Кашлюк

Кашлю́к[3], також коклю́ш[4] (лат. pertussis) — гостра антропонозна повітряно-крапельна бактерійна інфекційна хвороба, найбільш характерною ознакою якої є нападоподібний спазматичний кашель.

Коклюш / Кашлюк
Хворий на коклюш хлопчик характерно закашлюється
Хворий на коклюш хлопчик характерно закашлюється
Спеціальність інфекційні хвороби
Симптоми ринорея, гарячка, кашель, апное, перевтома і блювання
Причини Bordetella pertussis[1]
Ведення антибіотик
Препарати еритроміцин[2], demeclocyclined[2] і гвайфенезин[2]
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-11 1C12.0
МКХ-10 A37
DiseasesDB 1523
MedlinePlus 001561
eMedicine emerg/394
MeSH D014917
 Pertussis у Вікісховищі

Назва «коклюш» походить від фр. coqueluche, утвореним від лат. cucullus («чепчик для немовляти, кукіль»), зближеним з фр. coq («півень», з огляду на те, що кашель схожий на його крик). Українська форма «кашлюк» утворилося від «коклюш» внаслідок народної етимології — виведення від «кашель»[5].

Причини і поширення хвороби
Bordetella pertussis під мікроскопом

Збудник кашлюку — Bordetella pertussis (паличка Борде-Жанґу, названа так на честь бельгійського науковця Ж. Борде і французького — О. Жанґу, які вперше її описали в 1906 році).

Інфекція передається крапельним шляхом при кашлі, чханні хворого. Контагіозність (імовірність зараження при контакті з хворим) є дуже високою — становить до 90 %.

Кашлюк традиційно вважають дитячою хворобою (близько половини усіх випадків припадає на дітей до 2 років). Хоча після першого захворювання на кашлюк імунітет зазвичай є слабким, повторна інфекція (в разі її виникнення) має переважно слабший перебіг, і нерідко при цьому кашлюк навіть не діагностують. Також від хвороби немає вродженого, обумовленого материнськими антитілами, імунітету.

Захворювання може набувати епідемічного характеру.

У 1937 році досліджено й виділено мікроорганізм, подібний за природою на бактерію кашлюку — Bordetella parapertussis (паракашлюкова паличка), яка спричинює захворювання паракашлюк, якій перебігає легше за кашлюк.

Клінічні прояви

Інкубаційний період при кашлюку триває 7-9 діб (за деякими даними 2-14 діб). Клінічні форми захворювання за тяжкістю перебігу:

  • легка
  • середньої тяжкості
  • тяжка

Катаральний період

Після інкубації настає катаральний період, який триває 10-14 днів і характерний сухим кашлем, нежитєм, підвищенням температури тіла до 37,5-38°.

Спазматичний період

У наступні дні кашель поступово посилюється, переходить у конвульсивний (напади кашлю закінчуються виділенням в'язкого мокротиння, іноді — блюванням). Цей період триває 2-8 тижнів і довше. Під час кашлю можуть утворюватись крововиливи під шкіру повік, в кон'юнктиву ока, бувають кровотечі з носа, зовнішніх слухових проходів тощо. Внаслідок того, що на висоті кашлю відбувається реприза — затримка дихання, дитина може померти від цього. Такий стридорозний кашель з репризами є патогномонічним симптомом хвороби.

Період реконвалесценції

Поступово кашель слабшає, напади стають рідшими й не такими тривалими, настає період реконвалесценції (видужання).

Перебіг кашлюку може ускладнюватися, найчастіше, запаленням легень.

Профілактика і лікування

Запобіганням подальшого передавання кашлюка у популяції є рання ізоляція хворого до його повного видужання, карантин на 21 день дітей, що були в контакті з хворим, активна імунізація дітей у 5—7 місяців, потім через 9—12 місяців, далі кожні 2—3 роки до 14 років (тобто у шкільному віці).

Лікування включає: максимальне перебування хворого на свіжому повітрі, повноцінне харчування, антибіотики, введення специфічного антикашлюковому гамма-глобуліну, баротерапія.

Госпіталізації підлягають: хворі з тяжкими формами; із загрозливими життю ускладненнями (порушення мозкового кровообігу та ритму дихання); зі середньотяжкими формами з негладким перебігом, несприятливим преморбідним тлом, загостренням хронічних захворювань; діти раннього віку.

За епідеміологічними показниками госпіталізують дітей із закритих дитячих установ (незалежно від тяжкості захворювань) і сімейних вогнищ.

Режим — щадний (зменшення негативних психоемоційних навантажень) з обов'язковими індивідуальними прогулянками.

Дієта — збагачена вітамінами, що відповідає віку. Пацієнтів з тяжкими формами захворювання рекомендовано годувати частіше і меншими порціями; після блювання дітей догодовують.

Етіотропна терапія — призначення антибіотиків (макроліди, напівсинтетичні пеніциліни, цефалоспорини 3 покоління).

Патогенетична терапія — препарати, що заспокоюють кашель, протисудомні препарати, загальнозаспокійливі засоби.

Симптоматична терапія — відсмоктування слизу з верхніх дихальних шляхів, аерозольна терапія, фізіотерапія, масаж, дихальна гімнастика.

У періоді реконвалесценції — препарати, які сприяють підвищенню рівня неспецифічної реактивності організму (препарати ехінацеї, настоянка елеутерококу), курсом від 1 до 8 тижнів, вітамінно-мінеральні комплекси.

Див. також

Примітки
  1. Disease Ontology — 2016.
  2. NDF-RT
  3. Кашлюк // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  4. Коклюш // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  5. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — Т. 2 : Д — Копці. — 572 с.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.