Карпівці (Житомирський район)

Станом на 1901 рік в селі налічувалося 435 жилих дворів у яких проживало 2550 осіб.

У 1913 році дворяни Емануїл та Андріан Сініцькі[3] володіли землею у розмірах 1700,5 та 1493,5 десятин.

Станом на 1920 рік кількість дворів зросла до 558.

У 1911 році у селі було засновано однокласне училище. У ньому навчались 61 хлопчик і 21 дівчинка. На школу держава відпускала всього 255 карбованців, а община вносила ще 359 карбованців. В селі був один учитель — Табарук Володимир Абакумович.

З 1912 року навчання проходило в парафіяльній школі. В ній навчалося 63 учні, з них 20 дівчаток. Закінчили школу 10 хлопчиків і 2 дівчинки. У 1912 році держава відпускала на школу 700 карбованців, а община — 359. Навчання було платне. До 1917 року у школі викладали дворянин Сініцький, його дружина та син і священик. В період з 1917 по 1924 роки в селі школи не було.

На початку 1918-го року селяни почали боротьбу за землю. 5 січня 1918 року в селі відбувся розгром помістя пана Сініцького. Поміщицька земля стала поділена між селянами. В маєтку було утворено державне радгоспне господарство «Карпівці». Спочатку в радгоспі вирощували зернові культури, а пізніше, з 1924 року, почали вирощувати хміль. Господарством у якому було понад 5000 га землі керувати було важко. Тому радгосп розділили на 4 артілі. Кожна артіль мала своє окреме господарство.

Із встановленням радянської влади в селі розпочинає активну роботу комосередок та товариство «Просвіта», які створили бібліотеку, хату-читальню, театральний гурток. А також ці організації підняли питання про відновлення навчального процесу в Карпівцях.

У 1924 році було організовано роботу чотирьохкласної школи. До 1967 року заняття проводились у 5 пристосованих приміщеннях, а 1 вересня 1967-го року діти перейшли у нове приміщення, де навчалось близько 1000 учнів.

25 серпня 1941-го року село було окуповане німецькими військами, захоплено радянськими військами 6 січня 1944-го. Після Другої світової війни в Карпівцях залишилась братська могила, у якій поховано 154 червоноармійці. Братську могилу було насипано у 1944 році, після боїв за село. Пам'ятник у вигляді скульптури радянського воїна в касці, який стоїть навколішки і тримає в руках автомат, було встановлено у 1954 році. У 1975 році відбулась реставрація пам'ятника. За братською могилою доглядають учні із карповецької школи.

За період з 1946 по 1953 роки село було повністю відбудоване. Всі чотири колгоспи були з'єднані в радгосп.