 156 мм у довжину, загальна довжина миші коливається від 220 до 285 мм. Шерсть в цілому коричневого кольору, змішаний з чорним опушенням. Цей колір починаючи з спини переходить у вершково-білі відтінки на животі. Передні і задні кінцівки білі.[2][5][6] Дорослі особини досить великі, щоб сплутати їх з молодими лісними хом'яками (Neotoma).

Спосіб життя

Каліфорнійська миша напівдеревна тварина, але, як правило, гніздиться на землі, наприклад, під уламками колод, що впали. Нори утеплюються грубою, сухою травою, бур'янами і паличками, а тонка трава використовується як підстилка.[7][8] P. californicus більш територіальні за Р. maniculatus, причому обидві статі, захищаючи своє житло. Самці агресивні по відношенню один до одного; у своїх боях вони використовують стрибки, ухилення і характерні нявкаючі крики.[9]

Моногамні пари каліфорнійських мишей допомагають молодняку міцнішати і розвиватись.[8][10][11] Понос звичайно складається всього з двох мишенят, але пара може зробити цілих шість приплодів на рік. Вагітність триває від 21 до 25 днів. Потомство залишає батьків у віці від п'яти до шести тижнів.[8][12]

Раціон каліфорнійської миші складається з сухих плодів, насіння і квіток, такі, як Rhus integrifoliaLotus scoparius і Salvia apiana.[13] Також вони споживають різні трави, різнотрав'я, гриби і членистоногих.[14]

Каліфорнійські миші в основному активні вночі.[15] Їх головні вороги у природі це горностаї та сипухи.[16][17]

Посилання

  1. {{{assessors}}} (2008). Peromyscus californicus. 2008 Червоний список Міжнародного союзу охорони природи. МСОП 2008. Переглянуто 27 серпня 2009. Ця база даних включає у себе коротке обґрунтування того, чому цей вид у найменшій загрозі.
  2. Grinnell, J; Orr, RT 1934 (1934). Systematic review of the californicus group of the rodent genus Peromyscus. Journal of Mammalogy 15 (3): 210–220. doi:10.2307/1373853.(англ.)
  3. Musser, G. G. and M. D. Carleton. (2005). Superfamily Muroidea. pp. 894—1531 in Mammal Species of the World a Taxonomic and Geographic Reference. D. E. Wilson and D. M. Reeder eds. Johns Hopkins University Press, Baltimore.(англ.)
  4. Crossland, J.; Lewandowski, A. (2006). Peromyscus – A fascinating laboratory animal model. Techtalk 11: 1–2. Архів оригіналу за 20 листопада 2008. Процитовано 13 грудня 2016.(англ.)
  5. Osgood, WH (1908). Revision of the mice of the American genus Peromyscus. North Am. Fauna 28: 1–285. doi:10.3996/nafa.28.0001.(англ.)
  6. Allen, JA (1896). On mammals from the Santa Cruz Mountains, California. Bull. Am. Mus. Nat. Hist. 8: 263–270. hdl:2246/752.(англ.)
  7. Clark, FH (1936). Geotropic behavior on a sloping plane of arboreal and non-arboreal races of mice of the genus Peromyscus. Journal of Mammalogy 17: 44–47. doi:10.2307/1374549.(англ.)
  8. McCabe, TT and BD Blanchard. 1950. Three Species of Peromyscus. Rood Associates, Santa Barbara, California.(англ.)
  9. Eisenberg, JF (1963). The intraspecific social behavior of some Cricetine rodents of the genus Peromyscus. American Midland Naturalist 69: 240–246. doi:10.2307/2422858.(англ.)
  10. Dudley, D. 1973. Paternal behavior in the California mouse (P. californicus) (Thesis) University of California.(англ.)
  11. Eisenberg, JF (1962). Studies on the behavior of Peromyscus maniculatus gambelii and Peromyscus californicus parasiticus. Behavior 19 (3): 177–207. doi:10.1163/156853962X00014.(англ.)
  12. Svihla, A (1932). A comparative life history study of the mice of the genus Peromyscus. Misc. Publ. Mus. Zool. Univ. Michigan 24: 1–39.(англ.)
  13. Meserve, PL (1972) Resource and habitat utilization by rodents of the coastal sage scrub community (Thesis) University of California, Irvine.(англ.)
  14. Merritt, JF (1974). Factors influencing the local distribution of Peromyscus californicus in northern California. Journal of Mammalogy 55: 102–114. doi:10.2307/1379260.(англ.)
  15. Marten, GG (1973). Time patterns of Peromyscus activity and their correlations with weather. Journal of Mammalogy 54: 169–188. doi:10.2307/1378878.(англ.)
  16. Vestal, EH (1937). Activities of a weasel at a woodrat colony. Journal of Mammalogy 18: 364. doi:10.1093/jmammal/18.3.364.(англ.)
  17. Von Bloeker, JC (1937). Mammal remains from detritus of raptorial birds in California. Journal of Mammalogy 18: 360–361. doi:10.1093/jmammal/18.3.360.(англ.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.