Трихоцефальоз
Трихоцефальо́з (англ. Trichocephalosis, Trichuriasis, Trichocephaliasis, Whipworm Infection, син. «трихуроз»,[5]) — геогельмінтоз людини, який спричинюють людські волосоголовці. Характеризується хронічним перебігом з переважним ураженням ілеоцекальної частини кишечнику, порушенням його функції, анемією і астенією.
| Трихоцефальоз | |
|---|---|
 Trichocephalus trichiuris/Trichuris trichiura Trichocephalus trichiuris/Trichuris trichiura | |
| Спеціальність | інфекційні хвороби |
| Симптоми | біль у животі, діарея, гіпохромна анеміяd, еозинофілія і схуднення |
| Причини | Trichuris trichiura |
| Препарати | альбендазол[1], мебендазол[1], івермектин[1], пірантел[1], imidaclopridd[2], мебендазол[3] і oxanteld[4] |
| Класифікація та зовнішні ресурси | |
| МКХ-11 | 1F6G |
| МКХ-10 | B79 |
| DiseasesDB | 31146 |
| MedlinePlus | 001364 |
| MeSH | D014257 |
 Trichuris trichiura у Вікісховищі | |
Історичні відомості
У кишечнику мумії людини Етці, що жила 5300 років тому, знайшли волосоголовців. Гельмінта докладно описав у 1787 році німецький біолог Ф. фон Шранк, хоча клінічну характеристику хвороби у людини, патоморфологічні зміни представив медичній спільноті ще в 1740 році італійський лікар і анатом Д. Б. Морган'ї.
Актуальність
Трихоцефальоз поширений переважно в тропічних і субтропічних країнах, вологих районах помірного клімату. У світі уражено цим гельмінтозом близько 1,3 мільярда людей. В Україні він незначно поступається аскаридозу за своїм поширенням.
Етіологія
Збудника трихоцефальозу — Trichocephalus trichiuris (або Trichuris trichiura) (англ. whipworm) відносять до роду Trichuris, родини Trichuridae, типу Nematoda. Назва гельмінта грец. Trichocephalus trichiuris — Волосоголовець хвістоволосний. Волосоголовець — круглий хробак, передня частина тіла якого тонка волосоподібна (звідти назва), хвостовий відділ трохи потовщений. Відношення волосоподібної частини до потовщеної у самиці становить 2:1, у самця — 3:2. Самиці завдовжки 35-55 мм, самці — 30-45 мм. У самиць задній кінець зігнутий, у самців він спірально згорнутий.
.tif.jpg.webp)
Яйця волосоголовця мають форму барильця, коричневу товсту оболонку, на полюсах розташовані безбарвні пробки. Дорослі особини гельмінта паразитують у сліпій кишці і в сусідніх з нею відділах товстої кишки, є гематофагами. Тут самки відкладають 1-3,5 тисяч яєць на добу, які з фекаліями потрапляють у навколишнє середовище. Яйця повинні пройти інкубацію в ґрунті протягом 3 тижнів, після чого личинка всередині яйця набуває інвазійних властивостей, через що цього гельмінта, як й аскариду, відносять до геогельмінтів.
Епідеміологічні особливості
Джерело й резервуар
Джерело інвазії — хвора людина. Виділені самицями гельмінтів яйця потрапляють з фекаліями людини в зовнішнє середовище, де при оптимальній температурі й вологості ґрунту дозрівають і стають інвазівними. Розвиток яєць відбувається в ґрунті при температурі від +15 до +35°С та достатній вологості. При оптимальній температурі +26-28°С дозрівання яєць триває 20-24 дня. Яйця стійкі до низьких температур, можуть зберігатися у ґрунті від 10 до 17 місяців, швидко гинуть при висиханні, інсоляції. Люди при безпосередньому контакті не є заразними, тому що вони виділяють недозрілі яйця.
Механізм і шляхи передачі
Механізм передачі інфекції — фекально-оральний, шляхи передачі — аліментарний, контактно-побутовий, водний. Зараження найчастіше відбувається в результаті заковтування зрілих яєць із забрудненими овочами, фруктами, ягодами, водою, з поверхні забруднених рук. Після проковтування в кишечнику людини з яєць виводяться личинки, які переміщуються в сліпу кишку, де вузьким переднім кінцем проникають в її слизову оболонку, перетворюються у дорослу особину і знаходяться в такому стані до кінця свого життя (5-7 років). У ряді випадків паразити можуть жити також у клубовій і, навіть, прямій кишці. Паразити можуть поглинати до 0,005 мл крові на 1 гельмінта за добу. Виділення яєць самицями волосоголовця починається через 1-1,5 місяця після зараження людини.
Сприйнятливий контингент та імунітет
Сплеск захворюваності в Україні припадає на літньо-осінній період. Уражаються переважно діти віком від 5 до 15 років. Зараженість сільських жителів значно вища, ніж міських. Імунітет не прояснений.
Ураження собачим волосоголовцем
Є нечисленні спостереження інвазії людини Trichocephalus vulpis — волосоголовцем собак. Так само є знахідки статевозрілих людських волосоголовців у кишечнику собак, через що нині існує невпевненість у тільки антропонозному характері інвазії, спричиненої Trichocephalus trichiuris.
Патогенез
У патогенезі трихоцефальозу провідна роль відводиться дії збудника, яке призводить до місцевого травмування. При проковтуванні інвазійних яєць в тонкому кишечнику вивільнюються личинки, які проникають у ворсинки слизової оболонки, де вони розвиваються і через 3-10 днів знову виходять у просвіт кишечника і мігрують в товсту кишку, переважно у сліпий її відділ. Дозрівання до дорослих особин відбувається протягом 1-1,5 місяців. Серед дорослих особин переважають самиці. Тривалість життя волосоголовця в кишечнику людини 5-7 років.
Волосоголовці своїм тонким головним кінцем пошкоджують слизову оболонку, проникаючи до підслизового, а іноді й м'язового шару. При інтенсивних інвазіях спостерігаються геморагії, утворення ерозій і виразок у кишечнику. Вважають, що наявність більше 800 гельмінтів у кишечнику дітей призводить до клінічно значущої анемії. Сенсибілізуючий вплив метаболітів паразита на макроорганізм має деяке значення, але обмежується, в основному, тканинами кишечника, сприяючи розвитку діареї.
Клінічні прояви
У МКХ-10 включено «Трихоцефальоз (трихуроз)» за шифром В79. Клінічні прояви трихоцефальозу чітко корелюють з інтенсивністю інвазії. Для виникнення клінічних проявів гельмінтозу необхідно паразитування значної кількості волосоголовців. Відомо, що симптоми хвороби спостерігаються у хворих, що виділяють більше 5000 яєць збудника в 1 г фекалій. При низькій інтенсивності трихоцефальозу (< 100 особин у кишечнику) клінічні симптоми можуть бути відсутні.
Інкубаційний період триває 1-1,5 місяця. У періоді розпалу хворі скаржаться на погіршення апетиту, нудоту, блювання, пронос, здуття живота, загальну слабкість, головний біль, запаморочення, порушення сну. Нерідко вони відчувають спазматичний біль у животі з локалізацією в правій здухвинній області, в епігастрії або інших зонах. Надалі ці симптоми зберігаються, при інтенсивній інвазії розвивається гемоколіт, якій проявляється больовим синдромом, тенезмами, кров'янистими випорожненнями, у цих випадках при дефекації може відбуватися випадіння прямої кишки. При високій інтенсивності інвазії можливий розвиток виразок слизової оболонки товстої кишки з подальшим розгортанням залізодефіцитної анемії, наростанням діареї по типу дизентерійного синдрому, гіпоальбумінемії. Можливий апендицит і перитоніт з виявленням волосоголовців у черевній порожнині. Діти, хворі на трихоцефальоз, нерідко відстають від однолітків у фізичному і розумовому розвитку.
Ускладнення
До ускладнень при трихоцефальозі відносять гіпохромну анемію, випадіння прямої кишки, апендицит, перитоніт, відставання дітей у розвитку[6], запуск хвороби Крона, неспецифічного виразкового коліту. У невеликої кількості дітей переважно в тропічних регіонах можлива навіть смерть при тяжкій інвазії.
Діагностика
Лабораторно-інструментальні зміни
У загальному аналізі крові кількість лейкоцитів зазвичай нормальна, підвищення кількості еозинофілів (еозинофілія) виявляється мінливо, при тривалому перебігу інвазії спостерігається анемія, диспротеїнемія. При фіброколоноскопії виявляють помірну набряклість і гіперемію слизової оболонки, при інтенсивній інвазії — поверхневі ерозії, точкові геморагії, можуть бути зрідка видні дорослі гельмінти, що укорінилися в слизову оболонку.
Специфічна діагностика
Ґрунтується на паразитологічному методі дослідження фекалій — овомікроскопії. Через відносно невелику кількість яєць в них протягом доби, особливо при невеликому рівні інвазії, потрібно робити паразитологічні дослідження декілька днів підряд, застосовувати різні гельмінтологічні методи збагачення (за Фюллеборном, Калантарян тощо).
Лікування
Для дегельмінтизації застосовують мебендазол по 0,1 г 2 рази на добу протягом 3 днів (на курс 0,6 г) або альбендазол 0,4 г одноразово, при інтенсивній інвазії лікування проводять протягом 3 днів. При інтенсивних проявах коліту призначаються спазмолітики, при анемізації — препарати заліза.
Профілактика
У профілактиці трихоцефальозу велике значення надають тим же самим заходам, що й при попередженні аскаридозу. Рекомендують:
- уникати попадання ґрунту на продукти, особливо такого, що вірогідно може бути заражений людськими екскрементами;
- не використовувати людські фекалії або стічні води для удобрення городів;
- мити руки з милом і теплою водою перед приготуванням їжі;
- навчати дітей звичці мити руки після контакту з ґрунтом для запобігання інвазії;
- мити, очищувати, або піддавати термічній обробці сирі овочі й фрукти перед вживанням, особливо ті, які були вирощені в ґрунті, що був удобрений гноєм[7].
Примітки
- NDF-RT
- Inxight: Drugs Database
- Inxight: Drugs Database
- Inxight: Drugs Database
- Відповідники в інших мовах — ісп. tricuriasis, фр. Trichuriose, нім. Peitschenwurmbefall
- Soil-transmitted helminth infections Fact sheet N°366
- Parasites — Trichuriasis (also known as Whipworm Infection). Prevention & Control
Джерела
- Інфекційні хвороби (підручник) (за ред. О. А. Голубовської). — Київ: ВСВ «Медицина» (2 видання, доповнене і перероблене). — 2018. — 688 С. + 12 с. кольор. вкл. (О. А. Голубовська, М. А. Андрейчин, А. В. Шкурба та ін.) ISBN 978-617-505-675-2
- Возіанова Ж. І. Інфекційні і паразитарні хвороби: В 3 т. — К.:"Здоров'я",2008. — Т.1.; 2-е вид., перероб. і доп. — 884 с. ISBN 978-966-463-012-9
- Зюков А. М. (за участі Падалки Б. Я.) Гострі інфекційні хвороби та гельмінтози людини. К. 1947;
- Бронштейн А. М. Паразитарные болезни человека: Протозоозы и гельминтозы / А. М. Бронштейн, А. К. Токмалаев. — Москва: Издательство Российского университета дружбы народов, 2004. — 206 с. (рос.)
- Паразитарные болезни человека (протозоозы и гельминтозы): руководство для врачей / под ред. В. П. Сергиева, Ю. В. Лобзина, С. С. Козлова. — С.Пб. : ООО «Издательство Фолиант», 2008. — 592 с. (рос.)