Карло Мензе

Народився в багатодітній родині. За бажанням батька після закінчення середньої школи вивчає комерцію. Не закінчивши курсу, вирішує стати художником. Після проходження військової служби Мензе, за порадою Августа Маке, вступає в Дюссельдорфську академію мистецтв, в клас Петера Янсена. Після подорожі з братом Рудольфом до Північної Італії, що мала великий вплив на формування художника, він продовжує навчання в Берліні (у Ловіса Корінта), у Веймарі та в Мюнхенській академії мистецтв.

У 1910 році молодий художник повертається в Рейнланд. Тут він вступає в групу «Кельнський сецесіон», а в 1911 році — в Гереон-клуб. У 1912 році його роботи експонуються на знаменитій експресіоністській виставці «Зондербунд» в Кельні, в 1913 році К. Мензе бере участь в організованій Маке виставці «Рейнський експресіонізм» у Бонні.

Художник знайомиться в популяризатором нового мистецтва Гервартом Вальденом. Для його експресіоністських журналів «Акція» і «Дер штурм» створює графічні роботи і оформлює титульні сторінки.

У 1914 році здійснює поїздку в Аскону зі своїм другом, художником Генріхом Даврінґгаузеном. Під час Першої світової війни Мензе служить в армії в Бельгії, Польщі та Росії. У 1918 році вступає в художні групи «Молодий Рейн» і «Листопадову групу». В цей час відбулися його перші персональні виставки в галереях Мюнхена і Франкфурта-на-Майні.

Після одруження з Вірою Баске в 1919 майстер часто приїжджає до Мюнхена, де спілкується з Паулем Клее, Оскаром Кокошкою, Георгом Шрімпфом, Александром Канольдтом. У 1920—1925 роках знову багато мандрує Італією.

У 1925 році Мензе бере участь у виставці «Нова речевість» у художньому музеї Мангейма. У тому ж році він стає професором Академії прикладного мистецтва в Бреслау (нині — Вроцлав), де встановлює дружні стосунки з художниками Оскаром Шлеммером і Оскаром Моллом. Після закриття академії в 1932 році й отримання Римської премії в 1933 році Мензе їде в Рим, де працює при Німецькій академії Вілла Массімо.

У 1937 році, в ході проведеної нацистами кампанії проти так званого дегенеративного мистецтва, 37 робіт К. Мензе були вилучені з німецьких музеїв і знищені. Сам же художник в якості офіцера німецької армії був призваний на фронт. Під час бомбардування Кельна була знищена його робоча майстерня, тому після війни художник живе в Бад-Гоннефі.

До 70-річчя Мензе в 1956 році пройшла персональна виставка його полотен в Кенігсвінтеі.

У 1961 році був нагороджений орденом «За заслуги перед ФРН».

• Drenker-Nagels, Klara: Carlo Mense: Sein Leben und sein Werk von 1 909 bis 1939. Köln 1993, ISBN 3-927396-57-5
• Grave, Johannes (вид. ), Das Doppelgesicht der Großstadt. Carlo Mense, Josef Winckler und die Werkleute auf Haus Nyland (Kat. Zur Ausst. Im Kloster Bentlage, im August Macke Haus, Bonn und im Westfälischen Landesmuseum, Münster). Steinfurt 2002 ISBN 3-934427-17-0