Карой Фурманн

Вихованець угорського клубу «Ференцварош», в першій команді якого дебютував у травні 1921 року[1]. Перший офіційний матч за команду Фурманн зіграв одразу у фіналі національного кубку, що відбувся 20 серпня 1922 року[2]. «Ференцварош» проводив перегравання фіналу з командою «Уйпешт». Команда Кароя здобула перемогу з рахунком 1:0, після нічийного результату 2:2 у поєдинку, що відбувся за два місяці до цього. В чемпіонаті Угорщини Фурманн вперше зіграв у жовтні 1922 року, коли його клуб зіграв 2:2 з «Тьореквешем»[3].

Той чемпіонат «Ференцварош» завершив на третьому місці, а у двох наступних клуб фінішував другим. Фурманн майже одразу став гравцем основного складу команди, виступаючи на позиції правого півзахисника. Чемпіоном країни протягом 10 сезонів поспіль ставав інший столичний гранд — МТК. Час «Ференцвароша» настав у 1926 році, коли команді нарешті вдалося перервати гегемонію МТК. Фурманн відіграв у тому сезону в усіх 22 матчах, відзначившись двома забитими м'ячами (це єдині його голи в чемпіонатах країни).

Наступний чемпіонат 1927 року став в Угорщині першим професіональним. «Ференцварош» суттєво змінив свій склад у зв'язку з переходом на професіональні рейки. Серед новачків було багато гравців зі складів середняків національної першості, а також кілька сильних футболістів, що повернулись із закордонних заробітків. Серед таких варто виділити легендарного бомбардира Імре Шлоссера, а також півзахисників Мартона Букові і Габора Обітца, що стануть партнерами Кароя по середній лінії на кілька сезонів. В результаті «Ференцварош» упевнено здобув титул чемпіона з відривом сім очок від «Уйпешта», а також виграв кубок країни. Фурманн відіграв 12 матчів у чемпіонаті з 18 можливих.

Ще більш успішним для команди став 1928 рік. Окрім чергових перемог у чемпіонаті і кубку, клуб здобув престижний міжнародний трофей — Кубок Мітропи, турнір для найсильніших клубів центральної Європи. У 1927 році «Ференцварош» відмовився від участі у цьому турнірі, а ось у 1928 році зіграв і упевнено переміг. У чвертьфіналі команда розгромила югославський БСК — 7:0, 6:1. У півфіналі була переможена австрійська «Адміра» (2:1, 1:0), щоправда без участі Фурманна. У фіналі Карой знову зіграв, а його команда подолала ще один австрійський клуб  — «Рапід» (7:1, 3:5). Одну з головних ролей у здобутті цього своєрідного хет-трику зіграв новачок клубу Йожеф Такач, що став найкращим бомбардиром і Кубку Мітропи (10 голів), і чемпіонату (31 гол). На рахунку Фурманна ж 4 матчі у Кубку Мітропи і всі 22 у національній першості.

Ще протягом чотирьох наступних сезонів Карой Фурманн виступав у складі «Ференцвароша», але лише у першому з них залишався гравцем основного складу. В червні-серпні 1929 року був учасником турне Південною Америкою. Клуб провів 14 матчів (Карой зіграв у 10 з них) проти клубних команд і національних збірних Бразилії, Уругваю і Аргентини, здобувши 6 перемог при 6 поразках і 2 нічиїх[4]. Найбільш славною для «Ференцвароша» стала перемога з рахунком 3:2 над діючими дворазовими олімпійськими чемпіонами і майбутніми чемпіонами світу  — збірною Уругваю (щоправда, через тиждень уругвайці взяли впевнений реванш  — 0:3). В 1931 році Фурманн зіграв у фіналу кубку країни, де «Ференцварош» несподівано програв скромному «Керюлеті» (1:4)[2]. До здобуття чемпіонського титулу 1932 році Фурманн має лише формальне відношення, адже жодного матчу у чемпіонаті він не зіграв. У тому сезоні на рахунку гравця є лише два товариських матчі і два офіційних у Кубку країни: в 1/8 проти «Кішпешта» (2:0) і в 1/4 проти «Бочкаї» (4:3)[5].

Загалом з 1921 по 1932 рік Карой Фурманн відіграв у складі «Ференцвароша» 310 матчів, у яких забив 12 м'ячів. Серед них 142 матчі і 2 м'ячі у чемпіонаті (135 поєдинків у лізі і 7 у матчах загальнонаціонального плей-офф у 1925 і 1926 роках[6][7]), 21 матч і 2 голи у Кубку Угорщини (з них 4 гри у фіналах), 6 матчів у Кубку Мітропи, 141 матч і 8 голів у товариських матчах (з них 6 матчів і 1 гол у змішаних командах «Ференцвароша» і інших клубів)[1].

Після завершення ігрової кар'єри працював на заводі. В 1974 році отримав від рідного клубу медаль вічного чемпіона. У віці 80 років регулярно відвідував матчі «Ференцвароша». Помер 25 липня 1984 року на 83-му році життя.

1925 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Угорщини в матчі проти збірної Італії. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 4 роки, провів у формі головної команди країни 11 матчів. Брав участь у двох матчах першого розіграшу Кубка Центральної Європи, турніру, що традиційно проводився між збірними Італії, Австрії, Швейцарії, Чехословаччини і Угорщини.

У 1924 році також зіграв один матч за збірну Будапешту, котра здобула перемогу з рахунком 3:1 над збірною Загреба[8].