Паракашлюк

Bordetella parapertussis на відміну від близького виду Bordetella pertussis, збудника кашлюка, має великі розміри, не є гемофільною, добре росте на простому агарі. Колонії паракоклюшних бактерій виявляють на твердому поживному середовищі через 1-2 доби. Bordetella parapertussis містить фермент уреазу і має здатність розкладати сечовину. Має невисоку вірулентність. Антигенна структура ще не повністю вивчена.

Описано дві лінії B. parapertussis. Перша заражає людей і є відповідальною за паракашлюк у дітей. Друга, овеча лінія спричинює хронічну непрогресуючу пневмонію у овець.

B. parapertussis зараз є домінуючим видом серед бордетел в Європі та на Близькому Сході.

Джерелом інфекції є хворий на паракашлюк. Поширення здійснюється повітряно-крапельним механізмом передачі. Хворіють, як і при кашлюку, переважно діти раннього віку. Сезонне поширення паракашлюку, імунітет після перенесеної хвороби та його тривалість, залишаються нез'ясованими.

Паракашлюк у порівнянні з кашлюком перебігає легше. Часто відбувається безсимптомний перебіг. У явних випадках інкубаційний період триває в середньому 10-15 днів. Загальне самопочуття хворих мало порушується. Самопочуття пацієнтів мало страждає. У невеликої кількості в перші дні захворювання може підвищитися температура тіла. Можуть бути нерізкі катаральні явища, як то риніт, гіперемія слизової оболонки ротоглотки, які спостерігаються на початку хвороби і тривають 3-5 днів. Основним проявом паракашлюку є кашель. Хвороба може перебігати із кашлюкоподібним кашлем із наявністю слабовиражених реприз. Таке відбувається у 20% хворих. В інших випадках кашель немає характерних рис, нагадує такий при багатьох ГРВІ. При паракашлюку кашель зберігається 2-4 тижні.

Через те, що перебіг паракашлюку не має характерних ознак, нагадує кашлюк та інші ГРВІ, то першорядне значення в його діагностиці має бактеріологічна діагностика.

Лікування включає максимальне перебування хворого на свіжому повітрі, повноцінне харчування.

При легких випадках хвороби антимікробне лікування непотрібне. При тяжчих випадках, як і при кашлюку, проводиться етіотропна терапія. Першочергово застосовуються макроліди. Призначаються азитроміцин у 1-й день 0,5 г одноразово, з 2-го по 5-й день по 0,25 г кожні 24 год; кларитроміцин 0,5 г кожні 12 год впродовж 7 днів. При непереносимості макролідів призначають сульфаметоксазол/триметоприм 0,96 г кожні 12 год впродовж 14 днів.

Здійснюється у тяжких випадках відсмоктування слизу з верхніх дихальних шляхів, аерозольна терапія, фізіотерапія, масаж грудної клітки, дихальна гімнастика.

Запобіганням подальшої передачі хвороби є рання ізоляція хворого до його повного одужання. Як при кашлюку встановлюється карантин на 21 день дітей, що були в контакті з хворим.

• Кашлюк

• Медична енциклопедія. Паракашлюк
• Communicable Disease Management Protocol. Pertussis/Parapertussis (англ.)

• Paola Mastrantonio, P. Stefanelli, M. Giuliano, Y. Herrera Rojas, M. Ciofi degli Atti, A. Anemona, A. E. Tozzi Bordetella parapertussis Infection in Children: Epidemiology, Clinical Symptoms, and Molecular Characteristics of Isolates. J Clin Microbiol. 1998 Apr; 36(4): 999–1002. (англ.)
• Vytas P. Karalius, Stefanea L. Rucinski, Jayawant N. Mandrekar, Robin Patel Bordetella parapertussis outbreak in Southeastern Minnesota and the United States, 2014. Medicine (Baltimore). 2017 May; 96(20): e6730. (англ.)
• Parapertussis and pertussis: differences and similarities in incidence, clinical course, and antibody responses. (англ.)