Карл Йозеф Еберт

Карл Йо́зеф Е́берт (нім. Karl Joseph Eberth; іноді — Carl; 21 вересня 1835, Вюрцбург — 12 лютого 1926) — німецький патологоанатом, гістолог, бактеріолог, доктор медицини, професор.

Карл Йозеф Еберт
нім. Karl Joseph Eberth
Народився 21 вересня 1835(1835-09-21)
Вюрцбург
Помер 2 грудня 1926(1926-12-02) (91 рік)
Берлін
Країна Німеччина  Німецька імперія
Національність німець
Діяльність патологоанатом, викладач університету, анатом, бактеріолог, науковець
Alma mater Вюрцбурзький університет
Галузь патологічна анатомія, бактеріологія
Заклад Цюрихський університет і Університет Мартіна Лютера
Посада професор
Звання професор
Ступінь доктор медицини
Вчителі Рудольф Вірхов
Членство Леопольдина
Відомий завдяки: відкриттю збудника черевного тифу, відкриттю лімфаденітів не туберкульозної природи — псевдотуберкульозу, який спричинює Corynebacterium pseudotuberculosis.
 Карл Йозеф Еберт у Вікісховищі

Біографія

Ранні роки

Еберт народився у сім'ї художника у місті Вюрцбург. Батько його рано помер, через що у сім'ї панувала бідність, що змусило Карла заробляти змалку вирізанням з паперу силуетів картин.

Освіта

Тим не менш він зміг вступити до Вюрцзбурзького університету, де вивчав медицину. Захопився лекціями з патології Рудольфа Вірхова. Закінчив університет у 1856 році.

Педагогічна та наукова діяльність

Одразу його запросили науковим асистентом професора Альберта фон Келлікера на кафедру анатомії та фізіології у Вюрцбурзькому університеті, де він пропрацював протягом 1856—1859 років. У 1859 році йому присудили науковий ступінь доктора медицини за роботу про різні види волосоголовців.
Протягом 1859—1863 років він працював прозектором в інституті порівняльної анатомії, де старанно вивчав нормальну та патологічну гістологію, але перервав підготовку на 2 роки.

Через 2 роки (1865 року) його запросили до Цюрихського університету, де він став ад'юнкт-професором анатомії і патології. 1869 року його призначили ординарним професором кафедри патології, гістології та ембріології, паралельно він також викладав у Цюрихській ветеринарній школі. 1870 року йому присвоєно вчене звання професора.

Карл Еберт у 1900 році

1881 року його запросили до Університету Галле на посаду професора кафедри порівняльної анатомії і гістології. 1884 року його призначили професором кафедри загальної анатомії, а 1893 року він став завідувати кафедрою загальної анатомії. Він почав завідувати інститутом патології у 1895 році та перебував на цій посаді аж до виходу у почесну відставку в 1911 році у 75-річному віці провівши майже 55 років у науці. Його прийняли до членів Леопольдини.

Сім'я

У 1870 році під час життя в Цюриху Еберт одружився з Елізабет Хохенштайнер, дочкою міністра. У них було три дочки.

Останні роки

Пішовши у почесну відставку Еберт жив у Халензее[1]поблизу Берліна з дочкою. Він зберігав відмінне здоров'я, бо тривалий час займався альпінізмом, аж до самої смерті 12 лютого 1926 року у 90-річному віці.

Внесок до науки

Своє основне наукове відкриття збудника черевного тифу він зробив у 1880—1881 роках. Він вивчив 23 випадки черевного тифу і виявив характерні паличкоподібні організми в 12 з 23 випадків. Певний час збудника називали на його честь Eberthella typhosa. Крім цього він вперше запропонував термін «псевдотуберкульоз», вивчивши гістологічно ті лімфаденіти у гвінейських свинок, де не знайшов туберкульозну бактерію. Він також знайшов кокову бактерію при хворобі папуг, вивчав контагіозні хвороби в гризунів. Скоріше за все за 4 роки до Роберта Коха у 1872 році він першим знайшов збудника сибірки у легеневій тканині, але не зміг ідентифікувати цю бактерію.

Окрім бактеріологічних досліджень він провів ґрунтовні дослідження тромбозів, показавши роль відкладення при цьому у кровоносних судинах амілоїду та згортання тромбоцитів, здійснив багато досліджень морфології лімфатичних судин серця, лейкемії, гістологічної структури печінки, вивчав регенерацію епітелію рогівки, одним з перших виявив там явище мітозу, механізми виведення з ладу системи згортання крові, регенерацію кісткової тканини при переломах кісток. Сучасники вважали Еберта майстром використання мікроскопічної техніки в гістологічних дослідженнях.[1]

Бібліографія
  • Universitätsarchiv Zürich /Historische Vorlesungsverzeichnisse. Eberth, Karl Joseph (нім.)
  • C. J. Eberth: Die Organismen in den Organen bei Typhus abdominalis. [Virchows] Archiv für pathologische Anatomie und Physiologie und für klinische Medicin, Berlin, 1880, 81: 58-74. (нім.)
  • C. J. Eberth: Neue Untersuchungen über den Bacillus des Abdominaltyphus. [Virchows] Archiv für pathologische Anatomie und Physiologie und für klinische Medicin, Berlin, 1881, 83: 486—501. (нім.)
  • C. J. Eberth Ueber die Lymphgefäße des Herzens. / Arch Pathol Anat Physiol Klin Med. 1/1866, S. 124—131. (нім.)
  • C. J. Eberth Ueber Kern- und Zelltheilung. / Arch Path (Berlin). 76/4 1876, S.523-541. (нім.)
  • C. J. Eberth Darstellung der Mitosen im regenerierenden Hornhautepithel. 1880 (нім.)

Див. також

Примітки
  1. OBITUARY 01. 1927 (англ.)

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.