Карломан (король Баварії)

Карломан (нім. Karlmann, фр. Carloman; 830 22 вересня 880, Альтеттінг , Баварія) — король Баварії876) і Італії877) з династії Каролінгів.

Карломан
лат. Karlomannus, нім. Karlmann
19-й король Баварії
865 / 28 серпня 876  22 вересня 880 
Попередник: Людовик II Німецький
Наступник: Людовик III Молодший
король Італії
6 жовтня 877  879 /22 вересня 880
Попередник: Карл II Лисий
Наступник: Карл III Товстий
 
Народження: 830[1]
невідомо
Смерть: 22 вересня 880[1]
Альтеттінг, Верхня Баварія, Баварія[1]
Поховання: Альтеттінг
Країна: невідомо[2]
Рід: Каролінги
Батько: Людовик II Німецький
Мати: Емма Баварська
Шлюб: wifed[3]
Діти: бастард:
Арнульф

 Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Карломан був старшим сином Людовика II Німецького, короля Східного Франкського королівства (Німеччини), і Емми Баварської, дочки Вельфа I, графа Альтдорфа. 861 року Карломан підняв повстання проти свого батька, а в 863 до нового заколоту Карломана приєдналися і його молодші брати Людовик III Молодший та Карл III Товстий. У 865 Людовик Німецький був змушений поступитися Баварією Карломану, а в наступному році він передав Саксонію Людовику Молодшому, а Швабію Карлу Товстому. Пізніше Карломан примирився зі своїм батьком, і вони разом боролися за імперську корону з імператором Людовиком II, правда невдало.

Після смерті батька в 876 році Німеччина була розділена між Карломаном і його братами. У 877 помер король Західного Франкського королівства та імператор Заходу Карл II Лисий, що дало змогу синам Людовика Німецького пред'явити претензії на його спадщину. Карломан отримав корону Італії, а його молодший брат Карл III Товстий став імператором. Але вже в 879 Карломана розбив параліч, і, передчуваючи смерть, він вирішив розділити свої володіння. Людовик Молодший отримав Баварію, а Карл Товстий — Італію. Карломан не перебував у шлюбі й не мав законних дітей, однак від якоїсь Ліутсвінди у нього був незаконнонароджений син Арнульф, якому він заповів Каринтію. Карломан помер 22 вересня 880 в Альтеттінгу, похований у монастирській церкві.

Примітки

  1. Settipani C. La Préhistoire des Capétiens: Première partie : Mérovingiens, Carolingiens et RobertiensVilleneuve-d'Ascq: 1993. — P. 289–290. — ISBN 978-2-9501509-3-6
  2. Identifiants et RéférentielsABES, 2011.
  3. Settipani C. La Préhistoire des Capétiens: Première partie : Mérovingiens, Carolingiens et RobertiensVilleneuve-d'Ascq: 1993. — P. 290. — ISBN 978-2-9501509-3-6
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.